Постанова № 76613635, 18.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1457/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

18 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Вербицької Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 травня 1998 року Головою Приборівської сільської Ради народних депутатів, на підставі рішення Приборівської сільської Ради народних депутатів від 11.02.1997 року, позивачу видано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 площею 0,0600 гектарів, в межах згідно з планом. Землю передано для садівництва.

22.11.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання допомоги у визначені кадастрового номеру належної йому земельної ділянки на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1.

Листом відповідача від 11.12.2017 року за № КО-22684/0-11312/6-17 позивача повідомлено про те, що відповідно до ч. 2 статті 1 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні Положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є:

- юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

- фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Також вказали, що право на безкоштовне виготовлення документації із землеустрою нормами чинного законодавства не передбачено.

09.01.2018 року позивачем подано звернення до прокуратури з аналогічним змістом попереднього звернення до відповідача.

Прокуратурою Вінницької області, відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», зазначене звернення було перенаправлено до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідач, 14.02.2018 року за №Р-40/0-195/6-18 на виконання листа, який надійшов з прокуратури Вінницької області, повторно роз'яснив позивачу, що інформація про земельну ділянку вказану у зверненні позивача у Державному земельному кадастрі, куди переносилась інформація про земельні ділянки з Державного реєстру земель - не виявлена. Також зазначили, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (стаття 2 Закону № 3613-VI).

Згідно статті 10 Закону № 3613-VI, об'єктами Державного земельного кадастру є землі в межах державного кордону України, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, земельна ділянка.

Відповідно до статті 15 Закону № 3613-VI, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 16 Закону № 3613-VI, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Частиною 1 статті 38 Закону № 3613-VI передбачено, що відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 8 статті 38 Закону № 3613-VI, право на отримання засвідчених копій документів Державного земельного кадастру та витягів з них мають: щодо документації, на підставі якої внесені відомості до Поземельної книги на земельну ділянку, - особи, яким належить речове право на цю земельну ділянку; щодо інших документів (крім документів, що містять державну таємницю) - фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п. 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

- текст документів має бути написаний розбірливо;

- документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

- документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. .

Відповідно до ч. 2 ст. 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Із аналізу викладених норм законодавства України, суд доходить висновку, що внесення кадастрового номеру на земельну ділянку, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, можливе лише за наявності технічної документації на земельну ділянку.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення п.4 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно яких, у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, іцо реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.», то тут необхідно зазначити наступне.

Стосовно вказаних аргументів позивача, суд зазначає, що застосування вказаних положень є можливим лише у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» у Державному реєстрі земель.

Однак, судом встановлено, що інформація про земельну ділянку належну позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, у Державному реєстрі земель, звідки переносилась інформація про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, - відсутня. Таким чином, інформацію про зазначену земельну ділянку не було внесено та не можливо внести без технічної документації на земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позбавлений правових підстав та технічних можливостей внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, в тому числі присвоїти їй кадастровий номер, без виготовлення відповідної технічної документації відповідно до вимог чинного законодавства України.

Стосовно доводів позивача про його звільнення від сплати коштів за розроблення документації, суд зауважує, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є:

- юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

- фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Тобто, виготовленням земельної документації займаються відповідні проектні організації, які встановлюють ціни за проведенні роботи (наданні послуги).

На підставі викладеного, суд критично оцінює доводи позивача, що він як власник земельної ділянки, має право на безкоштовне присвоєння кадастрового номеру його землі.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області правомірно відмовив позивачу у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 0,0600 гектарів, що перебуває у приватній власності позивача, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 04.05.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 786, та присвоєнні земельній ділянці кадастрового номеру - без розробки відповідної технічної документації на земельну ділянку.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання неправомірними дій Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку позивача та не присвоєння їй кадастрового номеру задоволенню не підлягає.

Крім того, вимога про зобов'язання відповідача вжити передбачені законом дії щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею, що перебуває у приватній власності позивача, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 04.05.1998 року, та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання неправомірними дій відповідача.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 вересня 2018 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.