Рішення № 76657668, 17.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року м.Київ № 810/4246/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України про скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі-відповідач-1), у якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №503 від 08.06.2016;

- зобов’язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області поновити свідоцтво платника єдиного податку серії А №827974 від 13.03.2012 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_2 фіскальну службу України (далі –відповідач-2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 08.06.2016 Броварською

об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення №503 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв’язку із наявністю у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Проте, позивач не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки він своєчасно та повному обсязі здійснював сплату єдиного податку у 2015 році.

Позивач зазначив про те, що йому стало відомо про те, що сплачена ФОП ОСОБА_1 до відділення ПАТ «Інтеграл Банк» сума єдиного податку у сумі 6500,00 грн. не була перерахована до бюджету.

Однак, позивач вважає, що він не несе відповідальності за неперерахування установою банку сплаченої ним суми єдиного податку, а тому ним належним чином виконано обов’язок щодо сплати єдиного податку, що свідчить про відсутність відповідної суми боргу та про безпідставність прийняття податковим органом спірного рішення.

Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили про те, що відповідно до акту камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 08.06.2016 №4318/10/10-06-13-14/1332 встановлено наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у розмірі 7863,09 грн., що в силу вимог абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу є підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

У зв’язку з цим, відповідачі вважають, що прийняття Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №503 від 08.06.2016 відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Присутній у судовому засіданні 24.05.2018 представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні 24.05.2018 представник відповідачів відніс розгляд вказаного клопотання на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 07400, Київська обл., м.Бровари, бульв. Незалежності, буд.14/1, кв.117) зареєстрований 11.06.2009 в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №286486 від 11.06.2009 (а.с.26) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2018 « НОМЕР_2 (а.с.27-30).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків 12.06.2009, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 12.06.2009 №14713 (а.с.8).

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований платником єдиного податку 3 групи з 01.04.2012, про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку серії А №827974 від 13.03.2012 (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано до Броварської об ‘єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області наступні податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця:

- за І квартал 2016 року від 10.05.2016, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає до сплати у розмірі 1085,00 грн. Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 10.05.2016 №1600009987 (а.с.81);

- за ІІ квартал 2016 року від 04.11.2016, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає до сплати за підсумками поточного (звітного) періоду у розмірі 1085,00 грн. Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 04.11.2016 №1600017942 (а.с.82);

- за ІІІ квартал 2016 року від 04.11.2016, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає до сплати за підсумками поточного (звітного) періоду у розмірі 1700,00 грн. Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 04.11.2016 №1600017933 (а.с.83).

- за 2016 рік від 01.03.2017, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає до сплати за підсумками поточного (звітного) періоду у розмірі 2616,00 грн. Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 30.01.2017 №1700012530(а.с.84).

Броварська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області на запит позивача листом від 09.03.2017 №2437/10/10-06-13-113 повідомила позивачу про те, що станом на 02.03.2017 згідно реєстраційних даних Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування. Рішенням Броварської ОДПІ про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №503 від 08.06.2016 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2016 (а.с.35).

Також Броварська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області листом від 09.03.2017 №2470/10/10-06-13-113 повідомила позивачу про те, що подані позивачем декларації платника єдиного податку від 04.11.2016 за №1600017933, від 30.01.2017 №1700012530 не вважаються податковою звітністю, оскільки рішенням про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №503 від 08.06.2016 ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01.07.2016, про що платника повідомлено поштовим зв’язком з повідомленням про вручення (поштове повідомлення від 15.06.2016 №0740018267113) (а.с.34).

Так, як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2016 Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої було складено акт від 08.06.2016 №4318/10/10-06-13-113/1332 (а.с.57-59).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявний податковий борг на кожне перше число місця протягом двох послідовних кварталів у сумі 7863,09 грн., чим порушено вимоги абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 08.06.2018 №503.

З вказаного рішення вбачається, що позивач виключений з Реєстру платників єдиного податку 01.07.2016 (а.с.60-61).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 08.06.2018 №503, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов’язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п.291.3 ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Пунктом 291.4 ст.291 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи; 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Відповідно до п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Згідно з п.294.2 ст.294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року. Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, - період з початку року до їх фактичного припинення. Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку (абз.1 п.294.4 ст.294 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.16.1.3 та 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п.295.4 ст.295 Податкового кодексу України). Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст.299 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Так, згідно з пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Пунктом 299.11 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Абзацом 2 п.295.8 ст.295 Податкового кодексу України визначено, що у разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.

Отже, анулювання свідоцтва платника єдиного податку за рішенням податкового органу на підставі п.299.10 ст.299 та пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України можливе за умови наявності у платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Як зазначено вище, в акті перевірки від 08.06.2016 №4318/10/10-06-13-113/1332, на підставі якого було прийнято спірне рішення, зазначено про те, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у сумі 7863,09 грн.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачі зазначили про те, що відповідно до інтегрованих карток платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1:

- станом на 01.01.2016 у позивача обліковується податковий борг у сумі 6181,62 грн.;

- станом на 01.02.2016 у позивача обліковується податковий борг у сумі 6181,62 грн.;

- станом на 01.03.2016 у позивача обліковується податковий борг у сумі 8860,98 грн.;

- станом на 01.04.2016 у позивача обліковується податковий борг у сумі 8860,98 грн.;

- станом на 01.05.2016 у позивача обліковується податковий борг у сумі 6160,98 грн.;

- станом на 01.06.2016 у позивача обліковується податковий борг у сумі 7863,09 грн. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що Фізична особа-підприємець своєчасно та в повному обсязі здійснював сплату єдиного податку.

Так, позивач зазначив про те, що у листопаді 2015 року йому зателефонував інспектор податкового органу та повідомив про те, що ФОП ОСОБА_1 не здійснив сплату єдиного податку за 3 квартал 2015 року на суму 6500,00 грн.

Позивач листом від 30.11.2015 повідомив податковий орган про те, що сплата ним єдиного податку за 3 квартал 2015 року була здійснена на підставі квитанції КП5817/1 від 08.09.2015 у розмірі 6500,00 грн. Вказаний лист 30.11.2015 був прийнятий податковим органом, про що свідчить відбиток штампу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (а.с.18).

У позові позивач зазначив про те, що йому стало відомо, що ПАТ «Інтеграл банк», через відділення якого було здійснено сплату суми єдиного податку за 3 квартал 2015 року на підставі квитанції КП5817/1 від 08.09.2015 у розмірі 6500,00 грн., не було здійснено перерахування відповідної суми грошових коштів, що на думку позивача, свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення вимог податкового законодавств, з приводу чого суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано до Броварської об ‘єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області наступні податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця:

- за І квартал 2015 року від 28.04.2015, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 29) у розмірі 4489,00 грн. Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 28.04.2015 №1500011260 (а.с.9-10);

- за півріччя 2015 року від 17.07.2015, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 29) у розмірі 1760,00 грн. Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 17.07.2015 №1500013909 (а.с.11-12);

- за три квартали 2015 року від 12.10.2015, в якій в рядку 29 «Сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» проставлено прочерк (-). Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 12.10.2015 №1500016250 (а.с.13-14);

- за 2015 рік від 08.02.2016, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14) у розмірі 2679,16 грн. Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить відбиток штампу від 08.02.2016 №160004710 (а.с.15-16).

Отже, загальна сума єдиного податку з фізичних осіб за 2015 рік, яка була нарахована та підлягала сплаті позивачем, становить 8928,16 грн. (4489,00 грн. + 1760,00 грн. + 2679,16 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно квитанції №КП 5817/1 від 08.09.2015, виданої Броварським відділенням №16 Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк», було здійснено сплату єдиного податку з фізичних осіб на суму 6500,00 грн. (а.с.19).

Також позивач здійснив сплату єдиного податку з фізичних осіб на суму 2700,00 грн., про що свідчить квитанція №0.0.532102577.1 від 07.04.2016, видана відділенням «Мегамаркет-Бровари» Київського ГРУ ПриватБанк (а.с.20).

Дослідивши інтегровану картку платника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб за період з 31.01.2015 по 30.11.2015, судом встановлено, що в інтегрованій картці позивача відсутня інформація щодо зарахування відповідачем в оплату єдиного податку з фізичних осіб суми коштів у розмірі 6500,00 грн., сплаченої згідно квитанції №КП 5817/1 від 08.09.2015 (а.с.118).

В свою чергу, відповідно до інтегрованої картки платника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб за період з 31.01.2016 по 30.11.2016. відповідачем було зараховану в оплату єдиного податку з фізичних осіб, задекларованого у 2015 році, суму коштів у розмірі 2700,00 грн., сплачену позивачем відповідно до квитанції №0.0.532102577.1 від 07.04.2016 (а.с.119).

При цьому, суд зазначає, що станом на 01.01.2015 в інтегрованій картці платника єдиного податку з фізичних осіб позивача обліковувалась переплата в сумі 35,84 грн. (а.с.119).

Також з інтегрованої картки платника єдиного податку з фізичних осіб позивача вбачається, що 26.02.2015 відповідачем було зараховано суму 2800,00 грн. згідно платіжного доручення №КП1376/2 від 26.02.2015.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 15 вересня 2015 р. № 606 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 вересня 2015 р. № 170 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Інтеграл-банк». Відповідно до постанови Правління НБУ від 25 листопада 2015 р. № 816 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 листопада 2015 р. № 210, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 16 листопада 2017 року № 5073 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» строком на один рік до 26 листопада 2018 року включно. Отже, враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що станом на 08.09.2015, тобто на день оплати позивачем згідно квитанції №КП 5817/1 від 08.09.2015 суми єдиного податку з фізичних осіб, у Публічному акціонерному товаристві «Інтеграл-Банк» ще не була запроваджена тимчасова адміністрація.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Броварське відділення №16 Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» на підставі укладених між Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-Банк» з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області додаткових угод №2 від 189.04.2013 та №3 від 15.01.2014 до договору оренди №900 від 14.10.2009, станом на 08.09.2015 орендувало приміщення, розташоване за адресою:07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Київська, буд.286, в якому розміщена Броварська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (а.с.113,117).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначено Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2011 № 2346-III (далі - Закон №2346).

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону №2346 переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно з п.1.35 ст.1 Закону №2346 розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону №2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 8.3 ст.8 Закону №2346 встановлено, що за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно з п.8.4 ст.8 Закону №2346 міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Пунктом 22.4 ст.22 Закону №2346 передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону №2346 подання ініціатором до банку або іншої установи - учасника платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу.

Згідно з п.24.3 ст.24 Закону №2346 при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п.1.29 ст.1 Закону №2346).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати пов'язане саме з моментом подання в банк документа на переказ готівки разом із самою сумою коштів у готівковій формі.

Відповідно до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення чи невнесення податку до бюджету. У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 (справа №808/9458/14) та від 18.06.2018 (справа №808/2973/15).

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з отриманням позивачем квитанції №КП 5817/1 від 08.09.2015 на суму 6500,00 грн. з відміткою банку, ініціювання переказу грошових коштів вважається остаточно завершеним і за його подальше виконання відповідальність несе банк.

Отже, дослідивши квитанцію №КП 5817/1 від 08.09.2015 на суму 6500,00 грн. з відміткою банку, суд дійшов висновку про те, що позивач вчинив всі необхідні та передбачені законодавством дії щодо сплати єдиного податку з фізичних осіб.

Отже, оскільки позивачем згідно квитанції №КП 5817/1 від 08.09.2015 було сплачено суму коштів у розмірі 6500,00 грн., а також враховуючи те, що згідно інтегрованої картки платника єдиного податку з фізичних осіб Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 позивачем було сплачено 2800,00 грн. згідно платіжного доручення №КП1376/2 від 26.02.2015, що загалом становить 9300,00 грн., у той час як сума задекларованого позивачем єдиного податку з фізичних осіб у 2015 році, становить 8928,00 грн., суд дійшов висновку про наявність у позивача переплати у розмірі 35,84 грн., що в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб.

Таким чином, враховуючи, що визначальним є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

ДФС України у своєму листі від 16.10.2015 №9647/Б/99-99-10-03-02-74, надаючи роз’яснення щодо відповідальності платника податків за несвоєчасну сплату податків, зборів та інших платежів до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку, повідомила таке.

За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України ”Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Зазначені норми встановлено пунктом 129.6 статті 129 Кодексу.

Згідно з п.129.7 ст.129 Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України (далі – НБУ) економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Як зазначено у вказаному листі контролюючий орган не застосовує до суб’єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) податків, зборів, платежів до бюджетів та державних цільових фондів з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання НБУ економічних нормативів такого банку.

При цьому у листі ДФС зазначено, що суб’єкт господарювання повинен надати до контролюючого органу заяву з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків щодо наявності підстав для анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку, зокрема, наявності у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, у той час як матеріали справи свідчать про те, що позивачем було дотримано обов’язок щодо сплати єдиного податку.

У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про визнання протиправним та скасування рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №503 від 08.06.2016.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області поновити свідоцтво платника єдиного податку серії А №827974 від 13.03.2012 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Згідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На думку суду, в даному випадку зобов’язання Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області поновити свідоцтво платника єдиного податку серії А №827974 від 13.03.2012 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не сприятиме відновленню прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд наголошує на тому, що на підставі спірного рішення позивача було виключено з реєстру платників податків 01.07.2016.

Відповідно до п.299.1 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Пунктом 299.2 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Згідно із ст.19-2 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції:здійснює координацію діяльності контролюючих органів;затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів;видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п.1 Положення про ОСОБА_2 фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, ОСОБА_2 фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно із пп.36 п.4 Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску. Отже, внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку належить до повноважень Державної фіскальної служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту є зобов’язання Державної фіскальної служби України поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 01.07.2016.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією від 01.12.2017 №0.0.906947273.2 (а.с.2).

За таких обставин, сума судового збору у розмірі 640,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що порушення прав позивача було зумовлено саме прийняттям Броварською об’єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській області спірного рішення, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини з боку Державної фіскальної служби України

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Суд, враховуючи, що спірним рішенням відповідача-1 позивача було безпідставно виключено з Реєстру платників єдиного податку, а також те, що включення до вказаного реєстру платників податку належить до повноважень Державної фіскальної служби України, вважає, що у даному випадку існують достатні підстави для встановлення судового контролю шляхом покладення на ОСОБА_2 фіскальну службу України подати протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 08.06.2016 №503.

3. Зобов’язати ОСОБА_2 фіскальну службу України поновити Фізичну особу-підприємці ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку з 01.07.2016 року.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 07400, Київська обл., м.Бровари, бульв.Незалежності, буд.14/1, кв.117) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39463945, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Київська, буд.286).

5. Зобов’язати ОСОБА_2 фіскальну службу України протягом 30 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення підписано 17.09.2018.

Суддя Кушнова А.О.