Рішення № 76646546, 19.09.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/969/18

Номер провадження 2/739/355/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді - Іващенка А.І. з участю секретаря судового засідання Неживець К.В. представника позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новгород-Сіверський цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення транспортного засобу до органів соціального захисту населення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить вилучити у ОСОБА_2 на користь Департамента соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації легковий автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_2, синього кольору, номер кузова: НОМЕР_1. В обґрунтування вимог зазначає, що Головним управлінням праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 21 грудня 2012 року № 509 «Про заходи щодо оптимізації структури облдержадміністрації» Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації перейменовано в Департамент соціального захисту населення обласної державної адміністрації) 13.11.2008 було забезпечено автомобілем зі звичайним керуванням марки ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, інваліда війни І групи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3.

ОСОБА_3 згідно висновку МСЕК від 17.05.2000 № 325181 був визнаний інвалідом війни І групи по зору та з 20.07.2000 року перебував на обліку для забезпечення автомобілем. Оскільки, відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999 (у редакції, що діяла на час видачі автомобіля), інваліди війни по зору мали право на забезпечення автомобілем незалежно від медичних показань, визначених облМСЕК, з правом передачі керування члену сім'ї, що був зареєстрований та проживав з інвалідом за однією адресою, за рішенням колегії Головного управління право керування автомобілем було передано онуку інваліда - ОСОБА_2.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Управління соціального захист населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації листами від 11.09.2017 №04-08/3073 та від 27.09.2017 № 04-08/3212 повідомляло ОСОБА_2 про умови залишення автомобіля відповідно до законодавства. Проте, оскільки було з'ясовано, що ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_4, Новгород-Сіверського району, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області України від 23.10.2017 № 440/03-22, листом від 08.11.2017 № 04-08/3724 ОСОБА_2 був повідомлений про термінове повернення автомобіля.

Оскільки відповідач автомобіль не повернув, законних підстав використовувати державне майно, а саме, автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, який був виданий у користування його діду як інваліду війни, не має - автомобіль підлягає поверненню до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації для подальшої передачі особам з інвалідністю, що перебувають на обліку для його отримання. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. На поставлені судом питання пояснила, що не може зазначити на який термін відповідачу видавалось доручення на право керуванням спірного автомобіля та чи продовжувалось воно в подальшому, реєстраційні документи на автомобіль можливо знаходяться у відповідача. У судовому засіданні відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що вказаний транспортний засіб у нього в володінні та користуванні ніколи не перебував та не перебуває, з дідом він ніколи не проживав та не підтримував родинні стосунки, на час смерті дід проживав із своєю донькою в с.Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області, а він в іншій місцевості. Спірний транспортний засіб залишався в с.Шептаки Новгород-Сіверського району в домоволодінні померлого діда, та його подальша доля йому невідома. Дослідивши у справі докази, надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до копії Акту приймання-передачі транспортного засобу серії НДЦ №811625 від 13 листопада 2008 року, згідно з Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 року № 999, ЗАТ з іноземною інвестицією «Запоріжський автомобілебудівельний завод» передало Міністерству правці та соціальної політики в Чернігівській області для інваліда ОСОБА_3 у користування легковий автомобіль марки: «ЗАЗ» 110307-42, 2008 року випуску, синього кольору, номер кузова: НОМЕР_1, номер двигуна: НОМЕР_3. (а.с.5). Згідно довідки №02-21/10717 від 13.11.2008 року, ОСОБА_3, мешканцю АДРЕСА_1 виділений автомобіль «Славута», модифікації 110307-42, без права продажу, дарування та передачі іншій особі. Свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспорту видано на ім'я ОСОБА_3 Згідно довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної адміністрації від 13.11.2008 року, вбачається, що за рішенням колегії головного управління керування автомобілем дозволено ОСОБА_2. (а.с.6) Згідно копії зобов'язання член сім'ї інваліда ОСОБА_3, ОСОБА_2 дав зобов'язання про те, що виданий інваліду автомобіль «Славута» строком на 10 років буде зберігатись як державна власність для особистого користування без права продажу і передачі іншим особам. (а.с.7) Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованому у житловому будинку, осіб ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 до складу сім'ї входять ОСОБА_3, ОСОБА_4 - донька, ОСОБА_2 - онук. (а.с.10). Згідно довідок №440/03-22 від 23.10.2017 року та №305/03-22 від 12.06.2018 року виданої виконкомом Шептаківської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_5, Новгород-Сіверського району Чернігівської області, разом з ним проживала але не була зареєстрована його донька ОСОБА_5, ОСОБА_2 в права на спадщину не вступав. 11 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року Департаментом соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на адресу, за місцем проживання ОСОБА_2 (АДРЕСА_6) надсилались листи, в яких йому запропоновано звернутись до управління щодо подальшої реалізації транспортного засобу. Вважаючи, що спірний транспортний засіб знаходиться в володінні відповідача, Департаментом соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації подано до суду позов про вилучення в останньої вказаного транспортного засобу з незаконного володіння. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення вимог позову, суд бере до уваги наступне. Статтею 387 Цивільного кодексу України закріплено право витребування власником свого майна у особи, яка безпідставно заволоділа цим майном. Згідно зі змістом ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до п.19 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Також суд бере до уваги положення ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може базуватись на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів того, що відповідач на даний час володіє спірним транспортним засобом або повинна була ним володіти, позивач не надав. В справі лише наявні документи, що відповідач зобов'язався про те, що виданий інваліду автомобіль строком на 10 років буде зберігатися як державна власність для особистого користування без права продажу і передачі іншим особам. В судовому засіданні ОСОБА_2 звернув увагу суду, що підпис під зобов'язанням стоїть зовсім інший, відмінний від його, він взагалі не проживав з дідом ОСОБА_3, проживав в іншій місцевості, а догляд за дідом здійснювала його донька та онуки. Будь яких відносин з ОСОБА_3 він не підтримував. Доля спірного транспортного засобу їй не відома. Вказані твердження відповідача під час судового розгляду представником позивача залишились не спростовані. Більше того, положеннями Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999, не передбачено, що після закінчення строку дії доручення на право управління транспортним засобом, член сім'ї, якому видавалося відповідне доручення, мав будь-які зобов'язання перед управлінням соціального захисту щодо виданого інваліду транспортного засобу, в тому числі і щодо повернення транспортного засобу, так як даний транспортний засіб видавався саме інваліду. Тобто відносини щодо користування та володіння спірним автомобілем існували виключно між інвалідом та управлінням. Таким чином, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, повно, всебічно та об'єктивно оцінивши обставини справи та надані на їх підтвердження докази в їх сукупності, взаємозв'язку, достатності, належності та допустимості, суд вважає, що позов Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення транспортного засобу до органів соціального захисту населення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області.

Суддя А.І. Іващенко

Повний текст рішення складено 24 вересняя 2018 року.