Постанова № 76621225, 20.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/9932/18

Номер провадження 22-ц/788/1634/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2018 року в складі судді Костенка В.Г., постановленої у м. Суми, повний текст якої складений 02 серпня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

30 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - ПАТ «СМНВО») про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху з тих підстав, що заявницею не зазначено обставин позову, ціну позову і не надано розрахунок заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам, про які вона просила. Крім того, як вказав суд, позивачем не було надано доказів, які підтверджують вказані у позовній заяві обставини.

Позивачу було роз'яснено право протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали усунути вказані в ній недоліки позовної заяви, так як у випадку не усунення цих недоліків її позов буде вважатись неподаним і їй же повернутий.

Як зазначила ОСОБА_1 у поданій суду першої інстанції 02 серпня 2018 року заяві, копію ухвали суду про залишення її позову без руху вона отримала 02 серпня 2018 року, в якій просила відкрити провадження у справі, так як суд не звернув увагу на подане разом з позовом клопотання про витребування у відповідача всіх необхідних для вирішення спору письмових доказів. Крім того, заявниця зазначила, що всі наявні у неї докази вона додала до позовної заяви, а ті, які відповідач згідно поданих нею раніше заяв відмовився надати, вона у клопотанні просила суд витребувати їх.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2018 року з підстав не усунення недоліків позовної заяви, а саме: не зазначення ціни позову та ненадання розрахунку заборгованості по заробітній платі у встановлений судом строк позовна заява ОСОБА_1 була визнана неподаною та повернута заявниці.

ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції від 07 серпня 2018 року не погодилась та оскаржила її в апеляційному порядку. Вказуючи на порушення судом норм процесуального права, заявниця просить скасувати оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що суд проігнорував подане нею разом з позовною заявою клопотання про витребування у відповідача письмових доказів, які містять інформацію стосовно обґрунтування заявлених у позові вимог, зокрема, про кількість днів щорічної невикористаної відпустки, періоди затримки розрахунку, тощо. Отже, на думку заявниці, суд дійшов помилкового висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви.

18 вересня 2018 року від ПАТ «СМНВО» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просить ухвалу суду про повернення позову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На думку відповідача, позовна заява ОСОБА_1 дійсно не відповідає вимогам ст.ст. 175 і 177 ЦПК України стосовно не зазначення ціни позову, відсутності розрахунків сум заборгованості, про які просить позивач. Такі недоліки позовної заяви, як вважає заявник, створюють перешкоди судовому розгляду даної справи, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позову з підстав не усунення недоліків, про які було вказано в ухвалі про залишення позову без руху.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд в ухвалі вказав, що не зазначення ціни позову створює перешкоди судовому розгляду, що, у свою чергу, призводить до затягування розгляду справи. Крім того, суд вказав, що позивач, з огляду на характер спірних правовідносин, повинна бути обізнана у періоді, за який виникла заборгованість і у розмірі своєї заробітної плати, оскільки щомісяця отримувала розрахункові листи, де зазначались суми заробітної плати, тобто, що позивач самостійно може навести розрахунок заборгованості. Також, на думку суду першої інстанції, позивач мала можливість отримати картку персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, де містяться відомості про відповідні щомісячні виплати позивачу.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Як зазначалось вище, 30 липня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду позов, в якому не вказала ціну позову, тобто, не зазначила розмір заборгованості по заробітній платі, а також не вказала суму індексації заробітної плати, суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суму компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а також розмір вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач виклала обставини на підтвердження позовних вимог і послалась на наявні у неї докази, що підтверджують наведені обставини.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що з метою досудового врегулювання спору та для отримання інформації про розмір її заборгованості по заробітній платі, а також щодо належних їй сум до виплати вона 27 червня 2018 року та 23 липня 2018 року зверталась з відповідними заявами до відповідача, на які останній не відреагував, тому на підставі ст. 84 ЦПК України нею було подане клопотання про витребування вказаних доказів.

У вказаному клопотанні, яке 30 липня 2018 року ОСОБА_1 разом з позовом подала до суду, вона просила витребувати у відповідача належним чином завірені копії табелів обліку робочого часу, наказів про режим роботи заявниці за період 2017-2018 років, а також завірені відповідачем довідки, а саме: про розмір заборгованості по заробітній платі з детальними розрахунками та розшифруванням всіх її складових, у тому числі по сумам основної і додаткової заробітної плати, індексації, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової допомоги при звільненні, інших заохочувальних та компенсаційних виплат; про розмір посадового окладу та розміри середньоденної і середньомісячної заробітної плати за останні два місяці роботи, що передують звільненню; про кількість днів невикористаної щорічної відпустки (а.с. 13).

З викладених вище обставин вбачається, що заявниця фактично повідомила суд про поважні причини неподання нею письмових доказів, якими вона обґрунтовувала заявлені вимоги, тобто доказів, за якими можна визначити ціну позову та на підставі яких можливо здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Водночас, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 83 ЦПК України).

Крім того, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо (ч. 3 ст. 177 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зазначеним вище правом позивач скористалась та разом із позовом, тобто, у встановлений процесуальним законом строк ОСОБА_1 подала клопотання про витребування у відповідача письмових доказів, яке суд першої інстанції не розглянув та дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху з підстав не зазначення заявницею ціни позову та неподання нею доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, не маючи, при цьому, також і правових підстав для повернення позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлений судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви є недостатнім, так як відповідно до вимог ч. 2 ст.185 ЦПК України у разі залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, ураховуючи, що оскаржувана ухвала, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 6; 379 ч. 1 п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2018 року про визнання неподаним та повернення позову ОСОБА_1 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - (підпис) С.Г.Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) В.І.Криворотенко

(підпис) Т.А.Левченко