Ухвала суду № 76643207, 14.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/3375/16-ц

Провадження № 4-с/520/70/18

УХВАЛА

14.09.2018

Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І. розглянувши у судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» на постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві та бездіяльність головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, -

ВСТАНОВИВ :

Скаржник у скарзі посилається на те, що судовим наказомКиївського районного суду м. Одеси по справі №520/3375/16-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на її користь заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 2168,57 грн., 3% у розмірі 28,47 грн., інфляційні витрати у розмірі 91,87 грн. 14 лютого 2012 року на виконання рішення суду від 29.09.2016 року по справі №520/3375/16-ц було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2168,57 грн., 3% у розмірі 28,47 грн., інфляційних витрат у розмірі 91,87 грн. 30 листопада 2016 року наказ по справі №520/3375/16-ц разом із заявою про відкриття виконавчого провадження №1072 від 30 листопада 2016р. було направлено на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі – Київський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області). 02 грудня 2016 року головним державним виконавцем Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси по справі №520/3375/16, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження № 53051541. 30.06.2017 року головним державним виконавцем Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 було повернуто виконавчий документ стягувану на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено відповідну постанову. Скаржник вказує, що оскільки державним виконавцем не виконані усі необхідні дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження», просить суд скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу, просив задовольнити.

Державний виконавець до суду не явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Встановлено, що наказом Київського районного суду м.Одеси по справі №520/3375/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь скаржника заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 2168,57 грн., 3% у розмірі 28,47 грн., інфляційні витрати у розмірі 91,87 грн. 14 лютого 2012 року на виконання вказаного судового рішення суду видано виконавчий лист про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2168,57 грн., 3% у розмірі 28,47 грн., інфляційних витрат у розмірі 91,87 грн. 30 листопада 2016 року наказ по справі № 520/3375/16-ц разом із заявою про відкриття виконавчого провадження №1072 від 30 листопада 2016р. направлено на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 02 грудня 2016 року головним державним виконавцем Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси по справі №520/3375/16, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження №53051541. Постановою від 30.06.2017 року цим державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувану з посиланням на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В зазначеній постанові державний виконавець зазначає, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Скаржник посилається на відсутність у виконавчому провадженні необхідних виконавчих дій спрямованих на виявлення майна боржника, а держаний виконавець не надав суд заперечень цьому.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчи листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень є виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно до ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

З метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

Накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

Викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадження. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Державним виконавцем не проведено повну перевірку майнового стану боржника, а саме: не надано витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та КП «БТІ», щодо наявності нерухомого майна, щодо наявності земельних ділянок, які належать боржнику та від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Скаржник дізнався про повернення виконавчого документа стягувачеві та бездіяльності головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 05.09.2017 року, а тому строк не порушено.

На підставі викладеного суд вважає скаргу обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 383-385 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати бездіяльність головного державного виконавця Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 під час виконання наказу Київського районного суду м.Одеси №520/3375/16 від 31.10.2016р. неправомірною, скасувавши постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 5305141 від 30.06.2017р.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області упродовж 15 днів з дня її оголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.