Рішення № 76648412, 24.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3663/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

- визнати протиправною відмову Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення із відповідною заявою, а саме: з 25.05.2018 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи період з 10.01.1984 р. по 21.01.1997 р.

В обґрунтування позову зазначив, що 25.05.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак отримав відмову, мотивовану тим, що період роботи з 10.01.1984 р. по 21.01.1997 р. не може бути зарахований до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Ухвалою судді від 16 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання у справі.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов, в обґрунтування якого зазначив, що позивач працював на посаді оператора лінії "Дюрр", однак, така посада не передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а тому цей період роботи неможливо зарахувати до спеціального стажу, який дає право виходу на пенсію відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом №30/А-8 від 01.06.2018р. Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило у призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на те, що вид роботи, яку позивач виконував у період з 10.01.1984 р. по 21.01.1997, зазначений у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії не відповідає професії, посаді зазначеній у період з 10.01.1984 р. по 21.01.1997 у трудовій книжці, уточнюючій довідці про підтвердження наявного трудового стажу, довідках про заробітну плату.

Вважаючи своє право на призначення пенсії на пільгових умовах порушеним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058-IV) положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.

Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 09.01.1984 по 12.04.1987 працював: мовою оригіналу "лакосоставителем" та з 13.04.1987 по 21.01.1997 оператором лінії "Дюрр" .

Відповідно до довідок арбітражного керуючого Ярмоли О.Ю. №22 від 10.05.2018р., висновку №10-15 від 15.05.2002р. про результати експертизи якості атестації робочих місць, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з 09.01.1984 по 12.04.1987 працював готувачем лаку, з 13.04.1987 по 21.01.1997 працював повний робочий день обробником виробів з деревини.

Ці посади входять до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділ ХХI "ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВЕ ТА ДЕРЕВООБРОБНЕ ВИРОБНИЦТВА", позиція 2230602а-16314), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, а відтак робота на цих посадах повний робочий день надає ОСОБА_1 право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оскільки, ОСОБА_1 досяг 55 років (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), має загальний стаж роботи більше 39 років, з яких 13 років - стаж на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, то відповідно він має право на пенсію за віком на підставі пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (на пільгових умовах).

Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.

Як визначає практика Європейського суду з прав людини в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

У той же час, частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. Керуючись положеннями ст.139 КАС України, враховуючи вищенаведене, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 77, 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 13304, і.н. НОМЕР_1) до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Л. Карастоянової, 29, м. Бердичів, Житомирська обл., 13312, код ЄДРПОУ 37752900) про визнання протиправною відмову, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, у відповідності до пункту "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа