
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
про закриття провадження у адміністративній справі
20 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 807/171/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Дору Ю.Ю., суддів: Гаврилко С.Є., Маєцька Н.Д.,
при секретарі судового засідання - Гулай М.В.,
за участі:
представників позивача - Строган М.М.,
представника відповідача 1 - Свистака В.В.,
відповідач 2 - не з'явився,
третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства юстиції України до Закарпатської обласної державної адміністрації та Голови Закарпатської обласної державної адміністрації Москаля Геннадія Геннадійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Міністерство юстиції України в особі представника - заступника директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Багна Ігоря Сергійовича звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської обласної держаної адміністрації та Голови Закарпатської обласної державної адміністрації Москаля Геннадія Геннадійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, в якій просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо незастосування до ОСОБА_6 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", на підставі критеріїв здійснення очищення влади, передбачених пунктом 6 частини першої та пунктом 2 частини другої статті 3 Закону; 2) визнати такими, що не відповідають положенням Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563. та скасувати результати перевірки Закарпатської обласної державної адміністрації, оформлені довідкою; 3) зобов'язати відповідачів на підставі листа Міністерства юстиції України від 05.12.2017 № 12702/13/7-17 повторно здійснити перевірку щодо ОСОБА_6 та скласти довідку за результатами зазначеної перевірки у відповідності до положень Закону України "Про очищення влади"; 4) зобов'язати відповідачів вчинити дії шляхом застосування до ОСОБА_6 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", на підставі критеріїв здійснення очищення влади, передбачених пунктом 6 частини першої та пунктом 2 частини другої статті 3 Закону; 5) зобов'язати відповідачів надіслати до Міністерства юстиції України інформацію щодо ОСОБА_6 згідно з додатком 6 до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563.
29 березня 2018 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог Міністерство юстиції України зазначає, що відповідно до інформації, що міститься у загальнодоступних джерелах , та інформації, що стала відома Міністерству у зв'язку із здійсненням повноважень у частині реалізації положень Закону з листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15.09.2015 №22-12739/15, вбачається, що ОСОБА_6 у період з 25.02.2010 до 22.02.2014 обіймав посаду: 16.03.2011 - 22.02.2014 - член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 21.11.2013 - 22.02.2014 - член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. ОСОБА_6 обіймав посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 16.03.2011 по 22.02.2014, що складає 1075 днів (не менше року у період 25.02.2010 до 22.02.2014) і відповідає критерію здійснення очищення влади, передбаченому пунктом 6 частини першої статті 3 Закону "Про очищення влади" (далі Закон). Водночас, ОСОБА_6 у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 обіймав посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та не був звільнений в цей період з відповідної посади за власним бажанням, що відповідає критерію здійснення очищення влади, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 3 Закону. Таким чином, до ОСОБА_6 має бути застосована заборона , передбачена частиною третьою статті 1 Закону, на підставі відповідності його критеріям здійснення очищення влади (люстрації), передбаченим пунктом 6 частини першої та пунктом 2 частини другої статті 3 Закону.
У зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до Закарпатської обласної державної адміністрації з листом в якому наголошувалося на необхідності застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону, до заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 на підставі відповідності його критеріям, визначеним пунктом 6 частини першої та пунктом 2 частини другої статті 3 Закону. Проте, позивач вказує, що з відповіді голови Закарпатської обласної державної адміністрації Москаля Геннадія Геннадійовича вбачається, що вимоги Закону відносно ОСОБА_6 дотримані не були. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом.
12.04.2018 року представником відповідача 1 та відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках визначених Конституцією та законами України. Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України визначено, що Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом №1682-VII. Згідно з пунктом 51-1 пункту 4 Положення Мін'юст забезпечує відповідно до Закону №1682-VII проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом, формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VII, надання інформації із зазначеного реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього. Відповідач вказує, що інших повноважень Мін'юсту на виконання завдань щодо забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом №1682-VII, ані Положенням, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено, відтак, Мін'юст не наділений повноваженнями щодо звернення з позовом до суду під час забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом №1682-VII. У зв'язку з наведеним представник відповідача 1 та відповідач 2 просять суд закрити провадження за даною позовною заявою. У доповненні до відзиву представником відповідача додатково зазначено, що позов подано з пропущенням встановленого строку звернення до адміністративного суду та по суті позовних вимог відповідач 1 та 2 заперечує.
18.04.2018 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 подано пояснення по суті даного позову, в якому останній вказує, що поданий Мін'юстом позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Тому, на підставі вимог ст. 238 ч.1 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративній справі №807/171/18 має бути закрите. Окрім цього ОСОБА_6 вказує, що позов подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, а позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши наведені в позові доводи та надані на противагу їм аргументи представника відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи, перевіривши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні думку учасників справи суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 03.09.2015 року листом №11.02/1678 Мін'юст звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про надання інформації. Листом від 15.09.2015 року №22-12739/15 Вища кваліфікаційна комісія суддів України надала відповідачу інформацію щодо осіб, які у період з 16 вересня 2010 року по 22 лютого 2014 року були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Згідно наданих відомостей ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) призначений 10.09.2010 року з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (набув повноважень 16.03.2011 року) та припинив повноваження - 09.12.2014 року, як підставу вказано - п.3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" та п.8 ч.1 ст.93-1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
24.01.2017 року Міністерство юстиції України направило лист №2560/23039-0-26-16/13 до Закарпатської обласної державної адміністрації щодо дотримання вимог Закону України "Про очищення влади" (а.с.а.с.17-18). 20.02.2017 року листом № 7242/06-12 Закарпатська обласна державна адміністрація надала відповідь, вказавши, що на сьогодні відсутні правові підстави застосування до ОСОБА_6 люстаційних санкцій, передбачених Законом України "Про очищення влади" (а.с.а.с.72-74).
04.04.2017 року листом №12633/4101-0-26-17/13 позивач направив повторний запит щодо дотримання вимог Закону України "Про очищення влади", де вказали, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", має бути застосована до заступника голови Закарпатської ОДА ОСОБА_6 без винятку та наголошує на необхідності дотримання вимог Закону України "Про очищення влади".(а.с.а.с.75-76) На вказаний лист відповідачем 1 надано відповідь 24.04.2017 №7242/06-12, де вказано, що за результатами перевірки, проведеної державною адміністрацією в межах визначеної компетенції, на підставі вимог ст.19 Конституції України та чинного законодавства, сформульовано і направлено до Міністерства юстиції України відповідну правову позицію. (а.с.77).
05.12.2017 року позивачем було направлено повторний запит №12702/13/7-17 до відповідача 1 з проханням повідомити чи були дотримані вимоги Закону та чи застосована заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону до заступника голови Закарпатської ОДА ОСОБА_6 (а.с.78). На що 09.01.2018 року Закарпатська ОДА надала відповідь листом №7242/06-12 з аналогічним змістом листа від 24.04.2017 №7242/06-12.
У матеріалах справи наявний лист Міністерства юстиції України без дати та номеру адресований Закарпатській ОДА та зареєстрований за вх. № 716-06-12 від 06.02.2018 (а.с.80). В даному листі позивач вказує, що станом на 29 січня 2018 року до Міністерства юстиції України відповідь на вказаний запит від Закарпатської обласної державної адміністрації не надходила. Відповідно, повторно просимо надати запитувану інформацію щодо застосування положень Закону до ОСОБА_6. На вказаний лист Закарпатська ОДА направила лист від 20.02.2018 року №716/06-12, де повідомила, що факт ненадходження відповіді не підтвердився.
Вирішуючи питання про наявність між сторонами публічно-правового спору та підсудність даної справи Касаційному адміністративному суду, колегія суддів, зауважує наступне.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом розділу II КАС України організація адміністративного судочинства включає, з-поміж іншого, визначення юрисдикції адміністративних судів та їх повноваження.
Компетенцію адміністративних судів щодо розгляду справ КАС України розмежовує за правилами предметної, територіальної та інстанційної юрисдикції.
КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пункті п'ятому частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року N 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення), яким регламентовано основі засади організації діяльності, перелік завдань та повноважень Міністерства юстиції України.
Пунктом 1 Положення передбачено, що Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Згідно підпункту 53-1 пункту 4 Положення Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує відповідно до Закону України "Про очищення влади": 1) проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; 2) формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього. Інших повноважень Мін'юсту щодо реалізації спеціального Закону України "Про очищення влади", ані Положенням, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено.
Таким чином, Мін'юст не наділений повноваженнями щодо звернення з позовами до суду під час забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2018 року №П/9901/77/17.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З такого правового врегулювання випливає висновок, що оскарження бездіяльності відповідача щодо незастосування до ОСОБА_6 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" та визнання такими, що не відповідають положенням Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон та скасування результатів перевірки Закарпатської обласної державної адміністрації; зобов'язання відповідачів повторно здійснити перевірку щодо ОСОБА_3 та зобов'язання застосувати до ОСОБА_6 заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади"; зобов'язання відповідача надіслати позивачу інформацію щодо ОСОБА_6 згідно з додатком 6 до Порядку проведення перевірки не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням Міністерства юстиції України.
Стосовно доводів представника Мін'юсту з посиланням на положення підпункту 33 пункту 5 Положення про Міністерство юстиції України, згідно якого, з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво інтересів Мін'юсту в судах та інших органах, колегія суддів звертає увагу на таке.
У компетенційних спорах позивачем є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Водночас, в даному випадку, позивачем фактично оскаржується бездіяльність Закарпатської обласної державної адміністрації яка не стосуються інтересів та не порушує прав Мін'юсту, а має безпосередній вплив лише на особу, якої стосується вказна бездіяльність - ОСОБА_6, тобто є актом індивідуальної дії.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
З огляду на зазначене та правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку зі зверненням Мін'юсту до Закарпатської ОДА та Голови Закарпатської ОДА Москаля Г.Г. із заявами про дотримання вимог Закону України "Про очищення влади", вбачається, що такі не підлягають оскарженню в судах за зверненням Мін'юсту.
Таким чином, враховуючи, що заявник не має права на оскарження результатів перевірки Закарпатської обласної державної адміністрації як правових актів індивідуальної дії та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незастосування до ОСОБА_6 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" та визнання такими, що не відповідають положенням Закону України "Про очищення влади", колегія суддів дійшла висновку, що провадження у зазначеній адміністративній справі порушене без законних на те підстав, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Щодо питання юрисдикції, до якої віднесено розгляд даної категорії справ, то колегія суддів вказує наступне. Відповідно до правової позиції наданої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.03. 2018 року № 800/414/17 (П/9901/77/18) Провадження № 11-106заі18, де, зокрема, вказано, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому суд першої інстанції правильно не вказав суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи. З огляду на зміст та юридичну природу обставин, зазначених у позовній заяві, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 25 січня 2018 року дійшов правильного висновку про те, що цю адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відтак, у даному випадку відсутні законодавчо визначені норми, які регулють питання юрисдикції даних спірних правовідносин.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Дана норма вказаного закону носить спеціальний характер, оскільки регламентує обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин - порядок повернення судового збору.
Листом Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Відтак, суд приходить до висновку про можливість повернення судового збору за наявності клопотання позивача про таке.
Положеннями частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статтями 238, 239, 242 - 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Провадження у адміністративній справі за позовом Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622) до Закарпатської обласної державної адміністрації (88008, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 00022496) та Голови Закарпатської обласної державної адміністрації Москаля Геннадія Геннадійовича (88008, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст ухвали складено та підписано 25.09.2018 року.
Головуючий суддя Суддя СуддяЮ.Ю. Дору С.Є. Гаврилко Н.Д. Маєцька
Судове рішення № 76657463, Закарпатський окружний адміністративний суд було прийнято 20.09.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 807/171/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: