Постанова № 76613632, 13.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/22/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Овчара І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління державної служби України з питань праці у Чернівецькій області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2017 року позивач, ОСОБА_3 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної служби України з питань праці у Чернівецькій області про скасування постанови Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області про накладення штрафу від 21.12.2016 року №24-02-25/406/284.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 29 березня 2018 року у задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено та встановлено судом, що позивачка використовувала найману працю, без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, що свідчить про порушення норм трудового законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що перевірка проводилась інспектором задовго до отримання направлення на позапланову перевірку без виходу за адресою, що вказана в направленні на перевірку, однак суд першої інстанції не надав цьому факту належної оцінки. Також наголошено, що письмові пояснення ОСОБА_4 від 24.11.2017 року виконані на бланку відповідача. Позивач впевнений, що інспектор проводив перевірку саме згідно наказу від 21.11.2016 №361 про проведення позапланової перевірки де зазначено провести перевірку з 23.11.2016 року по 24.11.2016 року. Однак згодом виявилося, що на той час ще не було обов'язкової за законом згоди на таку позапланову перевірку від відповідного органу Держпраці України. Отже саме тому пізніше з'явилася версія "про технічну помилку" в Наказі, а в згоді Держпраці України вказано період перевірки з 28 по 30 листопада 2016 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що скарга містить перекрученні факти та побудована на припущеннях.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 01.07.2015 року.

31.10.2016 до Управління Держпраці у Чернівецькій області звернулася громадянка ОСОБА_5 із заявою про порушення її трудових прав фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

02.11.2016 Управління Держпраці у Чернівецькій області звернулося до Державної служби з питань праці для отримання дозволу на здійснення перевірки ФОП ОСОБА_3

08.11.2016 Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці листом №11089/4.1/4.2-ДП-16 надана згода на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_5

21.11.2016 Управлінням Держпраці у Чернівецькій області виданий наказ №361-пп про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3

21.11.2016, на підставі наказу Управлінням Держпраці у Чернівецькій області №361-пп про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 видано направлення на проведення перевірки №04-256.

З 28.11.2016 по 30.11.2016 проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 про що складено АКТ перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №024-02-25/406.

30.11.2016, на підставі висновків викладених в акті перевірки, відповідач видав припис №02-25/406/324, яким зобов'язав позивачку прийом працівників на роботу здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства постійно.

Розглянувши акт перевірки від 30.11.2016 №024-02-25/406, відповідачем за порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, а саме п.п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідальність за яку передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 43500,00 грн., про що винесено 21.12.2016 постанову №24-02-25/406/284.

Крім того, із змісту Постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 25.01.2017 № 726/2187/16 (провадження №3/726/13/17) встановлено, що ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 4 КпАП України, а саме: в ході перевірки дотримання законодавства про працю впродовж 28-30 листопада 2016 року було виявлено, що під час здійснення підприємницької діяльності продовж січня - листопада 2016 року у барі «НОМЕР_1" по АДРЕСА_1 підприємець своїми діями чи бездіяльністю допустила не дотримання чинного законодавства про працю, а саме ст. пп. 6 ч. 1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України «Укладення трудового договору».

Постановою Садгірського районного суду м . Чернівці визнано ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КпАП України та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 17.03.2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 - залишено без задоволення, а постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 25.01.2017 року щодо ОСОБА_3, за ч. 3 ст. 41 КпАП України - без змін.

Крім того судом встановлено, що з 26.08.2016 року по 30.08.2016 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 за наслідками якої складено акт перевірки від 30.08.2016 року №024-02-25/256.

Із змісту постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.11.2016 року №725/4111/16-п (провадження № 3/725/2980/16) встановлено, що ОСОБА_3 своїми діями вчинила правопорушення передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінального відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього Кодексу визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (ст. 26 КЗпП України).

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони (ст. 29 КЗпП України).

У відповідності до ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджений наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.07.2012 р. за №1291/21603 (далі - Порядок №390).

Вказаний Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці №81 1947 р. про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 р. №1985-IV, та №129 1969 р. про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 р. №1986-IV, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 р. №1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 р. №386.

Відповідно до п. 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Пунктом 3 Порядку №390 передбачено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Приписами абз. 4 п. 3 Порядку №390 визначено, що позапланові перевірки проводяться за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Згідно п. 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509).

Як встановлено судом першої інстанції, Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці листом від 08.11.2016 року №11089/4.1/4.2-ДП-16 на підставі звернень громадян ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_13, щодо порушень законодавства про працю та зайнятість, надана згода на проведення позапланової перевірки ОСОБА_3 за зверненням Управління Держпраці у Чернівецькій області від 02.11.2016 року.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач пред'явив службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки від № 04-256 від 21.11.2016 року, яке отримане позивачкою, що підтверджується її підписом.

На підставі заяви ОСОБА_5 відповідачем проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю ОСОБА_3 за результатами якої складено акт. В ході перевірки виявлені порушення вимог законодавства про працю, відповідальність за яку передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. За результатами розгляду акту перевірки від 30.11.2016 року №024-02-25/406, 21.12.2016 відповідачем відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України винесено постанову №24-02-25/406/284 про накладення штрафу на позивачку у розмірі 43500,00 грн., за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку щодо дотримання відповідачем вимог Порядку №509 при накладенні штрафу на позивачку у розмірі 43500,00 грн., за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка допустила ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Доводи апеляційної скарги, що перевірка проводилась інспектором задовго до отримання направлення на позапланову перевірку, про проведення перевірки з 23.11.2016 року по 24.11.2016 року, а не як вказано в згоді Держпраці України на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_5, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки зазначений наказ позивач в судовому порядку не оскаржував, а також відповідача було допущено до проведення позапланової перевірки.

Також слід зазначити, що постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 25.01.2017 року у справі № 726/2187/16-п (провадження № 3/726/13/17), залишеної без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 17.03.2017 року, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП підтверджується дослідженими та проаналізованими письмовими доказами по справі, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, актом перевірки додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 законодавства про працю. Отже, ОСОБА_3 своїми діями вчинила правопорушення передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачка використовувала найману працю, без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, що свідчить про порушення норм трудового законодавства.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 вересня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.