Постанова № 76621222, 12.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №585/1221/15-ц

Номер провадження 22-ц/788/1217/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Роменська міська рада;

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року у складі судді Машини І.М. ухваленого в м. Ромни,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, свої вимоги мотивувала тим, що Роменською міською радою Сумської області було передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з порушенням земельного законодавства України, чим порушено права позивача як землекористувача даної земельної ділянки. Просила визнати незаконним та скасувати рішення Роменської міської ради Сумської області від 24 січня 2001 року в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 08 лютого 2001 року, виданий на підставі вищевказаного рішення.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до Роменської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Роменської міської ради Сумської області від 24 січня 2001 року в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частини земельної ділянки за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1.

Визнано недійним Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 виданий 08 лютого 2001 року Роменською міською Радою народних депутатів на підставі рішення Роменської міської ради від 24 січня 2001 року № 18.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 12 листопада 1983 року Роменською державною нотаріальною конторою є власницею 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1. Співвласниками зазначеного житлового будинку по 1/4 частині кожен за життя були ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих Роменською держнотконторою 17 жовтня 1949 року та 01 лютого 1979 року. Після їх смерті шляхом прийняття спадщини співвласниками частини житлового будинку по 1/4 частці кожен стали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно.

З абрису земельної ділянки ОСОБА_1 дізналася, що частина земельної ділянки, яка перебувала у спільному користуванні була передана ОСОБА_5 та ОСОБА_6, проте з позивачем як із спільним землекористувачем це питання не було узгоджене. На звернення ОСОБА_1 був складений акт засідання комісії по розгляду земельних спорів від 22 січня 2015 року за № 1, під час якого розглядалося питання про те, що в матеріалах землевпорядної документації, в акті встановлення та узгодження меж стоїть підпис ОСОБА_1, але остання заявила, що не підписувала цього акту, тому і звернулася до комісії про скасування державного акту. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно витягу з рішення виконкому Роменської міської Ради народних депутатів від 30 грудня 1993 року № 360 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передані у приватну власність земельні ділянки, що були раніше надані громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель /присадибна ділянка/ площею 266 кв. м. кожному.

Рішенням виконкому Роменської міської ради Сумської області від 24 січня 2001 року № 18 внесено зміни до зазначеного вище рішення у зв'язку з уточненням площ при обмірі земельних ділянок для виготовлення державних актів на право приватної власності громадянам, читаючи в такій редакції: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надати у спільну сумісну власність по АДРЕСА_1 площею 535 кв. м.

В акті встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі в АДРЕСА_1 від 03 січня 2001 року підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с.87, т 1).

На підставі вищезазначених рішень Роменської міської ради від 30 грудня 1993 року та 24 січня 2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Роменською міською радою був виданий державний акт на право приватної власності на землю, відповідно до якого зазначені громадяни отримали у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0535 га для будівництва і обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. Даний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 650.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 її майно, в тому числі і 1/2 частку у праві власності на вищевказану земельну ділянку успадкував ОСОБА_2, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 - його дружина ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка була передана рішенням Роменської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у спільну сумісну власності без законних на те підстав та без дотримання процедури передачі землі. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна до 2001 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Згідно статті 10 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна до 2001 року), до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 7) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 10) організація землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна до 2001 року), передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно статті 31 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна до 2001 року), вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу. Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу. Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. Вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання: для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд, крім випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, крім передбачених частинами другою і четвертою цієї статті та статтями 32 і 33 цього Кодексу. У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею. Викуп земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, для державних і громадських потреб провадиться Радами народних депутатів за рахунок їх бюджетів.

Відповідно до 32 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна до 2001 року), за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів (частина п'ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України. Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Тобто Роменська міська рада згідно зазначеного вище законодавства мала право вирішувати питання щодо надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що у зв'язку з набуттям права власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці площею 1072, 0 кв.м. вона відповідно набула право на користування даною земельною ділянкою у розмірі, що відповідає її частці домоволодіння, тобто 536 кв.м.

Як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення міської ради та державного акту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали у власність 535 кв.м. земельної ділянки за зазначеною вище адресою, враховуючи, що їм належить інша 1/2 частина домоволодіння.

Відповідно до рішення Роменського міського суду Сумської області від 25 червня 1993 року встановлено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та виділено останнім в користування 532 кв.м. Частину двору площею 15 кв.м. зі сторони домоволодіння НОМЕР_2 виділено в спільне користування всіх співвласників для обслуговування кожним своєї частини домоволодіння.

На виконання даного рішення суду та відповідно до звернень ОСОБА_7 і ОСОБА_6 рішенням Роменської міської ради від 30 грудня 1993 року № 360 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було передано у приватну власність кожному по 266 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1. В подальшому в зв'язку з уточненням площ при обмірі земельної ділянки для виготовлення державного акту на право приватної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішенням Роменської міської ради від 24 січня 2001 року № 18 внесено зміни до рішення Роменської міської ради № 360 від 30 грудня 1993 року в частині передачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в спільну сумісну власність по АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 535 кв.м.

Отримавши державний акт (а.с. 103 т. 1) ОСОБА_5 та ОСОБА_6визначили межі даної ділянки на місцевості та відокремили її з допомогою паркану від ділянки, що залишилась в користуванні ОСОБА_1 Проти встановлених меж земельної ділянки ОСОБА_1 не заперечувала.

У зв'язку з набуттям права власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки після смерті ОСОБА_6 та з метою отримання державного акту на земельну ділянку розроблялася технічна документація та був виданий державний акт 24 листопада 2005 року, в якому власниками земельної ділянки зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Згідно акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (а.с. 97) її межі встановлені по існуючий огорожі.

В даному акті ОСОБА_1 зазначена як суміжний землекористувач та стоїть підпис проти прізвища останньої. Доказів про те, що підпис зроблений не нею остання не надала.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначала, що оскаржуваним рішенням та державним актом порушене її право користування земельною ділянкою за зазначеною вище адресою, оскільки передано земельну ділянку під належним їй на праві спільної часткової власності частиною будинку та господарськими будівлями: літньою кухнею В 1, сараєм В1, погребом п/г.

Проте як вбачається з матеріалів справи, позивачка межі своєї земельної ділянки, що були виділені їй у користування рішенням Роменського міського суду від 25 червня 1993 року на місцевості не визначила та не закріпила у встановленому законом порядку. Тому твердження її що частина належної їй ділянки передана ОСОБА_5 та ОСОБА_6 жодними доказами не підтверджується.

Не заслуговують на увагу і посилання позивача на порушення її права користування домоволодінням та господарськими будівлями, що зазначені вище, у зв'язку з наданням земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_1 отримала у власність 1/2 частину домоволодіння, не виділену в натурі. Питання виділу в натурі частини домоволодіння позивачка поставила перед судом звернувшись до суду з позовом лише у 2017 році, тобто після пред'явлення позову в даній справі, і ставила питання про виділ з господарських будівель зокрема лише ганок літ К, погріб п/г, сарай літ. Б - 1. Про наявність спору щодо користування земельною ділянкою ОСОБА_1 не зазначала. Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, виділено їй частину домоволодіння та з надвірних споруд: ганок «К», погріб п/г, сарай Б -1. Даний виділ був проведений судом з врахуванням наявності у інших співвласників спірного домоволодіння державного акта на земельну ділянку в тому числі під будівлями.

Аналізуючи наведене вище колегія суддів приходить до висновку, що порушення прав позивачки оскаржуваним рішенням міської ради та державним актом не знайшло підтвердження під час розгляду справи, тому висновок суду про зворотнє є необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року підлягає скасуванню, а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Роменської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку слід відмовити.

У зв'язку задоволенням апеляційної скарги в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню ОСОБА_3 з позивача судовий збір, який був сплачений за апеляційний перегляд справи.

Враховуючи характер спору між сторонами та зміст позовних вимог дана справа визнається колегією суддів згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України як малозначна, а тому постанова не підлягає касаційному оскарженню згідно вимог ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Роменської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 730 грн. 80 коп. на відшкодування судового збору сплаченого за апеляційний розгляд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: С.Г. Хвостик

О.І. Собина