Рішення № 76628596, 21.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 вересня 2018 р. № 2040/7003/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Москаленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Леонова, буд. 4-а, секція А,м. Чугуїв,Харківська область,63503, код ЄДРПОУ40386356) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивачка звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову у призначенні пенсії за віком, як матері дитини інваліда - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зарахувати до стажу роботи період догляду за інвалідом з дитинства до 16 років ОСОБА_4 з 05 січня 1993 року по 31 грудня 2003 року; зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити пенсію за віком, як матері дитини - інваліда з 06.12.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як матір інваліда з дитинства, яка виховала його до цього віку має право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років і за наявності не менш 15 років страхового стажу.

Ухвалою суду від 28.08.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою суду від 21.09.2018 року у справі закрито підготовче провадження та з урахуванням приписів ч.7 ст.181 КАС України суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні позивачка заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила залишити позов без задоволення, з тих підстав, що страховий стаж роботи позивачки становить 8 років 6 місяців 7 днів, до якого включені період навчання та догляд за дитиною до досягнення нею трьох років. Документі, які були надані позивачкою на підтвердження стажу до уваги не прийняті у зв'язку з тим, що складені на території, яка тимчасово не підконтрольна державній владі України, а отже у відповідача відсутні підстави для складання акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду, як підстави призначення відповідної пенсії.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивачка є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 03.04.2018 року № 71.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивачка має сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, якому встановлений статус інваліда дитинства та оформлена соціальна пенсія, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.06.2005 року та медичним висновком № 41 від 05.01.1993 року.

06.12.2017 року позивачка звернулася до Чугуївського ОУПФ України харківської області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Чугуївського ОУПФУ Харківської області від 01.02.2018 року № 1167-02/23 позивачці відмовлено у призначені пенсії з підстав не підтвердження наявності стажу. Також зазначено, що стаж з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року неможливо зарахувати, у зв'язку з тим, що згідно п.10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 13.08.1993 року № 637 управління позбавлено можливості скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду, так як заявниця проживала у м.Донецьку.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазнає наступне.

Відповідно до п. «є» ч. 3 ст. 56 «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно п.2.1 Порядку від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком особа подає документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону).

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років встановлений п. 10 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За приписами вказаного пункту зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів). Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, чи потребу сторонньої допомоги можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи. Документами, які підтверджують вік, можуть бути: свідоцтво про народження, або виписка із паспорта, або довідка органів управління житловим фондом тощо.

Із дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи позивачки, судом встановлено, що на підтвердження наявності необхідного стажу позивачкою надано в т.ч. акт про проживання від 07.05.2018 року, складений ЖЕУ-6 КП УК Куйбишевського району м. Донецька, письмові показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, корінець медичного висновку № 41 від 05.01.1993 року.

Згідно з пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року № 637 акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних. Отже, обов'язок скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду покладається законодавством саме на відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що такий акт не оформлений, оскільки, надані позивачкою документи, складені на тимчасово непідконтрольній державі території, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 має застосовуватися при розгляді справ як джерело права та зазначає наступне.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Cyprus v. Turkey», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Наведене свідчить, що документи, видані підприємствами, органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ.

Суд зазначає, що відповідач, приймаючи заяву позивачки про призначення пенсії за віком, не роз'яснив, які конкретно документи повинна додати заявниця для підтвердження трудового стажу та не вчинив дій по встановленню наявності відповідного стажу, в тому числі опитування сина позивачки.

В судовому засіданні представник відповідача також не надала пояснень відносно того, які саме документи має подати заявниця для віднесення до трудового стажу часу догляду за сином-інвалідом, за умови неврахування документів, складених на тимчасово окупованій території та пояснень свідків, які мешкають на непідконтрольній Україні території.

Оскільки, відповідач не витребував необхідних документів від позивачки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком та безпідставно не врахував наданий акт проживання та письмові пояснення свідків, не вжив інших заходів стосовно встановлення та опитування свідків, які мешкають на підконтрольній території України, не провів опитування особи, за якою здійснювався догляд, суд приходить до висновку, що рішення Чугуївського ОУ ПФУ Харківської області прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та завчасно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Проте, суд звертає увагу на те, що судовим розглядом встановлено, що при реалізації управлінської функції владний суб'єкт не перевірив та не з'ясував дійсної наявності стажу позивачки, не надав належної юридичної оцінки документам поданим позивачкою на підтвердження стажу та не вчинив інших дій спрямованих на встановлення наявності такого стажу. Оскільки, наявність стажу відповідачем достовірно не встановлена, суд не вбачає за можливе зобов'язати відповідача прийняти рішення у спірних правовідносинах, що призведе до обмеження його права діяти на власний розсуд при прийнятті рішення, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладених у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), якими визначено, що оскільки відповідачем не дотримано процедури розгляду заяви, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Відтак, задовольнивши позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивачки період з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року та як наслідок призначити пенсію, як матері інваліда з дитинства, суд вийде за межі своїх повноважень, оскільки вирішення цього питання є виключною компетенцією відповідача, повноваження якого в цих правовідносинах є дискреційними.

Разом з тим, з метою захисту порушеного права позивачки, суд вважає, за необхідне вийти за межу позовних вимог та обтяжити відповідача обов'язком повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2017 року з урахуванням висновків суду, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, п.15.5 Перехідних положень КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Чугуївського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області від 01.02.2018 року № 1167-02/23 про відмову у призначення пенсії за віком ОСОБА_1

Зобов'язати Чугуївське об'єднане управління пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.201 7року про призначення пенсії за віком, як матері дитина-інваліда.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі рішення виготовлено 24.09.2018

Суддя Зоркіна Ю.В.