Рішення № 76619087, 19.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року справа № 823/423/18

11 годин 35 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу № 823/423/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [представник позивача ОСОБА_2 - за довіреністю]

до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача Савенко Ю.Н. - за довіреністю]

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , прийняв рішення.

01.02.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, з урахуванням ухвали про закриття позовних вимог у частині від 25.04.2018, просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002034057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002044057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн.

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002054057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Ухвалою від 23.03.2018 зупинено (хвороба позивача) провадження у справі. Ухвалою від 25.04.2018 поновлено провадження у справі. 02.05.2018 закрито провадження у частині позовних вимог. 14.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою від 28.05.2018 зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 19.09.2018 поновлено провадження у справі № 823/423/18 та призначено судове засідання об 11 год. 05 хв. на 19.09.2018. Відповідно до статтей 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не було дотримано вимог законодавства, зокрема не було повідомлено позивача про перевірку, не було надано направлення на перевірку, не було встановлено мету зберігання виявленої алкогольної продукції: працівники контролюючого органу під час проведення перевірки дійшли висновку про зберігання алкогольної продукції, що не маркована марками акцизного податку, розлита у тару, не передбачену статтею 11 Закону № 481 та є фальсифікатом з метою подальшої реалізації. Контролюючим органом не враховано, що дану продукцію позивач планувала використати для сімейного свята. Позивачем зазначено, що перевірку проведено не за належною адресою, а відомості зазначені у протоколі випробувань від 05.12.2018 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки там зазначено, що об'єкт випробування: рідина прозорого кольору з характерним запахом спирту надійшла 01.12.2017 від ГУ ДФС у Черкаській області в кількості 2л. і була надана представником ФОП ОСОБА_1 Проте ОСОБА_1 нікому не доручала та не надавала особисто об'єктів для лабораторних досліджень. Представник позивача зазначив, що податкові повідомлення рішення від 13.12.2017 про застосування штрафу у сумі 17000 грн. є протиправними, оскільки повторно платника податків притягнуто за одне і теж саме правопорушення (уперше - відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0001804057 у сумі 17000 грн., було сплачено згідно квитанції від 11.12.2017 № 34). Протиправність податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 № 0002034057 про накладення штрафу у сумі 17000 грн. обґрунтовано тим, що йдеться про встановлене порушення за нормативно-правовим актом (постанова КМУ від 27.12.2017 № 1251) - дата прийняття якого зазначена після дати проведення перевірки. Позивач і представник позивача у судовому засідання підтримали уточнені позовні вимоги (а.с.99-101) щодо податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017 у сумі 51000 грн. та визнання незаконними дій службових осіб із складання акта перевірки від 10.11.2017 та оформлення результатів.

Відповідач позов не визнав, 13.03.2018 представником відповідача подано до суду відзив на позов (а.с.61-64), лист-відповідь ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (а.с.175), протокол випробувань (а.с.66) та пояснення ФОП ОСОБА_1 (а.с.78), акт перевірки від 10.11.2017 (а.с.71-72), акт зняття залишків товарно-матеріальних цінностей на торговельних об'єктах від 10.11.2017 (а.с.73), податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік (а.с.126), звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с.128) протокол огляду і вилучення речей (а.с.74), документи від 10.11.2017 огляду і вилучення речей (а.с.74), акт інвентаризації залишків підакцизних товарів (а.с.174). Представниками відповідача зазначено, що посадовими особами було здійснено фактичну перевірку, що здійснюється без попередження платника податків. Вимоги для початку проведення перевірки були виконані працівниками ГУ ДФС у Черкаській області, про що свідчать власноручні підписи на документах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, яка фактично проводила розрахунки і особисто допустила до перевірки. Під час проведення перевірки працівниками ГУ ДФС у Черкаській області було встановлено факт зберігання для подальшої реалізації прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій невідповідній тарі об'ємом 5 літрів в кількості 3 штук. Вказані алкогольні напої не були марковані марками акцизного податку та були розлиті у тару, що не відповідала вимогам статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481 (далі - Закон № 481). Всі алкогольні напої, що зазначені у акті зняття залишків ТМЦ знаходилися безпосередньо у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3». Представник відповідача зазначав, що ФОП ОСОБА_1 власноручним підписом засвідчила, що товарно-матеріальних цінностей, що не належать підприємцю, на місці проведення розрахунків немає і зауважень до акта перевірки немає. Для застосування до продавця алкогольних напоїв відповідальності достатньо самого факту здійснення продавцем зберігання або/та реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв, алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а також з використанням тари, що не відповідає вимогам Закону № 481, оскільки спірні відносини зачіпають сферу захисту здоров'я громадян, боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, а тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Варто зазначити, що первинні вимоги були: визнати незаконними дії службових осіб із складання акта перевірки від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/НОМЕР_1 та оформлення результатів перевірки; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0001804057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002034057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002054057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002044057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн. Відповідно до заяви від 14.04.2018 уточнені позовні вимоги (а.с.99-101): визнати незаконними дії службових осіб із складання акта перевірки від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/НОМЕР_1 та оформлення результатів перевірки; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002034057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002054057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002044057 про застосування санкцій у сумі 17000 грн. 25.04.2018 представник відповідача заявляв клопотання про залишення позову без розгляду (а.с.110), проте з огляду на уточнення позовних вимог позивачем, відкликав клопотання з огляду на вирішення клопотання про закриття провадження у частині позовних вимог про визнання незаконними дій службових осіб із складання акта та оформлення результатів перевірки від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/НОМЕР_1 ухвалою від 25.04.2018 (а.с.118-119).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, представниками позивача та відповідача обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 01.07.2005 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.38), відповідно до свідоцтва від 21.05.2012 є платником єдиного податку 2 групи з 01.01.2012 (а.с.37). Надаючи оцінку доводам учасників щодо обставин перевірки за місцезнаходженням магазину і адреси платника податку, судом встановлено: у адміністративному позові позивачем ОСОБА_1 зазначено місце проживання АДРЕСА_2 (а.с.5, а.с.31-32, а.с.55, а.с.81, а.с.99); у свідоцтві платника єдиного податку - вул. Садова (а.с.10, а.с.37); у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - вул. Садова (а.с.11, а.с.38); в акті №93/23-00-40-043/28988915726 - АДРЕСА_3 (а.с.15, а.с.41, а.с.140 - вул. Леніна перейменована у вул. Центральну) та вул. Садова без номера (а.с.16, а.с. 42); у додатку до наказу та витягу з наказу від 08.11.2017 №1826 «Про проведення фактичних перевірок» - вул. Садова (а.с.19, а.с.45, а.с.67-68); кореспонденцію направлено - АДРЕСА_4 (а.с.20, а.с.46); у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.12.2017 - АДРЕСА_4 (а.с.22-24, а.с.48-50,а.с.133-135); у податковій звітності за підписом позивача - АДРЕСА_4 (а.с.126-128); у протоколі огляду і вилучення речей - АДРЕСА_1 як адреса магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с.74); у довіреності - АДРЕСА_5 (а.с.82, а.с.167); у довідці медичної установи - АДРЕСА_5 (а.с.104); реєстрація у паспорті - АДРЕСА_5 (а.с.130, а.с.139); позивач (жителька АДРЕСА_4) як набувач майна - нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (а.с.144); в акті інвентаризації - АДРЕСА_1 (а.с.174). В матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу (засвідчена позивачем) магазину в АДРЕСА_1 на земельній ділянці НОМЕР_6 (а.с.141-143), що придбала у власність позивач 17.09.2010. Суд враховує, що зазначення позивачем у різних документах і звітності, так само і використання відповідачем відомостей щодо податкової адреси позивача у заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості у вирішенні спору по суті щодо дотримання вимог законодавства у контексті відповідальності осіб за дії /бездіяльність у сфері обігу підакцизних товарів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755 (надалі за текстом Кодекс №2755). Відповідно до статті 15 Кодексу №2755 платниками податків визнаються юридичні особи, які мають об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно пункту 1 статті 45 Кодексу №2755 платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно частини 2 статті 10 «статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру» Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» 15.05.2003 № 755-IV визначено: якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно п.75.1 статті 75 Кодексу №2755 органи державної податкової служби мають право проводити фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу №2755 фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно статті 80 Кодексу №2755 фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності встановлених цим кодексом підстав. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4). Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статті 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7). Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Кодексу №2755 посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Допуск посадових (службових) осіб до проведення документальних планових або позапланових виїзних та фактичних перевірок визначено статтями 77 - 81 розділу ІІ Податкового кодексу України. Згідно підпункту 1.3.1 пункту 1.3 наказу із змінами ДФС України від 31.07.2014 № 22 «Про затвердження методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків для проведення документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки платника податків формується направлення на перевірку в одному примірнику окремо на кожну посадову (службову) особу, що буде проводити перевірку (зразок форми направлення наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій). Судом з'ясовано, що у нижній частині направлення на перевірку (а.с.13) зазначено: «Мені, …пред'явлено…», що стосується прізвища, ім'я, по-батькові платника податків (посадової (службової) особи платника податку або його законного (уповноваженого) представника, займана посада/або прізвища, ім'я, по-батькові, посада представника платника податків або осіб, що фактично проводять розрахункові операції), що було заповнено особисто позивачем і зазначено про наказ, направлення і службове посвідчення.

Судом встановлено, що 08.11.2017 відповідачем прийнято наказ № 1826 «Про проведення фактичних перевірок» відповідно до додатку № 1 якого передбачено здійснити перевірку ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.67). 10.11.2017 на підставі наказу від 08.11.2017 № 1826 «Про проведення фактичних перевірок» (а.с.67) та направлень на перевірку від 08.11.2017 № 216 (а.с.69) та № 215 (а.с.70), у яких міститься відмітка про пред'явлення ОСОБА_1 службових посвідчень, направлень на перевірку та про вручення копії наказу від 08.11.2018 № 1826 з додатком, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, що є обов'язковими до виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та / або тютюновими виробами, результати якої оформлено актом від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/28988915726 (а.с.71).

Суд критично оцінює плутані пояснення у судовому засіданні представника позивача щодо мети використання алкогольних напоїв для власного сімейного свята та письмових пояснень позивача щодо замовлення односельцями банкету в приміщенні, де «здійснює торгівлю ОСОБА_1, інша ж частина в скляних пляшках придбана для власного споживання»: «я не знаю чому на момент вилучення на пляшках були відсутні акцизні марки. На момент купівлі того алкоголю акцизні марки здається були присутні. В матеріалах перевірки відсутні дані про те, кому належить житловий будинок по АДРЕСА_1, чому працівники податкового органу вирішили про належність помешкання ОСОБА_1» (а.с.101).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва від 01.07.2005 № 707334 місцем проживання ФОП ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_6 (а.с.38). Згідно відомостей, зазначених у паспорті серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 (а.с.139). У акті від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/28988915726 зазначено адреса ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_3. Згідно відомостей Уманського виробничого відділку комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 23.11.2010 у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлова будівля, магазин за адресою АДРЕСА_1. У Розділі 4 прикінцеві положення акта: не має зауважень до акта перевірки 10.11.2017 (початок 12 год. 20 хв.; закінчення 16 год.40 хв.) - вчинено підпис ОСОБА_1 Доказів на підтвердження недостовірності/ невідповіності та/або висновків почеркознавчих експертиз не надано.

10.11.2017 о 12 год. 00 хв. у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: АДРЕСА_6, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснено перевірку, за результатами якої встановлено факт продажу двох пляшок пива Чернігівське світле, об'ємом 0,5 л., вміст спирту 4,8 %, дата розливу - 24.08.2017 за ціною 12 грн. за одну пляшку на суму 24 грн. без придбання відповідної ліцензії. Зафіксовано в акті факт зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту у пластиковій тарі об'ємом 5 л. кожна у кількості 3 шт., що не містить марок акцизного податку встановленого зразка та зберігається без супровідних документів. Оформлено акт зняття залишків ТМЦ. У акті від 10.11.2017, де зафіксовано порушення п.1, п.2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». 10.11.2017 складено акт зняття залишків товарно-матеріальних цінностей на торгівельних об'єктах та/або в складських приміщеннях, де у п.20 зазначено про прозору рідину у пластиковій тарі з характерним запахом спирту об'ємом 5 л. у кількості 3 пляшки (а.с.73). 10.11.2017 складено протокол огляду і вилучення речей, документів, відповідно до якого, зокрема вилучено 3 ПЕТ пляшки об'ємом 5 літрів кожна з прозорою рідиною із характерним запахом спирту (а.с.74). У додатках до акту перевірки міститься пояснення ФОП ОСОБА_1 від 10.11.2017, відповідно до якого 10.11.2017 продала дві пляшки пива Чернігівське світле, об'ємом 0,5 л., вміст спирту 4,8 %, за ціною 12 грн. за одну пляшку на суму 24 грн.

У судовому засіданні позивач пояснила, що йдеться про різні приміщення, що поруч знаходяться (житлове і нежитлове). Скарг чи заяв з підстав неналежної і неправомірної поведінки працівників контролюючого органу під час здійснення фактичної перевірки та/або звернень до правоохоронних органів позивач не подавала, факт продажу пива позивачем без ліцензії та використання реєстратора розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи визнається.

Судом встановлено, що за вчинене протягом року перше порушення пункту 1 і пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95) у здійсненні розрахункових операцій без використання РРО, без роздрукування і видачі відповідних документів під час реалізації пива (а.с.78-79) застосовано згідно пункту 1 статті 17 штрафну санкцію за податковим-повідомленням рішенням у сумі 1 грн. та без ліцензійну торгівлю (а.с.77), що були позивачем визнані і сплачені: за квитанціями №35 - 1 грн. та №34 - 17000 грн. за кодом платежу 1012898915726; 21081100 (а.с.112-113).

Законом, що визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі є Закон №265/95. Відповідно до п.1 та п.2 статті 3 Закону № 265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Згідно частини 1 статті 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше - 1 гривня, що було застосовано відповідачем (а.с.51).

За здійснення торгівлі алкогольними напоями без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пива) застосовується санкція згідно абз.16 частини 2 статті 17 Закону №481 не менше 17000 грн., що визнана і сплачена позивачем (облікова картка - а.с.136-137). Згідно абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону № 481до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною 1 статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Надаючи оцінку твердженням представника позивача щодо недопущення подвійної відповідальності за одне і теж порушення варто зазначити, що перевіряючи згідно критеріям частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України реалізацію повноважень відповідача варто зазначити про таке.

Судом встановлено, що 13.12.2017 відповідачем прийнято ППР № 0002054057 згідно якого на підставі акту перевірки від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/НОМЕР_1 встановлено порушення постанови КМУ від 27.12.2010 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Кодексу №2755 і абз.16 ч.2 статті 17 Закону № 481застосовано штраф у сумі 17000 грн. (а.с.133).

Надаючи оцінку твердженням позивача стосовно протиправності ППР від 13.12.2017 № 0002054057 суд зазначає, що зазначено про порушення вимог постанови КМУ від 27.12.2017 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (а.с.133). Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 № 1251. У судовому засіданні представником відповідача було зазначено про допущену описку щодо дати постанови, що підтверджено інформацією вихідних реєстраційних реквізитів постанови КМУ від 27.12.2010 № 1251, з огляду на наявну інформацію реєстраційних даних постанов КМУ (https://www.kmu.gov.ua/ua/npasearch?&fr20=27.12.2017&t-=27.12.2017), що датовано 27.12.2017 та мають номер: 1084, 1062, 1060,1058, 1061, 1038, 1039, 1101, 1043, 1059, 1045, 1046, 1057, 1063, 1066, 1067, 1064, 1050, 1073, 1096, 1075, 1076, 1098, 1072, 1077, 1105, 1107, 1052, 1053, 1074, 1078, 1087, 1082, 1079, 1083, 1088, 1094, 1080 (тобто не містять номеру, що би починався з 12..), проте є очевидним, що дана описка не впливає на зміст і розмір визначеної санкції.

13.12.2017 відповідачем прийнято ППР № 0002044057 відповідно до якого на підставі акту перевірки від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/НОМЕР_1 встановлено порушення частини 1 статті 9 Закону № 481, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Кодексу №2755 і абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону № 481застосовано штраф у сумі 17000 грн. (а.с.134).

13.12.2017 відповідачем прийнято ППР № 0002034057 згідно якого на підставі акту перевірки від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/НОМЕР_1 встановлено порушення частини 1 статті 11 Закону № 481, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Кодексу №2755 і абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону № 481застосовано штраф у сумі 17000 грн. (а.с.135).

Відповідно до протоколу випробувань вимірювальної виробничої лабораторії ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» від 05.12.2017 (а.с.66), де зазначено, що об'єкт випробування: рідина прозорого кольору з характерним запахом спирту, що надійшла 01.12.2017 від ГУ ДФС у Черкаській області в кількості 2л. Щодо запису: "надано представником ФОП ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1", визначено міцність - 36,98, лужність - 0, масова концентрація альдегідів, сивушного масла, естерів та об'ємна частка метилового спирту не визначаються. Варто зазначити, що документ складено не відповідачем, а іншою особою, окремі неточності не впливають на оцінку спірних правовідносин.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 481 спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, дистилят виноградний спиртовий, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, що діють в Україні. Відповідно до ч.1 статті 11 Закону № 481 маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника (у разі зміни найменування виробника у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство); знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту місткість посуду; вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України). Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або пляшки (іншого посуду). На видимій стороні етикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше. Продукція, призначена для експорту, маркується гідно з умовами відповідної угоди на експорт. Згідно лабораторних досліджень міцність становить понад 8,5 %, тобто - 36,98.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, згідно п.20 якого встановлено, що маркування алкогольних напоїв здійснюється виробниками зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів. Для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання (п.21 Положення). Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу «Tetra Pak») марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині (п.22 Положення). Під час перевірки наявна була немаркована підакцизна продукція, що була вилучена.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Кодексу №2755 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Надаючи оцінку доводам позивача стосовно протиправності ППР від 13.12.2018 № 0002034057 і аргументам представника відповідача, суд зазначає про таке. Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. За приписами пункту 116.2 статті 116 Кодексу №2755 за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. Судом враховано, що 29.11.2017 відповідачем прийнято ППР № 0001804057 згідно якого на підставі акту перевірки від 10.11.2017 № 93/23-00-40-043/НОМЕР_1 встановлено порушення частини 1 статті 11 Закону № 481, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Кодексу №2755 і абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону № 481 до позивача застосовано штраф у сумі 17000 грн. (а.с.135). Надаючи оцінку твердженню представника позивача, що відповідачем двічі застосовано відповідальність за одне й те саме правопорушення, варто зазначити про те, що йдеться про різні за змістом порушення.

Відповідно до пунктом 58.1 статті 58 Кодексу №2755 податкове повідомлення-рішення повинно містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм Закону №481 можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку (стаття 17). ППР про застосування санкцій у сумі 17000 грн від 13.12.2017 №0002034057 - ч.1 статті 11 Закону №481 №0002044057 - встановлено порушення ч.1 статті 9 Закону №481 №0002054057 - постанови КМУ №1251, що є різними порушеннями за які застосовано фінансові санкції згідно абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону №481 (в акті перевірки йдеться про порушення статті 11, статті 9 Закону №481, статті 3 Закону №265). Натомість, позивачем сплачено іншу санкцію у сумі 17000 грн. згідно абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону №481. Варто зазначити, що за розлив алкогольних напоїв у тару, не передбачену статтею 11 цього Закону передбачено санкцію 200 відсотків вартості виробленої (реалізованої) продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 85000 гривень; зберігання, реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень, подавши належні докази на спростування висновків останнього, що закріплено, зокрема, у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо твердження позивача про об`єкт лабораторних досліджень, що згідно відповіді ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" від 18.09.2018 № 1202 зазначено: 05.12.2017 був прийнятий зразок рідини прозорого кольору з характерним запахом спирту у кількості 2 л., що супроводжувався документом, а саме актом прийому -передачі водно-спиртової суміші в якому значилося "ГУ ДФС у Черкаській області передає прозору рідину з характерним запахом спирту у кількості 2л. по ФРП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

У справі відповідачем подано належні, допустимі і достатні докази на спростування аргументів позивача і обґрунтованості зафіксованих у акті відомостей та правормірності застосованих санкцій у визначенні грошового зобов'язання позивача. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), зокрема у пункті 58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, п.29).

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч.2 статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на застосовані відповідачем норми законодавства під час здійснення контрольних заходів та реалізації матеріалів фактичної перевірки, оцінені докази, перевірені аргументи учасників спірних відносин, зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, порушень у процедурі прийняття оспорюваних індивідуальних актів не встановлено і у задоволенні адміністративного позову про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017 №0002034057 у сумі 17 000 грн., від 13.12.2017 №0002054057 у сумі 17 000 грн. та від 13.12.2017 №0002044057 у сумі 17 000 грн. належить відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у позові сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017 №0002034057 у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., від 13.12.2017 №0002054057 у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. та від 13.12.2017 №0002044057 у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1]

відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39392109].

Повне судове рішення складено 21.09.2018.

Суддя Л.В. Трофімова