Постанова № 76615070, 17.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/391/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

17 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Совгири Д. І. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2018 позивач - ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, та направити справу для продовження розгляду.

27.07.2018 року відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що про оспорюване рішення позивач дізнався в червні 2016 року, а звернувся з відповідним позовом в квітні 2018 року, тобто з пропущенням процесуального строку, визначеного ст. 122 КАС України.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою про направлення документів до Міністерства оборони України для нарахування та виплати одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно змісту протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016 року №38 вирішено повернути документи на доопрацювання особам з числа колишніх військовослужбовців, в тому числі, ОСОБА_2

29.06.2016 року ОСОБА_2 Чернівецьким обласним військовим комісаріатом було направлено лист за вих. №4835, в якому повідомлено про зміст рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, а саме повернення документів на доопрацювання із зазначенням підстав повернення.

Представник позивача не заперечує, що про прийняте комісією рішення щодо повернення документів на доопрацювання його довіритель дізнався у червні 2016 року, та зазначив, що у зв'язку із необхідністю надати додаткові документи, які свідчать про причину та обставини поранення його довіритель звертався до архіву Міністерства оборони Російської федерації.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено процесуальний строку, визначений ст. 122 КАС України.

Визначаючись щодо законності та обґрунтованості ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду врегульовані ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовної діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 01.03.2017 року позивачу направлена відповідь філіалу Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації від №8-44к, за змістом якої останньому повідомлено про те, що підтвердити лікування у військовій установі немає можливості так, як документи за вказаний період (1968 р.) в архів військово-медичних документів на зберігання не надходили.

04.04.2017 року з Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації в м.Подольськ Московської області на ім'я ОСОБА_2 направлено архівну довідку за №4/61758, за змістом якої повідомлено, що в книзі алфавітного обліку особового складу 1143 зенітного артилерійського полку за 1964-1970 рр. значиться ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призваний Хотинським РВК Чернівецької області 13.09.1965 року. Також зазначено, що книги обліку надзвичайних ситуацій 1143 зенітного артилерійського полку за 1968 рік на зберігання в Центральний архів МО РФ не поступали.

З відповідей з архіву м. Санкт-Петербург №8-44к від 01.03.2017 року та з архіву м.Подольск № 4/61758 від 04.04.2017 року, вбачається, що вони адресовані ОСОБА_3 на адресу АДРЕСА_1, тобто за місцем здійснення діяльності представника позивача, тому, твердження позивача, що він звернувся до адвоката за правовою допомогою в квітні 2018 року, не відповідає дійсним обставинам справи.

Частиною 1 ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" визначено, що суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 № 475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зважаючи на вищевказане, а також приймаючи до уваги наведену практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, оскільки позивач, про прийняття оскаржуваного рішення відповідача дізнався у червні 2016 року, та протягом встановленого законом строку до суду не звернувся.

Таким чином, причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є поважними, належних доказів на підтвердження неможливості звернутися до суду в строк, визначений чинним законодавством не надано.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Совгира Д. І. Матохнюк Д.Б.