Рішення № 76628982, 13.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р. № 820/5045/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - Мєхтієва Д. Б.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення фактичної перевірки, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення №6447/ФОП/20-40-14-10-19 від 22.06.2018 р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Так, з урахуванням вказаних обставин та в силу діючих норм законодавства, контролюючий орган просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують відповідача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті в цьому судовому засіданні за згодою сторін на розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданого до суду відзиву зазначив, що підстави для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області згідно з п.п. 80.2.3 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, на підставі наказу №4116 від 07.06.2018 р. та направлень на проведення перевірки №5368, №5369, №5280, №5281 від 07.06.2018 р. з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 11.06.2018 р. було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, місце здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3 для проведення фактичної перевірки.

Однак, представник ФО-П ОСОБА_3 від отримання копії наказу та направлення на перевірку відмовився. Представником ФО-П ОСОБА_3 було відмовлено в допуску до перевірки та надано письмове пояснення щодо причин не допуску до фактичної перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області за місцем проведення перевірки, а саме: АДРЕСА_1, було невідкладно складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки від 11.06.2018 р. №4358/20-40-14-10/НОМЕР_1, що засвідчує факт відмови представника ФО-П ОСОБА_3 у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки у двох примірниках.

На підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області 22.06.2018р. о 12:35 год. за вих. №6447/ФОП/20-40-14-10-19 прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_3 у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

У відповідності до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим. Такі висновки є цілком обґрунтованими, та у повній мірі відповідають вимогам підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Відтак, оскільки з моменту застосування рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22 червня 2018 року адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги контролюючого органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018, в постанові по справі №820/4710/16 від 15.05.2018, та в постанові по справі №820/2040/17 від 22.05.2018.

Щодо вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

З позовної заяви ГУ ДФС у Харківській області вбачається, що вимогу про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах представником відповідача обґрунтовано положеннями ПК України, які регулюють арешт коштів, в порядку ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

Підпунктом 94.6.2 п. 96.4 ст. 96 Податкового кодексу України закріплено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з положеннями п. 1, 3 Розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом МФУ від 14.07.2017, №632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, чинним законодавством визначено різні порядки застосування цих засобів податкового примусу. Якщо для зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків контролюючий орган подає заяву, яка має відповідати ч. 2 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, то для застосування арешту коштів - до суду подається позовна заява, яка має відповідати вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у відкритті провадження за заявою, згідно ч. 5 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Податковим кодексом України можливість застосування такого заходу податкового примусу, як зупинення видаткових операцій передбачена щодо наступних правовідносин, які закріплені наступними положеннями: пп.20.1.32. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків; абз.2, 3 п.89.4. ст.89 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна; абз. 2, 3 п. 91.4. ст. 91 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Тобто, законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника, пп.20.1.31,20.1.32 п.20.1. ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України, але не визначено, що відмова від проведення фактичної перевірки є приводом для його застосування, натомість Податковим кодексом України чітко визначено, що такий захід стосується податкового керуючого та здійснюваних ним повноважень.

Також, щодо визначення контролюючим органом способу накладення арешту на кошти платника саме шляхом зупинення видаткових операцій, то слід зазначити, що і статтею 94 Податкового кодексу України, якою унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, не передбачено можливості здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Більш того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2018, по справі №813/4401/16, аналізуючи положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України вказав, що за змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням, суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна). При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, навіть застосування арешту коштів платника податків можливе лише за наявності підстав визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який є спеціальним щодо норм пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Однак, до заяви ГУ ДФС в Харківській області не додано доказів наявності в ФОП ОСОБА_3 податкового боргу.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення, податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах.

Відтак, висновки щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, є помилковими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують відповідача є такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником відповідача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, відповідно до розрахунку.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідачем надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 11.06.2018 р., розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2018 р. та оригінал квитанцій №0.0.1101658128.1 та №0.0.1101655854.1 від 06.08.2018 р.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги, оплата за надання «Адвокатським об'єднанням» правової допомоги, з урахуванням положень п.п.3.1.1 п.3.1 розділу 3 Договору, здійснюється клієнтом протягом 10 днів з моменту підписання Акта приймання передачі виконаних робіт, але не пізніше 3 місяців з дати укладення Договору.

Відповідно до Розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складає: за оплату за перебування та участь під час проведення фактичної перевірки 850,00 грн., за підготовку та подання письмових заперечень у справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області (справа №820/4884/18) 6000,00 грн., участь у судових засіданнях у справі №820/4884/18 в розмірі 4000,00 грн., за підготовку та подання відзиву на адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області - 5500,00 грн. (із розрахунку 500,00 грн/стор.) та за участь у судових засіданнях по справі №820/5045/18 - 4000,00 грн.

Судом встановлено, що оплату за договором від 11.06.2018 р. за надані послуги під час розгляду справи№820/5045/18 здійснено відповідачем на рахунок АО "Правник" у розмірі 9500,00 грн., про що свідчить оригінал квитанції №0.0.1101658128.1 від 06.08.2018 р. Оплата здійснена у строк, визначений умовами договору.

Відповідно до умов договору, виконання договору доручено, у тому числі, помічнику адвоката ОСОБА_2 без додаткових угод/доручень, яка здійснювала представництво інтересів відповідача у судових засіданнях 07.08.2018, 29.08.2018 та 13.09.2018, про що свідчать протоколи судових засідань. ОСОБА_2 підписано відзив на позов, що поданий у строк, встановлений судом, та надісланий відповідачу відповідно до вимог КАС України.

Разом з тим, вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме, за оплату за перебування та участь під час проведення фактичної перевірки 850,00 грн., за підготовку та подання письмових заперечень у справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області (справа №820/4884/18) 6000,00 грн., участь у судових засіданнях у справі №820/4884/18 в розмірі 4000,00 грн. не стосуються предмету розгляду даної справи, а тому задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, представник позивача щодо суми розрахованих витрат на професійну правничу допомогу за вказаною адміністративною справою в розмірі 9500,00 грн. в судовому засіданні не заперечував.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши рівень витрат відповідача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що їх сума була обґрунтованою, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - залишити без задоволення.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) судові витрати у розмірі 9500,00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин