Постанова № 76641100, 18.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» вересня 2018 року

м. Харків

справа № 635/8794/16-ц

провадження № 22ц/790/3738/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_3, представник особи, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2017 року в складі судді Токарєвої Н.М.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя і визнання права власності, який в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що вона разом із ОСОБА_2 з жовтня 2002 року до 26 травня 2012 року проживала однією сім'єю та вела з ним спільне господарство. При цьому вони до травня 2012 року не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. З 26 травня 2012 року по 20 грудня 2016 року вони знаходились у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу спільних дітей не мають.

Зазначила, що за час спільного проживання однією сім'єю вона разом з ОСОБА_2 за спільні кошти з весни 2003 року по 2007 рік збудували житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 482,90 кв. м., житловою площею 104,50 кв. м., з допоміжними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Внутрішні оздоблювальні роботи в цьому будинку продовжувались досить тривалий час і після оформлення права власності на будинок. В цьому будівництві вона брала безпосередню участь шляхом придбання будівельних матеріалів та оплати вартості будівельних робіт за рахунок заробітної плати.

Спірний будинок знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, виданого виконкомом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 25 квітня 2007 року, який на праві власності належить ОСОБА_2 Приватизацію цієї ділянки ОСОБА_2 розпочато ще у шлюбі.

Вказала, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі ними придбано комплекс нежитлових будівель, що складається з телятника літ. «Г», телятника літ. «Д», телятника літ. «З», загальною площею 2656,10 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 який також належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, виданого Нововодолазькою селищною радою 07 листопада 2012 року; комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 757,30 кв. м., що складається з нежитлового бригадного будинку «А-1», ганку літ. «а», нежитлової будівлі (зерноскладу) літ. «Б», погребу літ. «н», нежитлової будівлі (складу концкормів) літ. «Л», погребу літ. «М»., нежитлової будівлі (столової) літ. «В», ганку літ. «в», колодязю літ. «К», огорожі літ. N, розташований за адресою: АДРЕСА_3, який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4, виданого Нововодолазькою селищною радою 26 червня 2012 року.

Вказала, що згідно висновку про вартість майна від 27 грудня 2016 року, вартість спірного житлового будинку без урахування вартості земельної ділянки складає 1 364 200,00 грн.; згідно висновку про оціночну вартість нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 31 січня 2017 року, вартість спірного комплексу нежитлових будівель складає 1 849 600,00 грн.; згідно висновку про оціночну вартість нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 від 06 березня 2017 року, вартість спірного комплексу нежитлових будівель складає 273 789,00 грн.; відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 06 березня 2017 року, вартість земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Просила встановити юридичний факт того, що вона постійно проживала разом із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з жовтня 2002 року до дня реєстрації шлюбу між ними 26 травня 2012 року; визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 482,90 кв. м., житловою площею 104,50 кв. м., з допоміжними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область та земельну ділянку загальною площею 0,15 га, розташованої за цією ж адресою, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходиться житловий будинок; розділити спільне майно подружжя та визнати за нею право власності на наступне майно: на житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 482,90 кв. м., житловою площею 104,50 кв. м., з допоміжними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область, на земельну ділянку, на якій знаходиться цей житловий будинок, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область, загальною площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 757,30 кв. м., що складається з нежитлового бригадного будинку А-1, ганку а, нежитлової будівлі (зерноскладу) Б, погребу н, нежитлової будівлі (складу концкормів) Л, погребу М., нежитлової будівлі (столової) В, ганку в, колодязю К, огорожі N, розташований за адресою: АДРЕСА_3, в цілому в порядку розподілу спільного майна подружжя; а за ОСОБА_2 визнати право власності на комплекс нежитлових будівель, що складається з телятника Г, телятника Д, телятника З, загальною площею 2656,10 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в цілому в порядку розподілу спільного майна подружжя.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, починаючи з 01 січня 2004 року та до дня реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26 травня 2012 року; визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 482,90 кв. м., житловою площею 104,50 кв. м., з допоміжними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область та земельну ділянку загальною площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій розташований даний житловий будинок; розділено спільне майно подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: на житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 482,90 кв. м., житловою площею 104,50 кв. м., з допоміжними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область; земельну ділянку, на якій знаходиться даний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область, загальною площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1; комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 757,30 кв. м., що складається з нежитлового бригадного будинку «А-1», ганку літ. «а», нежитлової будівлі (зерноскладу) літ. «Б», погребу літ. «н», нежитлової будівлі (складу концкормів) літ. «Л», погребу літ. «М»., нежитлової будівлі (столової) літ. «В», ганку літ. «в», колодязю літ. «К», огорожі літ. N, розташований за адресою: АДРЕСА_3, в цілому, в порядку розподілу спільного майна подружжя; залишено за ОСОБА_2 право власності на комплекс нежитлових будівель, що складається з телятника літ. «Г», телятника літ. «Д», телятника літ. «З», загальною площею 2656,10 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в цілому в порядку розподілу спільного майна подружжя; в задоволенні позовних вимог про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, починаючи з жовтня 2002 року та до 31 грудня 2003 року відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 320,00 грн., 640,00 грн. та 4175,34 грн., а всього 5135,34 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що на спірний житловий будинок накладено заборону відчуження, оскільки він є предметом іпотеки та входить до арештованого майна відповідача разом із рештою майна у виконавчому провадженні, стягувачем у якому є він; що арешти з майна на цей час не знято, а заборони відчуження не скасовані; що арешт накладено в його інтересах, воно безпосередньо зачіпає його права та обов'язки; що за відповідачем залишено комплекс нежитлових будівель, які за своєю цінністю є значно нижчі цінності майна, що залишається за позивачем, оскільки становлять собою руїни і має нікчемну вартість; що учасники справи знали та не могли не знати про арешт та заборону відчуження майна, про поділ якого просили суд; що його, як третю особу, не залучено до участі у розгляді справи.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що справа не підсудна Харківському районному суду Харківської області.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито.

Постановою Верховного Суду від 08 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року скасовано, передано справу до Апеляційного суду Харківської області для продовження розгляду.

13 вересня 2018 року на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому вона посилається на те, що договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено не в інтересах сім'ї, а стосується його підприємницької діяльності.

Клопотання ОСОБА_1 щодо виклику свідків залишено без задоволення, оскільки предметом позову не є договір позики.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 26 травня 2012 року по 20 грудня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу вони придбали наступне нерухоме майно:

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 482,90 кв. м., житловою площею 104,50 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область вартістю 1 364 200,00 грн., який зареєстровано за відповідачем;

земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область, належить ОСОБА_2 та зареєстрована 14 січня 2017 року вартістю 244 000,00 грн., яка зареєстрована за відповідачем;

комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2656,1 кв. м. телятник літ. «Г», телятник літ. «Д», телятник літ. «З», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 1 849 600,00 грн., зареєстрований за відповідачем;

комплекс нежитлових будівель і споруд, загальною площею 757,30 кв. м., нежитловий бригадний будинок літ. «А-1», ганок літ. «а», нежитлова будівля (зерносклад) літ. «Б», погреб літ. «н», нежитлова будівля (склад концкормів) літ. «Л», погріб літ. «М», нежитлова будівля (столова) літ. «В», ганок літ. «в», колодязь літ. «К», огорожа літ. «N», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 273 689, 00 грн., зареєстрований за відповідачем.

Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку майна, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 від 27 грудня 2016 року ринкова вартість житлового будинку з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область складає 1 364 200,00 грн.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 травня 2016 року по справі № 635/7729/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 26 червня 2012 року у розмірі 324 474,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 258 443,61 грн., три процента річних від простроченої суми у розмірі 36830,03 грн., проценти за користування сумою позики у розмірі 1 460 133,41 грн., а також судові витрати у розмірі 6890,01 грн.

На виконання вказаного заочного рішення 02 липня 2016 року Харківським районним судом Харківської області видано виконавчі листи за № 635/7729/15-ц.

Постановою державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 липня 2016 року за виконавчим провадженням ВП № 51661576 накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, враховуючи автомобіль ВАЗ 21061, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_5 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Постановою державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про опис та арешт майна боржника від 14 лютого 2017 року за виконавчим провадженням ВП № 51809563 описано та накладено арешт на майно, а саме: житловий будинок, з допоміжними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 601,10 кв.м., житловою площею 198,50 кв.м.

Постановою державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про опис та арешт майна боржника від 14 лютого 2017 року за виконавчим провадженням ВП № 51809563 описано та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_1

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом (стаття 71 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частиною 4 статті 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

У відповідності до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи.

Частинами першою, другою статті 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відтак спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно, є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між ними.

Посилання ОСОБА_3 на те, що на спірний житловий будинок накладено заборону відчуження, оскільки він є предметом іпотеки та входить до арештованого майна відповідача разом із рештою майна у виконавчому провадженні, стягувачем у якому є він; що арешти з майна на цей час не знято, а заборони відчуження не скасовані; що арешт накладено в його інтересах, воно безпосередньо зачіпає його права та обов'язки, є необґрунтованими, оскільки поділ спільного сумісного майна не є його відчуженням. Саме право на майно виникло у сторін як подружжя з часу його придбання, поділ майна - це реалізація одного з повноважень власників щодо можливості окремого володіння та користування майном. Заборона відчуження нерухомого майна не є правовою підставою для відмови у позові про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Доводи ОСОБА_3, викладені ним в доповненнях до апеляційної скарги щодо порушення статті 30 ЦПК України судовою колегією не приймаються, оскільки цим судовим рішенням його права не порушено. Крім того, до вартості нерухомого майна, яке знаходиться в Харківському районі Харківської області, судова колегія відноситься критично, оскільки його оцінка проводилась у 2016 році.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що у рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між ними.

Наведені норми закону не містять заборони щодо поділу майна між співвласниками.

Отже, ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що відсутні перешкоди для проведення поділу спірного нерухомого майна.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться з незгодою з висновком суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишено без змін відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами не здійснювався.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.