Рішення № 76627244, 17.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1766/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Ждановій Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56396043 від 16.05.2018 про стягнення з позивача на користь одержувача Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганської області недоїмки у розмірі 142667,29 грн.

Позивач зазначає, що 13.02.2018 податковий орган склав вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-223-23-У, якою позивачу нараховано недоїмку за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1412667,29 грн.

З вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач не погоджується та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача його звільнено від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

На підставі всього вищевикладеного, позивач просив суд:

-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-223-23-У виданої 13 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь одержувача Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області недоїмки в сумі 142667,29 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибула, до відділу діловодства та обліку звернення громадян суду (канцелярію) подала заяву про розгляд справи за її відсутності (арк. спр. 125).

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, про що подав відзивна адміністративний позов (арк. спр. 68-70, 94-95).

По справі судом було вчинено такі процесуальні дії:

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляду справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 1-2);

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 заяву позивача про забезпечення позову призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк.спр.23);

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2018 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено (арк.спр.35-36);

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 заяви позивача про забезпечення позову призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (акр.спр.44);

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено (арк. спр. 88-89).

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 справу передано до Верховного Суду (арк.спр.106);

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 прийнято до розгляду справу № 812/1766/18 (арк.спр.121).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є фізичної особою-підприємцем, зареєстрованим виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР: 2 383 017 0000 001954, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за № 023019 (арк.спр.13). Позивач є платником страхових внесків, що підтверджується відповідним повідомленням про реєстрацію платника страхових внесків від 01.12.2014 (арк.спр.18). Крім того, відповідно до повідомлення від 20.03.2006 позивача взято на облік як фізичну особу - підприємця (арк.спр.12).

Судом встановлено, що 13.02.2018 ГУ ДФС у Луганській області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-223-23-, відповідно до якої станом на 31.01.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 149408,79 грн., у тому числі недоїмка - 142667,29 грн., штрафи - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн. (звор. бік. арк.спр.50).

В ході розгляду справи також встановлено, що 13.02.2018 ГУ ДФС у Луганській області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-223-23-У, відповідно до якої станом на 07.05.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 142667,29 грн., у тому числі недоїмка - 142667,29 грн., штрафи - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн. (арк.спр.50). Представником позивача в судовому засіданні (11.07.2018) надано пояснення стосовно направлення до відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-223-23-У, відповідно до якої станом на 07.05.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 142667,29 грн., у тому числі недоїмка - 142667,29 грн., штрафи - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн., а не вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-223-23, відповідно до якої станом на 31.01.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 149408,79 грн., у тому числі недоїмка - 142667,29 грн., штрафи - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн. Так, представником відповідача зазначено, що до державної виконавчої служби направлено саме вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-223-23-У, відповідно до якої станом на 07.05.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 142667,29 грн., у тому числі недоїмка - 142667,29 грн., штрафи - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн., оскільки позивачем частково сплачено суму заборгованості по єдиного внеску, у зв'язку з чим відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-223-23-У, відповідно до якої станом на 07.05.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 142667,29 грн., у тому числі недоїмка - 142667,29 грн., штрафи - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн., яку направлено до державної виконавчої служби для виконання.

Згідно із розрахунком недоїмки з єдиного внеску, який було долучено до матеріалів справи представником відповідача, судом встановлено, що залишок непогашеного грошового зобов'язання станом на 06.06.2018 склав 142667,29 грн. (акр.спр.78).

Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 за № Ф-223-23-У було отримано позивачем 13.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, грошового переказу (арк.спр.79).

Як вбачається із матеріалів справи, 16.05.2018 державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф-223-23-У від 13.02.2018, постановлено відкрити виконавче провадження № 56396043 (арк.спр.51).

Державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу № Ф-223-23-У від 13.02.2018, постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача, що підтверджується відповідними постановами про арешт коштів боржника (арк.спр.52,53,54,55,56).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за № 2464 - VI (далі - Закон № 2464-VI) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, передбачено, що платниками єдиного внеску, є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Разом з тим, частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI встановлений обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша статті 25 Закону № 2464 VI).

Як передбачено частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, яка визначає заходи впливу та стягнення, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

При цьому, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац другий та третій частини четвертної статті 25 Закону № 2464-VI).

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику у передбачений законодавством строк та спосіб вимогу про сплату боргу.

Щодо посилань представника позивача на те, що при складані та направленні оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) контролюючим органом проігноровано норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Преамбулою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 за № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669-VII (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону № 1669-VII Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30.10.2014 № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі "Луганська область" пункт "Міста обласного значення" під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053» (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1079-р) зупинена дія розпорядження КМУ № 1053-р.

Розпорядженням КМУ № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі "Луганська область" пункт "Міста обласного значення" під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Пунктом 3 Розпорядження КМУ № 1275-р визнано такими, що втратили чинність розпорядження КМУ № 1053-р та розпорядження КМУ № 1079-р.

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14.04.2014 є населеними пунктами, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Щодо посилання представника відповідача як підставу своїх заперечень на ту підставу, відповідно до якої облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено пунктом 9-4 Розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, відтак положення Закону 2464-VI мають бути застосовані з урахуванням норм, які визначені Законом № 1669-VII.

Щодо посилання представника відповідача у своєму відзиві на те, що встановлена у пункті 4 статті 25 Закону № 2464-VI обов'язковість адміністративного (досудового) або судового оскарження в десятиденний строк з дня отримання вимоги платником у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки є нормою безумною для виконання, а також те, що строк на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 № № Ф-223-23-У сплинув після 23.03.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

З огляду на вище визначені правові норми, які регулюють порядок стягнення заборгованості з платників, суд зазначає, що ані Законом № 2464-VI, ані підзаконними нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку платника єдиного внеску щодо адміністративного (досудового) або судового оскарження в десятиденний строк з дня отримання вимоги. Натомість, у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів з сумою боргу (недоїмки) платник єдиного внеску має право узгодити її з органом доходів і зборів, тобто право на узгодження суми боргу (недоїмки) шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку є правом, а не безумовним обов'язком платника єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

При цьому, в Закон № 2464-VI в розумінні положень частини третьої статті 122 КАС України не встановлює інші строки для звернення до адміністративного суду, а лише передбачає можливість узгодження з органом доходів і зборів суми боргу (недоїмки) шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку протягом десяти календарних днів.

У свою чергу, після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності), після чого орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) вчиняє дії щодо пред'являє вимогу про сплату боргу (недоїмки) до виконання в порядку, встановленому законом, що не позбавляє платника єдиного внеску на її оскарження вже в судовому порядку.

З огляду на викладене, судом встановлено, що 13.03.2018 позивач дізнався про порушення своїх прав, а з відповідним позовом звернувся до суду 22.06.2018, тобто в межах строку, визначеного частиною другої статті 122 КАС України.

Таким чином, суд зазначає, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону 2464-VI.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 25 Закону № 2464-VІ, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Тобто суд зазначає, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, за яким позивач зобов'язаний сплатити суму заборгованості.

Проте, як встановлено судом згідно пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільнений від такого обов'язку - нараховування, обчислювання і сплата єдиного внеску, у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною на момент її формування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 за № Ф-223-23-У, складеної Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь одержувача Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області недоїмки в сумі 142667,29 грн. є протиправною, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 1426,69 грн., про що суду надано платіжне доручення № 1885 від 19.06.2018 (арк.спр.3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 1426,69 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-223-23-У, виданої 13 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь одержувача Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області недоїмки в сумі 142667,29 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1426,69 (одна тисяча чотириста двадцять шість) гривень 69 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2018 року.

Суддя Є.О. Кисельова