Постанова № 76625763, 24.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/7911/17 Номер провадження 22-ц/775/1130/2018

Категорія: 59 Номер провадження 22-ц/775/1130/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді- доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Халаджи О.В., Гапонов А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду від 23 травня 2018 року (під головуванням судді Проніна С.Г.) у справі № 243/7911/17 за позовом Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Слов'янський міський центр зайнятості звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_2 звернулась до центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю. В даній заяві вона зазначила, що через відсутність роботи не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, в тому числі не забезпечує себе роботою самостійно.

04.01.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міського центру зайнятості

з заявою про надання їй статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю.

ОСОБА_2 перебувала на обліку в Слов'янському міському центрі зайнятості з 04.01.2017 року по 02.08.2017 року. Статус безробітної їй було надано з 04.01.2017 року, допомогу по безробіттю вона отримувала з 11.04 2017 року по 15.06.2017 року.

Під час прийому 30.06.2017 року ОСОБА_2 було надано трудову книжку, в якій було змінено дату звільнення з 07.10.2016 року на 04.01.2017 року шляхом визнання запису №4 від 07.10.2016 року недійсним та внесення нового запису №6 від 04.01.2017 року. Підставою внесення цього запису був наказ ГУНП в Донецькій області від 15.06.2017 року №271о/с.

Вказане свідчить про те, що 04.01.2017 року ОСОБА_2 ще відносилась до зайнятого населення, а тому право на надання статусу безробітної не мала та отримала допомогу по безробіттю за період 04.01.2017 року по 15.06.2017 року у загальному розмірі 6583,43 грн. безпідставно. Тому згідно п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової Адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, Слов'янським міським центром зайнятості було прийнято наказ від 02.08.2017 року №7 «Про повернення коштів особою».

Просив стягнути з відповідача безпідставно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 04.01.2017 року по 15.06.2017 року в сумі 6583,43 грн..

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 23 травня 2018 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки встановлені судом обставини, які були підставою позовних вимог, вже були предметом її позову в адміністративній справі №243/7661/17 за її позовом до Слов'янського міського центру зайнятості про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Слов'янського міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року у цій адміністративній справі №243/7661/17 її позов задоволено та визнано протиправними дії Слов'янського міського центру зайнятості з припинення їй з 16.06.2017 року виплат допомоги по безробіттю, з припинення з 02.08.2017 року її реєстрації як безробітної та пред'явлення претензії

від 02.08.2017 року за №06-14/2179, скасовано наказ №НТ 170802 від 02.08.2018 року та наказ №7 від 02.08.2017 року «Про повернення коштів особою», а також зобов'язано Слов'янський міський центр зайнятості з 16.06.2017 року поновити їй виплату допомоги по безробіттю та здійснити з цього часу нарахування та виплату належних їй сум допомоги по безробіттю у відповідності до вимог статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та до наказу №НТ 170111 від 11.01.2017 року із проведенням компенсації втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням термінів виплати такої допомоги.

14.03.2018 року це судове рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду.

Слов'янський міський центр зайнятості вказане судове рішення виконав та здійснив внесення записів до її трудової книжки щодо часу перебування на його обліку та виплати допомоги по безробіттю до 05.01.2018 року, копії з якої були відправлені до суду. Вважає, що суд не з'ясував обставини справи та не врахував обставин, які вже встановлені постановою Слов'янського міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року в адміністративній справі №243/7661/17.

Вважає, що неправдивих відомостей позивачеві вона не надавала, оскільки запис у її трудовій книжці змінений роботодавцем на підставі судового рішення, про зміст та результат якого вона не могла знати заздалегідь.

Крім того, суд мав враховувати вичерпний перелік шляхів проведення перевірок, якими встановлюється недостовірність даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, визначений пунктом 5 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» від 13.02.2009 року №60/62, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за номером №232/16248.

Проте, жодного із згаданих в цьому пункті шляхів проведення перевірок позивач щодо неї не здійснив і доказів цього суду не надав.

Суд мав враховувати те, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз.2 ч.1 ст.1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісного набувача, не підлягають поверненню, що викладено також у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 22.01.2014 року у справі №6-151цс13.

Вважає, що суд в своєму рішенні в якості підстав для стягнення з неї коштів не вірно послався на статтю 1166 ЦК України, не вказавши конкретну частину і яка взагалі не підлягає застосуванню у даних спірних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу директор Слов'янського міського центру зайнятості зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Відповідач на час звернення до центру зайнятості дійсно була безробітною і відносилася до категорії незайнятого населення. На момент звернення вона мала право для набуття статусу безробітної та отримання допомоги по безробіттю. Однак після внесення змін про дату звільнення ОСОБА_2 саме до 04.01.2017 року включно відносилась до зайнятого населення та отримала дохід за останній робочий день згідно діючого законодавства.

Таким чином, було встановлено факт подання ОСОБА_2 недостовірних даних, на підставі яких було прийнято рішення про надання статусу безробітного та призначення виплати матеріального забезпечення.

Що стосується Наказу від 02.08.2017 року №7 «Про повернення коштів», то він є законним та обґрунтованим, винесеним на підставі п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п.6,7 Порядку №60/62.

Також відповідач не вірно вважає, що суд мав враховувати норму ЦК України, а саме ст.1215 ЦК України в частині безпідставності набуття особою коштів.

Крім того, відповідач порушила вимоги п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо зобов'язання своєчасно подавати відомості про обставини, що випливають на умови виплати забезпечення та не повідомила ні спеціаліста, ні будь-яку уповноважену особу центру зайнятості про новий день звільнення. ОСОБА_2, подаючи в суд заяву про зміну предмету позову, не повідомивши про це центр

зайнятості, повинна була передбачити виникнення обставин, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та іншими підзаконними актами.

Доводи про те, що суд мав врахувати ту обставину, що позивач встановив недостовірність даних у непередбачений законом спосіб зроблений внаслідок невірного тлумачення положень Порядку №60/62.

Також апелянт дійшов хибних висновків, посилаючись на ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки законодавець чітко прописує випадки припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття, а саме однією з підстав, відповідно до п.2 ч.1 ст.31 цього Закону є те, що центр зайнятості припиняє виплату матеріального забезпечення у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що по даній справі ціна позову становить 6583,43 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 04.01.2017 року ОСОБА_2 ще відносилася до зайнятого населення, а тому право на надання статусу безробітного не мала та отримала допомогу по безробіттю за період з 04.01.2017 року по 15.06.2017 року у загальному розмірі 6583,43 грн. безпідставно.

Між тим, такий висновок суперечить встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.01.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Слов'янського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної та призначення їй допомоги по безробіттю з 11.01.2017 року.

Наказом Слов'янського міського центру зайнятості від 11.04.2017 року відповідачці з 11.04.2017 року було розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Наказом заступника Голови - начальника ГУНП В Донецькій області від 15.06 .2017 року №273/о на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2017 року №805/399/17-а та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року

внесено зміни до наказу від 06.10.2016 року №336 о/с у частині звільнення ОСОБА_2- поліцейського Слов'янського відділу поліції; вважати звільненою з 04 січня 2017 року.

30.06.2017 року під час прийому в центрі зайнятості ОСОБА_2 надала трудову книжку, в якій було змінено дату звільнення з 07.10.2016 року на 04.01.2017 року.

Згідно акту Слов'янського міського центру зайнятості №316 від 31.07.2017 року за результатами розслідування з'ясовано, що зміни до трудової книжки, наданої ОСОБА_2 до Слов'янського міського центру зайнятості, були внесені відповідно до наказу Головного управління національної поліції в Донецькій області 15.06.2017 року (а.с.16).

Наказом директора Слов'янського міського центру зайнятості №7 від 02.08.2017 року головного бухгалтера зобов'язано здійснити розрахунок суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, отриманих ОСОБА_2 та яка підлягає відшкодування за період з 04.01.2017 року по 01.08.2017 року.

Згідно розрахунку за період з 11.04.2017 року по 15.06.2017 року ОСОБА_2 було виплачено 6583,43 грн..

Пунктом 8 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

На час надання ОСОБА_2 статусу безробітної центром зайнятості було дотримано процедури, встановленої чинним законодавством, відповідач відповідала визначенню «безробітна», оскільки фактично з 07.10.2016 року була звільнена зі служби і не отримувала заробітної плати. Зазначена обставина не оспорюється позивачем. Однак з вини роботодавця ОСОБА_2 не могла вчасно отримати трудову книжку, у зв'язку із чим в подальшому на підставі судового рішення було змінено дату її звільнення на 04.01.2017 року.

При зверненні ОСОБА_2 до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного відповідач не могла наперед знати та передбачити, що суд ухвалить рішення на її користь та змінить дату звільнення, а тому відповідачем не було порушено п.8 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Крім того, виплата допомоги по безробіттю була призначена і проводилася відповідачці не з 04.01.2017 року , а з 11.01.2017 року.

Ставлячи питання про стягнення з відповідачки безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, позивач не довів подання ОСОБА_2 при реєстрації її в якості безробітного документів, що містять неправдиві відомості.

Вказані обставини були встановлені постановою Слов'янського міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов'янського міського центру зайнятості задоволено, визнано протиправними дії центру зайнятості щодо припинення ОСОБА_2 з 16.06.2017 року виплат допомоги по безробіттю, з припинення 02.08.2017 року реєстрації безробітного та пред'явлення претензії від 02.08.2017 року за № 06-14/2179, скасовано наказ № НТ 170802 від 02.08.2017 року та наказ №7 від 02.08.2017 року «Про повернення коштів особою»; зобов'язано з 16.06.2017 року поновити виплату допомоги по безробіттю та здійснити з цього часу нарахування та виплату належних сум допомоги по безробіттю у відповідності до вимог ст.ст. 22,23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та до наказу №НТ170111 від 11.01.2017 року із проведенням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що 04.01.2017 року ОСОБА_2 ще відносилася до зайнятого населення, а тому право на надання статусу безробітного не мала та отримала допомогу по безробіттю за період з 04.01.2017 року по 15.06.2017 року у загальному розмірі 6583,43 грн. безпідставно, суперечить встановленими обставинами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не прийняв до уваги наявність постанови Слов'янського міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року, якою

скасовано наказ №7 від 02.08.2017 року «Про повернення коштів особою» у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 не було допущено порушення законодавства, яке надає право отримувати

допомогу по безробіттю. Таким чином судом не враховано, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 коштів, виплачених їй як безробітній.

За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно положень пунктів 3, 4 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 6583,43 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 23 травня 2018 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Слов'янського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Судді: