Постанова № 76632535, 17.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 681/604/17

Провадження № 22-ц/792/1253/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П’єнти І.В.,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.,

з участю: представника позивача Лабая О.В.,

відповідача ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №681/604/17 за апеляційною скаргоюПублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року (суддя Горщар А.Г., повне судове рішення складено 31 травня 2018 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У травні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - Банк), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 29 жовтня 2007 року із ОСОБА_5 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №3577. Відповідно до п.1.1 Банк зобов'язувався надати грошові кошти у сумі 250000 грн, а відповідач - прийняти кредит та повернути його із сплатою відсотків за користування ним у строк до 29 жовтня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 жовтня 2007 року був укладений також договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_5 надав в іпотеку Банку належне йому на праві власності нерухоме майно загальною площею 1259,3 кв.м, яке знаходиться у м. Полонне по вулиці Залізничній (без номера).

Банк виконав взяті на себе за договором зобов'язання і 29 жовтня 2007 року надав відповідачеві кредит у розмірі 250000 грн. ОСОБА_5 умови договору належним чином не виконував. 15 квітня 2010 року був поданий позов до суду про дострокове повернення кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2010 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 296219 грн 73 коп, з них: залишок кредиту - 240647 грн 72 коп, несплачені відсотки - 45937 грн 73 коп, несплачена пеня - 477 грн 28 коп, комісія за супроводження кредиту - 250 грн, прострочення платежу за кредитним договором - 9157 грн і звернуто стягнення на предмети іпотеки - нерухоме майно, до складу якого входять: будівлі головного корпусу загальною площею 1259,3 кв.м; будівля адміністративно-побутового корпусу площею 576 кв.м, будівля компресорної площею 204,1 кв.м, будівля прохідної площею 44,1 кв.м, склад №1 площею 164,1 кв.м, склад №2 площею 321,9 кв.м, склад №3 площею 69,2 кв.м, гараж площею 232,1 кв.м, майстерня площею 100,9 кв.м, огорожа площею 496,7 кв.м, що знаходяться у АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_6

Відповідач добровільно рішення суду не виконував. Від реалізації іпотечного майна 23 січня 2014 року Банк отримав 80000 грн на погашення заборгованості за кредитним договором.

Після ухвалення зазначеного вище судового рішення нарховано відсотки за користування кредитними коштами у сумі 30784 грн 23 коп, комісію за супроводження кредиту у сумі 3372 грн 30 коп і пеню 990 грн 48 коп. Загальна заборгованість перед Банком складає 218520 грн 55 коп, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_5

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року в позові відмовлено.

ПАТ «Державний ощадний банк України», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно застосував позовну давність, оскільки перебіг позовної давності до вимог про повернення кредиту в повному обсязі починається після закінчення кінцевого строку повернення кредиту. Про порушення свого права Банк дізнався у січні 2014 року після реалізації предмета іпотеки, коли сума від реалізації нерухомого майна не покрила усю заборгованість за кредитним договором. Погашення кредиту переривало позовну давність. Щодо заборгованості за кредитним договором станом на 18 червня 2010 року, то вона уже була стягнута рішенням суду і провадження у справі в цій частині підлягало закриттю відповідно до ст. 255 ЦПК України.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У засіданні апеляційного суду представник Банку апеляційну скаргу підтримав. ОСОБА_5 визнав її необґрунтованою у повному обсязі.

Під час розгляду справи в апеляційному суді позивач відмовився від позову в частині стягнення залишку кредиту у сумі 182923 грн 54 коп, заборгованості за супроводження кредиту у сумі 230 грн і така відмова прийнята судом, а провадження у справі в цій частині вимог закрито.

Отже, апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 30784 грн 23 коп, комісії за супроводження кредиту у сумі 3372 грн 30 коп, пені у сумі 990 грн 48 коп, нарахованих після червня 2010 року.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 29 жовтня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_5 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №3577, відповідно до умов якого наданий кредит у сумі 250000 грн із сплатою відсотків за користування ним з кінцевим терміном повернення до 29 жовтня 2017 року. Відповідач зобов'язався повертати кредит з листопада 2009 року ануїтетними платежами кожного місяця.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 жовтня 2007 року був укладений також договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_5 надав в іпотеку Банку належне йому на праві власності нерухоме майно загальною площею 1259,3 кв.м, яке знаходиться у м. Полонне по вулиці Залізничній (без номера).

Відповідач умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 296219 грн 73 коп.

15 березня 2010 року позивач надіслав ОСОБА_5 вимогу про дострокове (протягом тридцяти днів) погашення заборгованості за кредитним договором, процентів та штрафних санкцій.

15 квітня 2010 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2010 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитом у розмірі 296219 грн 73 коп, з них: залишок кредиту - 240647 грн 72 коп, несплачені відсотки - 45937 грн 73 коп, несплачена пеня - 477 грн 28 коп, комісія за супроводження кредиту - 250 грн, прострочення платежу за кредитним договором - 9157 грн і звернуто стягнення на предмети іпотеки нерухоме майно, до складу якого входять: будівлі головного корпусу загальною площею 1259,3 кв.м; будівля адміністративно-побутового корпусу площею 576 кв.м, будівля компресорної площею 204,1 кв.м, будівля прохідної площею 44,1 кв.м, склад №1 площею 164,1 кв.м, склад №2 площею 321,9 кв.м, склад №3 площею 69,2 кв.м, гараж площею 232,1 кв.м, майстерня площею 100,9 кв.м, огорожа площею 496,7 кв.м, що знаходяться у АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_6

Рішення суду набрало законної сили.

Відповідач у добровільному порядку рішення суду не виконував, тому іпотечне майно було продано за ціною 105000 грн, після чого Банк 23 січня 2014 року отримав 80000 грн на погашення кредитної заборгованості.

Після ухвалення 29 червня 2010 року рішення суду позивачем протягом 2010-2014 р.р. за кредитним договором нараховано: відсотки за користування кредитними коштами, комісію за супроводження кредиту, пеню.

Відповідно до позовної заяви відсотки за користування кредитними коштами складають 30784 грн 23 коп, комісія за супроводження кредиту - 3372 грн 30 коп, пеня - 990 грн 48 коп.

Із змісту заяви позивача про відмову від позову в частині вимог від 14 вересня 2018 року вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами, нараховані за період з 30.06.2010 року по 30.04.2011 року складають 30984 грн 23 коп, комісія за супроводження кредиту за період з 30.11.2011 року по 30.01.2014 року - 3122 грн 30 коп і пеня за період з 03.11.2011 року по 30.01.2014 року - 990 грн 48 коп.

Предметом розгляду у суді першої інстанції були саме суми заборгованості, зазначені у позовній заяві, а тому апеляційний суд переглядає судове рішення саме щодо цих вимог Банку.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

При відмові в позові суд виходив з того, що пред'явленням вимоги від 15 березня 2010 року про дострокове повернення кредиту у повному обсязі протягом тридцяти днів, Банк змінив строк виконання зобов'язання, після чого втратив право на нарахування за договором відсотків, комісії, пені.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк відповідно до умов договору скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, надіславши 15 березня 2010 року ОСОБА_5 вимогу про його дострокове повернення, та в подальшому звернулося до Полонського районного суду з позовом. Рішенням Полонського районного суду від 29 червня 2010 року позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, який апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В подальшому права та інтереси кредитора підлягають захисту згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Проте, такі вимоги позивачем не заявлялися.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, строк дії якого був змінений і настав.

У цьому разі положення абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

З огляду на викладене, підстав для задоволення вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 30.06.2010 року по 30.04.2011 року, комісії за супроводження кредиту за період з 30.11.2011 року по 30.01.2014 року і пені за період з 03.11.2011 року по 30.01.2014 року, немає.

У зв'язку з наведеним відхиляються доводи апеляційної скарги про наявність підстав для сплати ОСОБА_5 відсотків, комісії та пені за спірний період.

Суд першої інстанції, крім безпідставності вимог, що є самостійною підставою для відмови в позові, послався також на пропущення позовної давності, але це не призвело до неправильного вирішення справи.

Рішення суду в частині наведених вище позовних вимог ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року в частині відмови в позові про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 30 червня 2010 року по 30 квітня 2011 року у сумі 30984 грн 23 коп (тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири грн 23 коп), комісії за супроводження кредиту, нарахованої за період з 30 листопада 2011 року по 30 січня 2014 року, у сумі 3122 грн 30 коп (три тисячі сто двадцять дві грн 30 коп) і пені, нарахованої за період з 03 листопада 2011 року по 30 січня 2014 року, у сумі 990 грн 48 коп (дев'ятсот дев'яносто грн 48 коп) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П’єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай