Постанова № 76629813, 24.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7423/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Беспалова О. О., суддів: Губської О. А., Сорочка Є. О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова О. Ю. про визнання протиправними дій та скасування рішення про визнання переказу коштів (трансакції) на загальну суму 60181, 58 грн., здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), нікчемним; зобов'язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунками № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 на суму 60181, 58 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позиція апелянта обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не були застосовані норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 р. № 1736-VIII. Рішення про нікчемність правочинів відповідачем прийнято у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 19.09.2018 р. Київським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегією суддів здійснено заміну уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з Волкова О. Ю. на Смолія Б. В.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу було відкрито поточні рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський», що не заперечується сторонами по справі та дослідженню судом апеляційної інстанції не підлягає.

Як вбачається з довідок про стан рахунків № ЗГ 1 (К) 18995 від 19 травня 2017 року та № ЗГ 1 (К) 19298 від 19 травня 2017 року, 19.05.2016 р. на вказані рахунки позивача надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти на загальну суму 60181, 58 грн. з призначенням платежів «Повернення коштів згідно з договором № 980-077-000151306 від 19.11.2015 р.» та «Оплата процентів по договору № 980-077-000151306 від 19.11.2015 р.» (а. с. 17, 18).

23 травня 2016 року постановою Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора».

Відповідним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно та на цей період уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю. П.

13 червня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю. П. строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О. Ю. з 05 вересня 2016 року.

Листом № 3Г1(К)/18996 від 19 травня 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача, що його заява не містить повного пакету необхідних документів, у зв'язку з чим розгляд її по суті не можливий (а. с. 16).

Натомість, наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю. П. від 24.05.2016 р. № 27/1 було створено Комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

Наказом уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 р. № 42/2 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет наявності правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (трансакції) з виконання 19.05.2016 р. платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів позивача в ПАТ «Банк Михайлівський».

Позивача включено до переліку осіб актом № 2 від 01.06.2016 р. Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, який затверджено наказом уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 р. № 42/2 (а. с. 55, 56).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ст. 2 Закону № 4452 вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 4452 протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини першої статті 26 та частини першої статті 27 Закону № 4452 обов'язок уповноваженої особи щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, безпосередньо пов'язаний із наявністю у позивача статусу вкладника банку. Такий статус, в свою чергу, обумовлюється дійсністю договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

19.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 р. № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності зазначеним Законом, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Матеріали справи свідчать, що 11.11.2014 р. між ТОВ «ІРЦ» та банком укладено договір доручення № 1, згідно якого банк в якості повіреного здійснює пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь товариства. Відповідно до предмету договору банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб.

Відтак вказані норми законодавства додатково гарантують захист позивача від втрати грошових коштів.

Натомість, доводи відповідача в частині обов'язку подання позивачем відповідної заяви з повним пакетом документів, як підстави для виплати гарантованої суми вкладу, колегією суддів в межах даного спору відхиляються з огляду на те, що встановлення ознак нікчемності правочину було здійснено 01.06.2016 р., а ліквідація банку розпочата з 13.07.2016 р.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за № 1548/21860 (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ зазначеного Положення перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Оскільки відповідач протягом трьох днів з початку процедури ліквідації не включив позивача до відповідного переліку, а Закон № 1736 в цей період не діяв, колегія суддів приходить до висновку про неможливість його застосування в частині обов'язку для позивача подати повний перелік документів для отримання гарантованої суми вкладу.

Вкладом у розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

При вирішенні даної справи колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У розумінні ст. 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку колегії суддів, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції в цій частині та судом апеляційної інстанції відхиляються за необґрунтованістю.

Натомість, у частині скасування рішення про визнання переказу коштів (трансакції) на загальну суму 60181, 58 грн., здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), нікчемним колегія суддів зважає на таке.

В силу вимог ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 8 Р. ІІ Порядку у відповідній редакції уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.

У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).

Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.

У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються:

- підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону);

- інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Таким чином, оскаржуваний наказ не є документом, що підтверджує факт нікчемності правочину, а є внутрішнім документом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відображає результат розумової діяльності його працівників.

Бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо включення позивача до переліку вкладників спричинена не існуванням оскаржуваного наказу, а власним розумінням (висновком) змісту правочину та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак захисту підлягають виключно порушені права позивача, в той час як прийняття оскаржуваного наказу жодним чином на права, про захист яких просить позивач, не впливає.

Натомість, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки оскаржуваний наказ, фактично, відображає згоду з висновками комісії та прийнятий на виконання ч. 8 Р. ІІ Порядку, у колегії суддів відсутні підстави вважати його таким, що суперечить ознакам, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушує права позивача.

За цих обставин, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції в частині скасування рішення про визнання переказу коштів (трансакції) на загальну суму 60181, 58 грн., здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), нікчемним.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року в частині скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» про визнання переказу коштів (трансакції) на загальну суму 60181, 58 гривень, здійсненого товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), нікчемним скасувати.

В цій частині у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя Є. О. Сорочко

(Повний текст постанови складено 24.09.2018 р.)