Ухвала суду № 76643304, 19.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________

Справа № 520/4200/18

Провадження № 6/520/194/18

УХВАЛА

19.09.2018

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, подану по цивільній справі №2-3260/10 за позовом

Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк»

до ОСОБА_4, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості,

за позовом ОСОБА_4

до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк»,

третя особа - ОСОБА_3

про розірвання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2018року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Київського районного суду м. Одеси з заявою, в якій просять суд

визнати такими, що не підлягає виконанню - виконавчий лист №2-3260/10 від 10.11.2015року про стягнення з ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 590 561,09 гривень на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»; виконавчий лист №2-3260/10 від 10.11.2015 р. про стягнення з ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 588 584,09 гривень на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»;

зобов’язати Другий Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження №55972337, в якій зазначити про зняття арешту з майна та коштів боржника та скасування стягнення виконавчого збору, та винести постанову про закінчення виконавчого провадження №50665484, в якій зазначити про зняття арешту з майна та коштів боржника та скасування стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування наданої заяви заявники посилаються на те, що 10.11.2015року Київським районним судом м. Одеси у справі №2-3260/10 було видано наступні виконавчі листи про солідарне стягнення з них як боржників грошової суми на користь стягувача, за якими виконавцем відкриті виконавчі провадження, що перебувають у стадії виконання, а саме: про стягнення з ОСОБА_4 грошової суми 590561,09 гривень, ВП

№55972337; про стягнення з ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 588 584,09 гривень, ВП №50665484.

Заявники вказують, що у зазначених виконавчих провадженнях на все їх майно накладено арешти, а також постановлено стягнути з них суми виконавчих зборів.

Проте, на думку заявників, наявність діючих виконавчих листів та виконавчих проваджень, а також арешти та стягнення, що накладені виконавцем, є протиправними і порушують їх права.

Так, заявники зазначають, що сума стягнення, зазначена у рішенні суду, що наразі виконується, є остаточною і не підлягає перегляду, та складає (разом із судовими витратами) 590561,09 гривень, і боржниками на користь стягувача було сплачено грошову суму в розмірі 600000,00 гривень, що підтверджується квитанцією від 25.11.2016 року.

Тобто, заявники вказують, що обов’язок за зазначеними вище виконавчими документами боржниками виконано добровільно поза межами виконавчого провадження.

Таким чином, на думку заявників, підстав для стягнення за виконавчими документами немає, і вони повинні бути визнані такими, що не підлягають виконанню, оскільки їх чинність створює їм перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю внаслідок чинності арештів та стягнень, які накладені виконавцем.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 12.04.2018року було прийнято заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, подану по цивільній справі №2-3260/10 за позовом Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк», третя особа - ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, до розгляду. Призначити заяву до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Зупинено виконання за виконавчим документом – виконавчим листом №2-3260/10, виданим 10.11.2015року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» грошової суми у розмірі 590561,09грн., та виконавчим листом №2-3260/10, виданим 10.11.2015року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» грошової суми у розмірі 588 584,09грн., до розгляду заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

23.07.2018року від представника ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» надійшли заперечення на заяву, в яких представник АТ «Ощадбанк» просив відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у повному обсязі.

Так, в обґрунтування наданих заперечень представник АТ «Ощадбанк» посилається на те, що Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2011 р. у справі № 2- 3260/10 на користь ВАТ «Ощадбанк» стягнуто заборгованість по кредиту у розмірі 588 584, 09 грн.На виконання рішення суду видано виконавчі листи про стягнення з боржників на користь Банку кредитну заборгованість, які було пред’явлено для виконання до виконавчої служби.

Представник АТ «Ощадбанк» зазначає, що 04.11.2016року погоджено добровільну реалізацію квартири № 6, загальною площею 31,7 кв. м., в буд. 8, провулок Нечипуренко в м. Одесі, кошти, які надійшли від реалізації майна у добровільному порядку, а не в процесі виконання виконавчого документу, були зачислені в рахунок погашення відсотків та основної суми боргу за кредитним договором, згідно порядку погашення кредиту, що встановлений п. 1.7 кредитного договору.

Згідно з п. 1.6.1.1. кредитного договору № 1651 від 17.10.2007р., як вказує представник АТ «Ощадбанк», відсотки за користування кредитом нараховуються на період з дати видачі кредиту та до моменту закінчення терміну, на який надано кредит, а правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 зводиться до того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій та процентів, передбачених умовами договору. Отже, кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та пеню після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання.

Представник АТ «Ощадбанк» зазначає, що жодних сплат в межах примусового виконання виконавчого листа № 2-3260/10 не відбувалось, а оскільки судове рішення не виконувалось впродовж тривалого часу, на суму боргу нараховувались проценти та пеня, тому кошти, що надійшли від добровільної продажу майна, не погасили заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, і на сьогоднішній день загальна заборгованість по кредитному договору №1651 від становить 651 469, 38 грн.

За таких обставин, на думку представника АТ «Ощадбанк», відсутні підстави вважати, що внаслідок внесення боржником коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором було фактично виконано в повному обсязі рішення суду у справі №2-3260/10.

У судовому засіданні 19.09.2018року представник заявників надану заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити.

У судовому засіданні 19.09.2018року представник АТ «Ощадбанк» просив відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Прокурор про час та місце судового засідання повідомлений належним чином за допомогою телефонограми, яка зареєстрована в журналі реєстру телефонограм (т. 3 а.с.81-82), у судове засідання 19.09.2018року не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив.

Представник Другого Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області про час та місце судового засідання також повідомлений належним чином, що підтверджується його присутністю у судовому засіданні 11.09.2018року та підписом на довідковому листі, у судове засідання 19.09.2018року не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявників та представника ПАТ «Державний ощадний банк України», суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала справа №2-3260/10 за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк», третя особа - ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2010 року позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії — Одеського міського відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь банку 548 857 грн. 78 коп., а також на користь держави стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожної. В решті вимог відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Договір про іпотечний кредит № 1651, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі заступника начальника філії - філія Одеське міське відділення №7860 ВАТ «Державний ощадний банк України» - начальника відділу кредитування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 17 жовтня 2007 року розірвано. Стягнуто з ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» на користь ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 8,5 грн. В решті вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.05.2011 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2010 року скасовано. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» кредитну заборгованість в розмірі 588 584 грн. 09 коп., а також на користь держави судовий збір в розмірі 1 700 грн. та ІТЗ в розмірі 277 грн. У позові ОСОБА_4 про розірвання договору № 1651 від 17 жовтня 2007 року відмовлено.

На виконання рішення Київським районним судом м. Одеси були видані відповіді виконавчі листи.

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2013року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила на «Воронченко».

Постановою головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_7 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_8 від 14.03.2018року було відкрито виконавче провадження ВП №55972337 з виконання виконавчого листа №2-3260/10, виданого 10.11.2015року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» грошової суми у розмірі 590561,09грн.

Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_9 від 29.03.2016року було відкрито виконавче провадження ВП №50665484 з виконання виконавчого листа №2-3260/10, виданого 10.11.2015року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» грошової суми у розмірі 588584,09грн.

Разом з тим, згідно листа ПАТ «Державний ощадний банк України» філія – Одеське обласне управління від 24.11.2016року за №28/01-3/1651/19113, 17 жовтня 2007року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі заступника начальника філії Одеське обласне управління - ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит №1651. За умовами договору позичальник отримав грошовий кредит у сумі 463 420,00 грн., строком до 17 жовтня 2027 року під 14 % річних. На засіданні кредитного комітету Філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» від 04.11.2016, погоджено реалізацію квартири №6, що знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Нечипуренко, 8, загальною площею 31,7кв.м., за суму не менш ніж 600 000гривень.

Згідно квитанції №207089102 від 25 листопада 2016року, оригінал якої було оглянуто судом у судовому засіданні 19.09.2018року, ОСОБА_4 (на даний час прізвище – ОСОБА_6) ОСОБА_10 сплатила на користь Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» м.Одеса 600 000,00грн., призначення платежу – сплата боргу за кредит згідно договору №1651 від 17.10.2007року.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що боржниками було виконане рішення апеляційного суду Одеської області від 25.05.2011року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» кредитну заборгованість в розмірі 588 584 грн. 09 коп.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, норма ч. 2 ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання, ПАТ «Державний ощадний банк України» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, які у подальшому, було стягнуто за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України».

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав несвоєчасно, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати одержання вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. В разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у Постанові ОСОБА_11 Верховного Суду від 04 липня 2018року у справі №310/11534/13-ц, яку суд враховує під час вирішення справи.

Таким чином, суд зазначає, що сума заборгованості за кредитним договором була зафіксована рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.05.2011року, яке було виконане боржниками.

У подальшому, після ухвалення рішення апеляційним судом Одеської області 25.05.2011року, банк має право звернутись до суду із відповідним позовом та в межах іншої справи вирішувати питання про подальше нарахування відсотків, пені, тощо.

З урахуванням викладеного, оскільки боржниками було виконане рішення апеляційного суду Одеської області від 25.05.2011року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» кредитної заборгованість в розмірі 588 584 грн. 09 коп., тобто обов'язок боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутній повністю, виконавчі листи підлягають визнанню таким, що не підлягають виконанню.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, вимога заявників про зобов’язання Другий Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження, є передчасною, оскільки зазначена ухвала суду про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, у разі набрання нею законної сили, є підставою для закінчення виконавчого провадження, а тому вимоги заявників в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, подану по цивільній справі №2-3260/10 за позовом Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Ощадбанк», третя особа - ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору – задовольнити частково.

Визнати виконавчий лист №2-3260/10, виданий 10.11.2015року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 (на даний час прізвище – ОСОБА_2) ОСОБА_10, 02.07.1984року народження, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», адреса: м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601, грошової суми у розмірі 590 561,09грн., таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий лист №2-3260/10, виданий 10.11.2015року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3, 11.11.1959року народження, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», адреса: м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601, грошової суми у розмірі 588 584,09грн., таким, що не підлягає виконанню.

В решті вимог заяви – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24.09.2018року.

Суддя Петренко В. С.