Постанова № 76651984, 13.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р. Справа №921/56/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», вих.№556 від 30.07.2018

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 про закриття провадження у справі (суддя Чопко Ю.О., повний текст складено 08.06.2018)

у справі № 921/56/18

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_2 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради «Тернопільміськтеплокомуненерго», м. Тернопіль

про стягнення 10’ 556’ 049,93 грн.,

представники сторін не з’явилися.

12.02.2018 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (надалі – ПрАТ) «Тернопільміськгаз» до ОСОБА_2 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради (надалі – КП) «Тернопільміськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 в наступному розмірі: 9’ 779’ 060,24 грн. основного боргу, 42’ 823,49 грн. трьох процентів річних, 310’ 053,32 грн. інфляційних нарахувань та 424’ 112,88 грн. пені (а.с. 6-9, т.1).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 провадження у даній справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору (а.с. 77-84, т.2).

Закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що станом на 05.06.2018 відповідач повністю погасив перед позивачем основну заборгованість, пеню, 3% річних та частково інфляційні нарахування, залишивши несплаченими 14’ 000,00 грн. інфляційних нарахувань. У вказаній ухвалі суд також вирішив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та дійшов висновку про її зменшення на 50%, тобто до 212’ 056,44 грн. У зв’язку зі зменшенням розміру пені, суд зазначив, що несплачені відповідачем 14’ 000 грн. інфляційних нарахувань і 156’ 889,36 грн. судового збору не присуджуються до стягнення на користь позивача, оскільки такі покриваються за рахунок сплаченої суми пені.

Дану ухвалу оскаржив позивач, вважаючи, що при її постановленні суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що виявилося в безпідставній відмові у стягненні судового збору з відповідача на користь позивача, а також неправильному визначенні суми судового збору. Позивач просив вказану ухвалу скасувати в частині відмови у стягненні судового збору та постановити у цій частині нову, якою стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у даній справі в розмірі 158’ 340,75 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції правомірно розрахував менший розмір судового збору, оскільки позовні вимоги в частині стягнення 310’ 053,32 грн. інфляційних нарахувань суд першої інстанції визнав обґрунтованими лише на суму 213’ 294,10 грн. Стосовно відмови у стягненні з відповідача судового збору, то зазначив, що відповідна сума судового збору, а також сума несплачених 14’ 000,00 грн. інфляційних нарахувань повністю покриваються за рахунок тієї частини отриманої позивачем суми пені, на яку суд її зменшив.

Учасники судового процесу не забезпечили явку своїх представників в судове засідання 13.09.2018, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення їм ухвали суду від 16.08.2018.

Зважаючи на закінчення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, а також на те, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає, що розгляд можливо здійснити без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 9’ 779’ 060,24 грн. основного боргу, 42’ 823,49 грн. трьох процентів річних, 310’ 053,32 грн. інфляційних втрат та 424’ 112,88 грн. пені.

Відповідні суми позивач обґрунтовував у розрахунках (а.с. 24, 25, 26, 27, т.1), які є додатками до позовної заяви.

З відзиву на позовну заяву (а.с. 40-46, т.1) вбачається, що відповідач не погоджується з розміром нарахованих інфляційних втрат та вважає обґрунтованою суму 213’ 294,10 грн. Одночасно, на підставі ч.2 ст.233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, у відзиві на позовну заяву відповідач подав клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені до 10%.

З доказів, поданих сторонами в суд першої інстанції, а також з усних пояснень сторін, наданих в судових засіданнях у суді першої інстанції, вбачається, що в ході розгляду даної справи відповідач здійснював часткове погашення існуючої заборгованості.

Так, місцевий господарський суд врахував повідомлення представника позивача, надане в судовому засіданні 06.06.2018, про те, що станом на 05.06.2018 відповідач повністю погасив основний борг, пеню, 3% річних та частково інфляційні втрати, залишивши несплаченими 14’ 000,00 грн. інфляційних втрат, а також суму судового збору. При цьому, як зазначив усно представник позивача, залишок інфляційних втрат ним був визначений, виходячи із суми 213’ 294,10 грн., тобто тієї, яку зазначив відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 06.06.2018 суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, до 50%.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про факт погашення відповідачем пені, 3% річних та частково інфляційних втрат, оскільки такий висновок не був зроблений на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Усне твердження позивача про факт такого погашення не може вважатися обставиною, яка не підлягає доказуванню в порядку ч.1 ст.75 ГПК України, оскільки в судовому засіданні 06.06.2018 відповідач заперечував факт сплати ним пені, 3% річних та інфляційних втрат та визнавав лише факт погашення основної заборгованості (звукозапис судового засідання, компакт-диск №NJ20UG2JD2033854 E2).

Взявши за основу відповідні твердження позивача, суд першої інстанції також не встановив наявність підстав у позивача для самостійного зарахування сплачених відповідачем сум коштів в рахунок погашення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, місцевий господарський суд передчасно закрив провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції допустив порушення ч.3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а саме, встановивши факт повної сплати відповідачем суми пені станом на 05.06.2018, суд першої інстанції не мав підстав для подальшого зменшення її розміру з мотивів скрутного фінансового становища відповідача, яке він здійснив 06.06.2018.

Похідним від цього порушення є подальше безпідставне самостійне зарахування судом першої інстанції 14’ 000,00 грн. інфляційних втрат, які не були сплачені відповідачем, та судового збору, який підлягав до стягнення з відповідача на користь позивача, в рахунок пені, яка була сплачена відповідачем і розмір якої суд зменшив.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Серед іншого, вищезазначена ухвала суду порушує право позивача на відшкодування судового збору в порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про судовий збір», у зв’язку з чим ним і було подано апеляційну скаргу у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв’язку з вищевикладеним, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та неправильним застосуванням норм матеріального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

Судові витрати будуть розподілені місцевим господарським судом за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 280, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» задоволити частково.

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 у справі №921/56/18 скасувати.

Справу №921/56/18 направити до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.09.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко