Постанова № 76623369, 18.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа№ 911/563/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Яців О.Р. - представник за довіреністю № 164 від 06.04.2018 р.

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року

у справі № 911/563/18 (суддя Лутак Т. В., повний текст рішення складено 20.06.2018 р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до Фізичної особи-підприємця Калити Анатолія Федоровича

про стягнення 730 117, 66 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство акціонерного банку "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Калити Анатолія Федоровича про стягнення 730 117, 66 грн., з яких 17 184, 00 грн. - заборгованість по кредиту поточна, 268 016, 45 грн. - заборгованість по кредиту прострочена, 3 933, 99 грн. - заборгованість по процентах поточна, 185 907, 89 грн. - заборгованість по процентах прострочена, 61 868, 40 грн. - заборгованість по неустойці (пені) за несвоєчасну сплату кредиту, 56 719, 41 грн. - заборгованість по неустойці (пені) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 50 199, 03 грн. - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту, 44 265, 99 грн. - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам, 42 022, 50 грн. - штраф за невиконання п. 3.3.11 договору застави транспортного засобу від 21.06.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, а також за договором застави щодо забезпечення страхування предмету застави.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Калити Анатолія Федоровича на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 17 184 грн. 00 коп. - поточної заборгованості по кредиту, 268 016 грн. 45 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 3 933 грн. 99 коп. - поточної заборгованості по процентах за користування кредитом, 185 907 грн. 89 коп. - простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом, 61 868 грн. 40 коп. - пені за несвоєчасну сплату кредиту, 56 719 грн. 41 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 44 437 грн. 81 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 39 380 грн. 25 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 42 022 грн. 50 коп. - штрафу та 10 792 грн. 06 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач у встановлений договором строк не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за його користування, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, відповідачем не спростований, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 184, 00 грн. - поточної заборгованості по кредиту, 268 016, 45 грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 3 933, 99 грн. - поточної заборгованості по процентах за користування кредитом та 185 907, 89 грн. - простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі № 911/563/18 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 44 437, 81 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 39 380, 25 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 10 782, 06 судового збору та ухвалити нове рішення в частині стягнення з відповідача на користь відповідача 49 193,44 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 43 487,63 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 10 925, 01 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано положення ст. 625 ЦК України, а доданий позивачем розрахунок сум інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та процентів є арифметично вірним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі № 911/563/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Смірнова Л. Г., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 911/563/18 та призначено до розгляду на 18.09.2018 року.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судове засідання 19.09.2018 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2018 р. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, рішення суду першої інстанції частково змінити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Калитою Анатолієм Федоровичем (позичальник) укладено кредитний договір № 98/2013, за умовами якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 343 680, 00 грн., а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 цього договору, в розмірі 19,3 % річних.

Пунктом 1.2 договору передбачено цільове використання (мета) кредиту: для придбання транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування: кредит надається з 21.06.2013 р. по 20.06.2018 р. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у строки (терміни) та у сумі, які зазначені в графіку погашення кредиту (додаток № 1 до цього договору).

Згідно з п. 3.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позивачем відповідачу шляхом оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених у п. 1.3 цього договору, розрахункових документів відповідача безпосередньо з позичкового рахунку № 2063501195072.980, відкритого у відділенні № 331/11 АБ "Укргазбанк", код банку 320478.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок № 3739401195072.980 у відділенні № 331/11 АБ "Укргазбанк", код банку 320478, відповідно до графіку погашення кредиту, який наведено в додатку № 1 до цього договору. У разі ненадходження платежів від відповідача у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 3.3 договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти нараховуються позивачем щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній день місяця, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання цього договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що проценти сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору на рахунок № 3739401195072.980, відкритий у відділенні № 331/11 АБ "Укргазбанк", код банку 320478.

Згідно з п. 3.7 договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,3 % річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної а першому абзаці цього пункту договору. Проценти нараховуються позивачем щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

Відповідно до п. 3.8 договору у випадку, якщо позивачем застосовані до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується позивачем з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені по дату припинення цих обставин включно.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Відповідно до п. 5.2.9 договору позичальник зобов'язався на вимогу Банку достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадку, передбачених цим договором та/або договорами забезпечення.

Згідно з п. 5.2.15 договору позичальник зобов'язався одночасно з укладенням цього договору здійснити укладення договору(ів) страхування відповідача від нещасного випадку та заставного майна, що передається в заставу (іпотеку), вказаного в п. 2.1. цього договору, у відповідності до вимог позивача та надати позивачу копію(ї) укладеного(их) договору(ів) страхування та доказів сплати страхових платежів, які підтверджують дію договору(ів) страхування на строк, не менший, ніж один рік.

Пунктом 5.2.16 договору передбачено, що позичальник зобов'язався здійснювати страхування заставного майна та позичальника від нещасного випадку на весь строк кредитування. При цьому у випадку укладення договору страхування терміном на 1 рік, забезпечити укладення наступних договорів страхування заставного майна таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 5.2.17 договору позичальник зобов'язався забезпечувати чинність договорів страхування, визначених у п. 5.2.16 цього договору, зокрема забезпечити вчасну сплату всіх чергових платежів, на строк не менший, ніж той, в межах якого в позичальник виконає всі зобов'язання за цим договором та забезпечувати надання позивачу доказів таких сплат.

Згідно з п. 6.3 договору за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Відповідно до п. 9.13 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Додатком № 1 до кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013 р. сторони визначили графік погашення кредиту.

21.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерним абнком «Укргазбанк» (заставодержатель) та Фізичною особою-підприємцем Калитою Анатолієм Федоровичем (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу, який забезпечує всі вимоги позивача, які випливають з кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно з п. 2.1 договору застави предметом застави є транспортний засіб марки ATAMAN, моделі А-09214, тип Автобус-D, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - предмет застави).

Пунктом 2.2 договору застави передбачено, що за згодою сторін предмет застави оцінено в 431 600, 00 грн. (з ПДВ) та визначено сторонами його справедливою (ринковою) вартістю (надалі - заставна вартість).

Відповідно до п. 3.3.11 договору застави відповідач зобов'язаний одночасно з укладенням цього договору здійснити страхування предмету застави за власний рахунок у акредитованій позивачем страховій компанії та виконувати всі умови кредитного та цього договору при здійсненні страхування. Відповідач зобов'язаний здійснювати страхування предмету застави на весь строк кредитування. При цьому у випадку укладення договору страхування терміном на 1 рік, забезпечити укладання наступних договорів страхування предмету застави таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами. Відповідач зобов'язаний вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, за яким застраховано предмет застави, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, та не пізніше, ніж за 10 календарних днів до граничного строку сплати страхових платежів, визначеного договором страхування, надати позивачу докази такої сплати.

Згідно з п. 4.3 договору застави за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.11 цього договору відповідач сплачує на користь позивача штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку, протягом якого відповідач порушував вимоги п. 3.3.11 цього договору та становить 1,5 % від загальної вартості предмета застави, визначеної в п. 2.2 цього договору, який збільшується на 0,75 процентних пункти щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць, у якому будуть виконанні зобов'язання зі страхування). При цьому, сплата штрафу не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за вказаними пунктами.

Пунктом 7.1 договору застави передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.

На виконання умов кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013 р. позивач надав відповідачу кредит у розмірі 343 680, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку № 2063501195072.980.

Проте, відповідач свої зобов'язання по своєчасному погашенню кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом виконав частково, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем, а саме: поточна заборгованість по кредиту у розмірі 17 184, 00 грн., прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 268 016, 45 грн., поточна заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3 933, 99 грн. та прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 22.03.2015 по 21.03.2018 у розмірі 185 907, 89 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057-1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу грошових коштів шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, відкритий в публічному акціонерному товаристві "Укргазбанк", що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушувались обов'язки, передбачені п. 1.3. кредитного договору і додаткової угоди № 1 в частині повернення сум чергових платежів та сплати процентів за користування кредитними коштами, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 5.3.3. п.п. 5.3. кредитного договору банк має право відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції, у випадках, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплати плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених договором; позичальником не виконуються зобов'язання, прийняті ними відповідно до укладених договорів забезпечення; позичальником порушено порядок погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту (додаток № 1).

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач у встановлений договором строк не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за його користування, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, відповідачем не спростований, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 184, 00 грн. - поточної заборгованості по кредиту, 268 016, 45 грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 3 933, 99 грн. - поточної заборгованості по процентах за користування кредитом та 185 907, 89 грн. - простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені та штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.8 договору у випадку, якщо позивачем застосовані до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується позивачем з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені по дату припинення цих обставин включно.

Відповідно до п. 6.3 договору за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів та за несвоєчасну сплату кредиту, вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 22.03.2017 р. по 22.03.2018 р. у сумі 61 868,40 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 22.03.2017 р. по 21.03.2018 р. у сумі 56 719, 41 грн.

Крім того, позивач, на підставі п. 4.3 договору застави, просить суд стягнути з відповідача штраф за невиконання ним протягом останніх трьох років зобов'язань, визначених у пунктах 5.2.15-5.2.17 кредитного договору та п. 3.3.11 договору застави, який за розрахунком позивача складає 42 022, 50 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору застави за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.11 цього договору відповідач сплачує на користь позивача штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку, протягом якого відповідач порушував вимоги п. 3.3.11 цього договору та становить 1,5 % від загальної вартості предмета застави, визначеної в п. 2.2 цього договору, який збільшується на 0,75 процентних пункти щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць, у якому будуть виконанні зобов'язання зі страхування).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Колегією суддів перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено та застосовано сукупний індекс інфляції за кожним періодом окремо, що призвело до невірного розрахунку інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати нарахованих процентів.

За даними Державної служби статистики сукупний індекс інфляції за спірний період був: за період з 22.03.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,576; за період з 06.04.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,576; за період з 06.05.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,382; за період з 06.06.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,352; за період з 06.07.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,347; за період з 06.08.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,361; за період з 06.09.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,371; за період з 06.10.2015 р. по 21.10.2018 р. - 1,341; за період з 06.11.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,358; за період з 06.12.2015 р. по 21.03.2018 р. - 1,332; за період з 06.01.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,322; за період з 06.02.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,311; за період з 06.03.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,316; за період з 06.04.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,303; за період з 06.05.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,259; за період з 06.06.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,258; за період з 06.07.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,260; за період з 06.08.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,261; за період з 06.09.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,265; за період з 06.10.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,243; за період з 06.11.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,209; за період з 06.12.2016 р. по 21.03.2018 р. - 1,118; за період з 06.01.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,177; за період з 06.02.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,164; за період з 06.03.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,153; за період з 06.04.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,132; за період з 06.05.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,122; за період з 06.06.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,108; за період з 06.07.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,090; за період з 06.08.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,088; за період з 06.09.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,089; за період з 06.10.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,068; за період з 06.11.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,055; за період з 06.12.2017 р. по 21.03.2018 р. - 1,048; за період з 06.01.2018 р. по 21.03.2018 р. - 1,035; за період з 06.02.2018 р. по 21.03.2018 р. - 1,020.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат відповідно до даних, наданих Державною службою статистики України, з урахуванням вірних сукупних індексів інфляції, дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати з простроченої суми сплати кредиту за період з 22.03.2015 р. по 23.03.2018 р. у сумі 48 894,89 грн. та інфляційні втрати з простроченої суми сплати процентів за користування кредитом за період з 22.03.2015 р. по 21.03.2018 р. у сумі 43 374,32 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом першої інстанції було невірно визначено сукупний індекс інфляції за розрахунковий період, а тому позовні вимоги в частині інфляційних втрат з простроченої суми сплати кредиту за період з 22.03.2015 р. по 23.03.2018 р. підлягають задоволенню у сумі 48 894,89 грн. та інфляційні втрати з простроченої суми сплати процентів за користування кредитом за період з 22.03.2015 р. по 21.03.2018 р. підлягають задоволенню у сумі 43 374,32 грн.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі № 911/563/18 - зміні.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі № 911/563/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі № 911/563/18 змінити в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Калити Анатолія Федоровича інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату процентів за користування кредитом, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калити Анатолія Федоровича (98542, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код - 23697280) 17 184 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - поточної заборгованості по кредиту, 268 016 (двісті шістдесят вісім тисяч шістнадцять) грн. 45 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 3 933 (три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 99 коп. - поточної заборгованості по процентах за користування кредитом, 185 907 (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сім) грн. 89 коп. - простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом, 61 868 (шістдесят одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. - пені за несвоєчасну сплату кредиту, 56 719 (п'ятдесят шість тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 41 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 48 894 (сорок вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 89 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 43 374 (сорок три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 32 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 42 022 (сорок дві тисячі двадцять дві) грн. 50 коп. - штрафу та 10 918 (десять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 83 коп. - судового збору.»

3. В решті Рішення господарського суду Київської області від 18.06.2018 року у справі № 911/563/18 залишити без змін.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калити Анатолія Федоровича (98542, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код - 23697280) 190,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/563/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.09.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Кропивна