Рішення № 76635659, 20.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2018 Справа №607/9578/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - Позняка В.М.

за участю секретаря - Осів І.В., представника позивача - Петрика Ю.В., відповідача - ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - західний офіс Держаудитслужби, про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2018 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Державна фінансова інспекція в Тернопільській області, про стягнення з неї надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї в розмірі 44 395,11 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідачу була призначена та виплачувалася державна соціальна допомога малозабезпеченій сім'ї. При призначені допомоги відповідач була попереджена спеціалістами Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про відмову в призначені або припиненні виплати призначеної допомоги та про повернення надміру нарахованих коштів у разі подання недостовірних відомостей про доходи та стан сім'ї, зміни обставин, які можуть вплинути на отримання допомоги. В результаті проведення перевірки встановлено, що при зверненні за призначенням державної соціальної допомоги ОСОБА_2 подавала неповну інформацію, а саме в Деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги за 2012-2013 роки про наявність у свого чоловіка земельної ділянки для ведення ОСГ - 0,55 га, а також земельної ділянки (паю) площею 2,69 га. Вказує, що за таких обставин відповідач не мала права на отримання державної соціальної допомоги як малозабезпечена сім'я, в результаті чого незаконно отримала державну соціальну допомогу з 01 січня 2012 року по 31 липня 2014 року в розмірі 44 395,11 гривень. З метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано відповідачу лист про повернення безпідставно отриманих сум, однак у добровільному порядку кошти не повернуті. Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 14 червня 2018 року відкрито провадження у вказаній цивльній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 26 липня 2018 року замінено третю сторону у справі з Державної фінансової інспекції в Тернопільській області на Західний офіс Держаудитслужби.

Відповідач, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, подала відзив на позов. Вказала, що позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки: по-перше, право на призначення грошової допомоги як малозабезпеченій сім'ї у неї було навіть за наявності у власності чи володінні сім'ї земельної ділянки площею понад 0,6 га на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», оскільки на час її призначення вона доглядала за дитиною, яка потребувала догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не довше ніж до досягнення шестирічного віку; по-друге, в матеріалах справи відсутні докази того, що вона, подаючи декларацію про доходи та майновий стан, діяла з умислом на подання недостовірних відомостей, з метою отримання соціальної допомоги. Окрім того, вказує, що на час звернення позивача із вказаним позовом закінчився трьохрічний строк позовної давності, оскільки порушення було виявлено 06 квітня 2015 року, коли державна фінансова інспекція отримала листа від Оліївської сільської ради Зборівського району Тернопільської області про наявність у власності її чоловіка земельної ділянки (паю) площею 2,69 га, а з позовом до суду позивач звернувся 25 травня 2018 року. З цих підстав у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зіславшись на доводи, викладені у заяві.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві.

Судом встановлено, що 17 лютого 2012 року, 27 серпня 2012 року, 12 лютого 2013 року, 08 серпня 2013 року, 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 зверталася до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із письмовими заявами про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидії та пільг, як малозабезпеченій сім'ї.

Рішеннями Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, відповідачу призначено спірну допомогу, яка виплачувалася щомісячно в наступних розмірах: з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року - 1108,29 грн., з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року - 1139,11 грн., з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року - 1151,27 грн. (Рішення від 23 лютого 2012 року); з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року - 1220,37 грн., з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року - 1251,84 грн., з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 1313,84 грн., з 01 січня 2013 року по 31 січня 2013 року - 1433,84 грн. (Рішення від 12 вересня 2012 року); з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року - 1403,65 грн. (Рішення від 20 лютого 2013 року); з 01 серпня 2013 року по 30 листопада 2013 року - 1435,11 грн., з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 1577,13 грн., з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року - 1717,13 грн. (Рішення від 13 вересня 2013 року); з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року - 1972,11 грн. (Рішення від 08 лютого 2014 року); з 01 лютого 2014 року по 10 липня 2014 року - 1908,89 грн., з 11 липня 2014 року по 31 липня 2014 року - 2146,38 грн. (Рішення від 27 лютого 2014 року).

В Деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, які заповнювалися та додавалися ОСОБА_2 до заяв про призначення зазначеної допомоги, у відомостях про земельні ділянки, що перебувають у власності або володінні (користуванні) членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей), відповідачкою зазначалося, що земельних ділянок у членів її сім'ї немає.

Згідно Актів проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальних допомог від 16 квітня 2015 року, встановлено, що ОСОБА_2 надала неповну/невірну інформацію про майно, внаслідок чого були надмірно виплачені кошти в наступних розмірах: 7351,96 грн. - за період з 01 лютого 2012 року по 31 липня 2012 року (Акт № 305); 7717,35 грн. - за період з 01 серпня 2012 року по 31 січня 2013 року (Акт № 306); 8421,90 грн. - за період з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року (Акт № 307); 9289,68 грн. - за період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року (Акт № 308); 11614,22 грн. - з 01 лютого 2014 року по 31 липня 2014 року (Акт № 309).

Як вбачається з Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління соціальної політики Тернопільської міської ради за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2015 року № 17-22/128 від 27 травня 2018 року, проведеної Тернопільською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, ревізією встановлено, що при заповненні декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, заповненої ОСОБА_2, внесено недостовірну інформацію, а саме - не внесено відомості про наявність земельної ділянки (паю) в розмірі 2,69 га, який рахується за чоловіком вівчар ОСОБА_5 (пай на території Оліївської сільської ради). В результаті внесення у декларацію недостовірної інформації про наявність паю ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2014 року ОСОБА_2 в порушення ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» зайво сплачено державної соціальної допомоги на загальну суму 44 193,51 грн.

З інформації Оліївської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, яка надійшла до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області 06 квітня 2015 року, вбачається, що за період з 2010 року по 28 лютого 2015 року, відповідно до господарського обліку та облікових документів Оліївської сільської ради за гр. ОСОБА_6 рахується земельна ділянка для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель 0,04 га, для ведення ОСГ - 0,55 га, а також ОСОБА_6 має у власності земельну ділянку пай 2,69 га.

Наказом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради за №30 від 16 квітня 2015 року, припинено з 01 квітня 2015 року призначення та виплату спірної допомоги ОСОБА_2, у зв'язку із встановленими фактами подання недостовірної інформації про доходи.

Згідно довідки Управління соціальної політики Тернопільської міської ради за №2478 від 24 травня 2018 року встановлено, що відповідачу за період з лютого 2012 по липень 2014 року включно виплачено 44395,11 гривень.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14 липня 2016 року адміністративний позов Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Тернопільська об'єднана державна фінансова інспекція, про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 виплачену державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям в сумі 550 гривень.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року постанову Тернопільського міськрайонного суду від 21 лютого 2017 року скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Встановлено, що на вихованні та утриманні відповідача на час призначення та виплати спірної допомоги перебувало двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей та довідкою про склад сім'ї № 98, виданою ДП «Люкс 1» 08 лютого 2012 року.

Згідно наказів Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» № 38-вк від 11 липня 2011 року та № 59-вк від 10 жовтня 2011 року встановлено, що ОСОБА_2 надано відпустку без збереження заробітної плати з 11 липня 2011 року по 11 жовтня 2011 року та з 12 жовтня 2011 року по 11 липня 2012 року по догляду за дитиною до 6-ти років на підставі висновків ЛКК Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні, відповідно до яких у зв'язку з захворюваннями дочки ОСОБА_8, остання потребувала індивідуального догляду матері.

Як вбачається з виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 382-08/14 від 13 жовтня 2009 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено діагноз: вроджений синдром мальабсорбції. Дисбактеріоз. Дискінезія жовчовивідних шляхів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що у позові слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» №1768-ІІІ від 01 червня 2000 року та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» № 250 від 24 лютого 2003 року.

Відповідно до вимог абз. 2 статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Положеннями статті 4 цього ж Закону встановлено, що для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до органу праці та соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу праці та соціального захисту населення.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

Органи праці та соціального захисту населення для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів державної податкової адміністрації.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами пунктів 2, 3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.

Відповідно до вимог п. 6 Порядку, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).

В силу вимог ч. 1 ст. 7 Закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:

- працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку);

- з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.

Згідно з вимогами ч. 2 цієї норми Закону за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена органом праці та соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, якщо:

- у складі сім'ї є інвалід;

- у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

- неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Згідно з вимогами абз. 2 пункту 25 Порядку виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється , якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.

З аналізу наведених норм права вбачається, що припинення виплати та повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених абзацами 4, 5 ч. 1 статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», можливе за наявності таких обов'язкових умов:

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід;

- відсутність обставин, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону;

- необхідність дотримання процедури прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про призначення соціальної допомоги у разі, коли є обставини та умови, передбачені частинами першою та другою статті 7 даного Закону;

- відсутність ознак (обставин) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру. Виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Встановлено, що в деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги ОСОБА_2 зазначала, що доходу не отримує. Матеріалами справи підтверджено, що відсутність можливості працювати, а від-так отримувати джерела для існування відповідачки пов'язано з тривалою хворобою її дочки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка потребувала індивідуального догляду матері до досягнення 6-річного віку. Вказане, окрім медичних висновків, підтверджується наказами ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» про надання ОСОБА_2 відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 6-ти років.

Таким чином, суд вважає, що в розумінні абз. 5 ч. 1 статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та/або повернення (стягнення) її, у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід, можливі тоді, коли відсутні обставини, передбачені частиною другою та/або частиною четвертою цієї статті, в тому числі - відомості про неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї, або обставини навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу.

Повернення (стягнення) наданої соціальної допомоги за таких умов може застосовуватися, коли органом праці та соціального захисту населення (місцева державна адміністрація) на підставі рішень районних, районних у містах державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах рад за результатами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та зібраної інформації про сім'ю, її власність, доходи, майно прийме рішення про відмову в наданні соціальної допомоги.

Дана позиція узгоджується і з висновком викладеним в постанові Верховного Суду України від 09 червня 2015 року в справі № 2-а/683/105/2014.

Як вбачається з матеріалів справи, місцева державна адміністрація не приймала рішення про відмову в наданні соціальної допомоги сім'ї ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобовязання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття таких грошових коштів без достатньої правової підстави, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13.

Докази про те, що ОСОБА_2 навмисно подала недостовірні відомості при призначенні зазначеної допомоги, тобто діяла недобросовісно, в матеріалах справи відсутні, оскільки навіть при зазначенні відомостей про наявність у власності членів сім'ї земельної ділянки площею понад 0,6 га, у неї у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» у неї існувало право на отримання вказаної допомоги, оскільки на той період її неможливість отримання будь-яких джерел для існування була пов'язана з тривалою хворобою дочки.

Згідно із ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, приймаючи до уваги те, що на час звернення відповідачки із заявами про призначення їй державної соціальної допомоги неможливість отримання нею будь-яких джерел для існування була пов'язана з тривалою хворобою її малолітньої дочки, яка потребувала догляду матері до досягнення 6-річного віку, що у відповідності до ст. ст. 7 Закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» давало їй право на отримання допомоги навіть за наявності земельної ділянки площею понад 0,6 га, рішення про відмову в наданні соціальної допомоги сім'ї ОСОБА_2 відповідним органом не приймалося, суд вважає, що підстав для стягнення виплаченої державної соціальної допомоги не має, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно доводів відповідача про те, що на момент звернення до суду строк позовної давності закінчився, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності/підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Вказані правові висновки викладені у постанові ВСУ від 24 травня 2017 у справі № 6-1763цс16 та в постанові ВС від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу стало відомо про наявність у власності членів сім'ї відповідача земельної ділянки площею понад 0,6 га у квітня 2015 року, а 16 квітня 2015 року було складено відповідні Акти про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальних допомог, якими встановлено факти подання ОСОБА_2 недостовірних відомостей про майно, а з позовом до суду Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулося 25 травня 2018 року, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності.

Факт звернення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради з адміністративним позовом до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, за результатами якого 17 липня 2016 року було прийнято постанову, на думку суду, не перервав перебігу позовної давності, оскільки вказаний позов було пред'явлено без додержання вимог процесуального законодавства, а саме - з порушенням правил підвідомчості (юрисдикції) справ, що встановлено ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, а саме - необхідність його розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Разом з тим, враховуючи те, що позов Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - західний офіс Держаудитслужби, про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги не підлягає до задоволення у зв'язку з необґрунтованістю заявлених у ньому вимог та недоведеністю обставин, на які посилається позивач, тому немає підстав для застосування строку позовної давності.

Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, то у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» № 250 від 24 лютого 2003 року, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - західний офіс Держаудитслужби, про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк