Постанова № 76615430, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2036/18 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Черкаській області від 02.03.2018 року №Ф-17251-17.

Черкаський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 19 червня 2018 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції,

позивач з 15.02.2012 року, зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного внеску та перебуває на загальній системі оподаткування.

Згідно пенсійного посвідчення від 01.11.2016 року НОМЕР_1 позивач є пенсіонером, вид пенсії - по інвалідності 2 групи інвалід армії безстроково, що також підтверджується довідкою з акту огляду МСЕК серії №532056.

30.01.2018 року позивачем було помилково подано на адресу відповідача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік по формі №Д5, згідно якого він визначив собі суму зобов'язання зі сплати ЄСВ у розмірі 47069,99 грн.

02.03.2017 року контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу позивача вимогу про сплату заборгованості по єдиному внеску у розмірі 47069,99 грн.

Позивач, не погоджуючись з вимогою Головного управління ДФС в Черкаській області від 02.03.2018 року №Ф-17251-17, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

За пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4. ч.1. ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтею 1 якого визначено, що пенсіонер- це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються пенсійні виплати, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (ст.30 Закону №1058-IV).

Частиною 1 статті 10 Закону №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску є, зокрема, особи, які належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 15.02.2012 року, зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного внеску та перебуває на загальній системі оподаткування.

Крім того, згідно пенсійного посвідчення від 01.11.2016 року НОМЕР_1 позивач є пенсіонером, вид пенсії - по інвалідності 2 групи інвалід армії безстроково, що також підтверджується довідкою з акту огляду МСЕК серії №532056.

Отже позивач є особою, яка відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку його добровільної участі в системі загальнообов'язкового страхування.

Порядок нарахування, обчислення i добровільної сплати єдиного внеску, врегульований статтею 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так частиною 1 ст.10 Закону № №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, зокрема є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.7 ст.10 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року. В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавав, договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з ним не укладався. Тобто, він у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не перебував, а тому обов'язок сплачувати єдиний внесок у нього був відсутній.

За таких обставин, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної вимоги від 02.03.2018 року №Ф-17251-17

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев