Ухвала суду № 76634729, 24.09.2018, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

24 вересня 2018 р.Справа № 414/1673/18

Провадження № 1-кп/414/199/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретарів с/з: ОСОБА_1,ОСОБА_2,

прокурорів: Макарової О.С., Кузьміна А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, – у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Кремінського районного суду Луганської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Макарова О.С. просила призначити судовий розгляд у зазначеному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні, обвинувачений та захисник погодилися із думкою прокурора. Будь-яких клопотань від сторін кримінального провадження не надійшло.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні від захисника ОСОБА_4 надійшли дві скарги на дії та рішення прокурорів під час досудового розслідування, які підтримав його підзахисний ОСОБА_3

У першій скарзі захисник просить визнати незаконними дії військового прокурора сил АТО ОСОБА_5 щодо складення та вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру від 31.03.2018. В обґрунтування скарги зазначається, що повідомлення про підозру селищному голові ОСОБА_3 було здійснено з порушенням встановленого законом порядку, що призвело до неповноти досудового розслідування та, як наслідок, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, усунути які неможливо. Так, з письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України вбачається, що хоча воно і було підписане військовим прокурором сил АТО ОСОБА_5 31 березня 2018 року, проте останній, діючи у спосіб, не передбачений процесуальним законом та поза межами повноважень, не перебуваючи у складі групи прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, вручив вказане повідомлення про підозру ОСОБА_3 лише 01 квітня 2018 року. На думку захисника, повідомлення про підозру є комплексним нерозривним поєднанням процесуального рішення у вигляді письмового повідомлення та процесуальної дії у формі власне здійснення повідомлення шляхом його вручення. Процесуального статусу підозрюваного особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення, і ці дії може вчинити виключно одна й та сама службова особа, котра має відповідні процесуальні повноваження. Повідомлення про підозру має бути вручене особисто або відправлене для вручення виключно в день його складення, в іншому випадку воно втрачає чинність і прокурор втрачає право на його вручення.

У своїй другій скарзі захисник просив скасувати постанову військового прокурора Луганського гарнізону майору юстиції ОСОБА_6 від 03.04.2018 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, оскільки останній має процесуальний статус керівника органу прокуратури і незаконно призначив сам себе старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні. Так, прокурора у конкретному кримінальному провадженні має призначити керівник відповідного органу прокуратури. В той же час, діючим Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачена можливість керівника органу прокуратури покладати на себе функції і повноваження прокурора у відповідному кримінальному провадженні. На думку захисника, призначення ОСОБА_6 прокурором у цьому кримінальному провадженні міг здійснити лише інший та вищий за посадою прокурор.

Прокурори вважали скарги необґрунтованими, оскільки, зазначивши, що дії військового прокурора сил АТО ОСОБА_5 щодо складення та вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру, з урахуванням положень ст. 303 КРК України, на стадії підготовчого провадження не підлягають оскарженню взагалі, крім того, це питання, на думку прокурорів, досліджувалося слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3, і слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість висунутої підозри. Щодо скарги на постанову військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_6 від 03.04.2018 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурори зазначили, що закон не передбачає відповідної заборони, а отже будь-якого порушення закону зі сторони обвинувачення в даному випадку не вбачається.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, а також скарги захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Кримінальне провадження підсудне Кремінському районному суду Луганської області, підстав для його закриття чи зупинення немає.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України.

Підстави для розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд у зазначеному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданніна підставі обвинувального акту, який надійшов до суду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Оскільки заявлені захисником скарги на рішення та дії прокурора не входять до переліку, визначеного ч. 1 ст. 303 КПК України, та відповідно не є предметом розглядуна досудовому провадженні, суд вважає за необхідне розглянути та вирішити зазначені скарги під час підготовчого судового засідання.

Стосовно скарги захисника про визнання незаконними дії військового прокурора сил АТО ОСОБА_5 щодо складення та вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру від 31.03.2018, суд не знаходить підстав для її задоволення. Так, суд не може погодитися із доводами захисника, що повідомлення про підозру втрачає чинність, а прокурор втрачає право на його вручення, якщо воно не було вручене особисто у день його складення або не відправлене для вручення цього ж дня, оскільки такі висновки не ґрунтуються на нормах закону, а зазначені захисником наслідки, пов’язані з процедурою вручення повідомлення про підозру, не передбачені діючим Кримінальним процесуальним кодексом, зокрема ст. 278 цього Кодексу. Крім того, вручення повідомлення про підозру повинно здійснюватися уповноваженою особою безпосередньо, оскільки правова норма передбачає саме вручення, а не передачу. Таким чином, у спосіб, передбачений главою 11 Кримінального процесуального кодексу України, про який зазначав захисник, здійснюється не вручення повідомлення про підозру особі, якій в даний момент неможливо здійснити таке вручення, а виклик до слідчого чи прокурора для вручення повідомлення шляхом надання повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Також у п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України зазначається, що письмове повідомлення про підозру селищному голові здійснюється лише Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах їх повноважень, а отже військовий прокурор Військової прокуратури сил антитерористичної операції ОСОБА_7 був уповноважений за посадою вручати повідомлення про підозру ОСОБА_3 як селищному голові. За таких обставин, оскільки судом не було встановлено незаконних дій прокурора під час вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї скарги.

Стосовно скарги захисника про скасування постанови військового прокурора Луганського гарнізону майору юстиції ОСОБА_6 від 03.04.2018 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, суд також не знаходить підстав для задоволення зазначеної скарги, виходячи з наступного. Захисник у своїй скарзі звертає увагу суду на ті обставини, що діючим Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачена можливість керівника органу прокуратури покладати на себе функції та повноваження прокурора у відповідному кримінальному провадженні. Разом з тим, захисник не наводить правових норм, зокрема з урахуванням положень ст. 37 КПК України, які б прямо чи принаймні опосередковано забороняли приймати таке процесуальне рішення керівнику органу прокуратури, який має повноваження на призначення групи прокурорів, у той час як стосовно органів законодавчої, виконавчої та судової влади, а так само органів прокуратури законодавчо закріплено принцип «дозволено все у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України» (ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України). Отже, суд не знаходить підстав вважати, що прокурор Ляшенко О.С., приймаючи відповідне процесуальне рішення, вийшов за межі своїх повноважень, визначених ч. 1 ст. 37 КПК України. За таких обставин, оскільки судом не було встановлено підстав для скасування зазначеної постанови прокурора Ляшенка О.С., суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 37, 278, 291, 303, 314-316, 369-372, 481 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 368 ч. 3 КК України, на 01 жовтня 2018 року на 11:30 год.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні одноособово суддею Безкровним І.Г. за участю прокурора, обвинуваченого та захисника.

У задоволенні скарг захисника ОСОБА_4 на дії та рішення прокурорі в під час досудового розслідування – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя І.Г. Безкровний