Постанова № 76613611, 20.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/918/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

представника відповідача Мельниченко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018р., головуючий суддя І інстанції Кравченко Є.Д., повне рішення складено 11.05.2018 р. по справі № 818/918/18

за позовом ОСОБА_2

до Державної казначейської служби України , Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області третя особа: Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач 1), Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі № 2-3931/10 Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2012 на підставі рішення апеляційного суду Сумської області від 12.12.2012 по справі № 2-3931/10;

- визнати протиправними дії посадової особи центрального органу виконавчої влади - Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України щодо офіційної, безпідставної відмови у нарахуванні компенсації після звернення із заявою від 22.12.2017;

- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію за порушення строку перерахування коштів у вигляді інфляційних втрат і 3% річних, і негайно виплатити нараховану суму за увесь період прострочки, починаючи з 12 вересня 2015 року по 05 грудня 2017 року, яку зарахувати на особовий рахунок ОСОБА_2 в Приватбанк України, м. Суми, розрахунковий рахунок № НОМЕР_4, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, особовий рахунок (картка для виплат) НОМЕР_3, отримувач - ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_1.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 7, ідентифікаційний код 37970404), Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Державної казначейської служби України (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 40383837), третя особа - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 40383837) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 з державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк коштів.

Зобов'язано Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення відповідно до виконавчого листа, виданого Зарічним районним судом міста Суми від 29.10.2013 № 2-3931/10.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач-3, Державна казначейська служба України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року в частині задоволення позову та прийняти в цій нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16.08.2010 у справі № 2-3931/10 позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити ОСОБА_2 перерахунок державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 19 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених коштів (а.с. 104-105).

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30.11.2012 у справі № 2-3931/10 рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16.08.2010 змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині - залишено без змін (а.с. 101-103).

На виконання вищезазначеної постанови, 29.10.2013 Зарічним районним судом міста Суми видано виконавчий лист № 2-3931/10. Вказаний виконавчий лист було пред'явлено до виконання у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження", що підтверджується витягом з АСВП по виконавчому провадженню № 40568980 (а.с. 109-110).

28.12.2014 виконавчий документ з виконання рішення суду у справі № 2-3931/10 було внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 45947890 (а.с. 116).

Згідно із листом від 23.01.2015 № 1762/07-08 на виконання рішення суду у справі № 2-3931/10 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Суми ОСОБА_2 нараховано 58 524, 08 грн. з урахуванням виплачених сум (а.с. 118).

Як встановлено з матеріалів справи та зазначено представником ДКС України у письмовому відзиві, 11.06.2015 Державна казначейська служба України взяла на облік до виконання виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 по справі № 2-3931/10 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, який був включений в бюджетну програму КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою".

Як вбачається із листа Державної казначейської служби України від 16.01.2018 № 5-13/544-1058 Казначейством за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" 06.12.2017 виконано виконавчий лист, виданий 29.10.2013 Зарічним районним судом Сумської області по справі № 2-3931/10 (а.с. 13).

22.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України із заявами, в яких просив нарахувати йому компенсацію за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу Зарічного районного суду м. Суми по справі № 2-3931/10 (а.с. 10, 12).

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 27.12.2017 № 12-8/4255-9146 позивача повідомлено, що вирішення питань щодо нарахування відповідної компенсації не належить до повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (а.с. 11).

Листом Державної казначейської служби України від 16.01.2018 № 5-13/1058 позивачу відмовлено у нарахуванні компенсації, у зв'язку із тим, що рішення у справі № 2-3931/10 має зобов'язальний характер (а.с. 13).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі № 2-3931/10 та зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати та виплатити позивачу з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом стало те, що у строки визначені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не було виконано виконавчий лист у справі № 2-3931/10, в зв"язку з чим позивач вважає, що він має право на виплату йому компенсації за порушення строків виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За змістом ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 3 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей ( ч.4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктами 13-15 Порядку № 440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

Отже, з аналізу вказаних норм випливає, що держава встановлює гарантії виконання судового рішення як про стягнення коштів так і зобов'язального характеру щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16.08.2010 у справі № 2-3931/10 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії та провести відповідні виплати.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30.11.2012 у справі № 2-3931/10 рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16.08.2010 змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині - залишено без змін (а.с. 101-103).

29.10.2013 Зарічним районним судом міста Суми видано виконавчий лист № 2-3931/10.

Вказаний виконавчий лист було пред'явлено до виконання у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження", що підтверджується витягом з АСВП по виконавчому провадженню № 40568980 (а.с. 109-110).

28.12.2014 виконавчий документ з виконання рішення суду у справі № 2-3931/10 було внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 45947890, характер стягнення -перша черга (а.с. 116).

Вказаний виконавчий лист Зарічного районного суду міста Суми по справі № 2-3931/10 від 29.10.2013 року згідно акту приймання-передавання №7 за 4 квартал 2014 р. надійшов до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, був зареєстрований 11.06.2015 року та взятий з цієї дати на облік до виконання.

Як свідчать обставини справи, 11.06.2015 Державна казначейська служба України взяла на облік до виконання виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 по справі № 2-3931/10 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, який був включений в бюджетну програму КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою".

Згідно із листом від 23.01.2015 № 1762/07-08 на виконання рішення суду у справі № 2-3931/10 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Суми ОСОБА_2 нараховано 58 524, 08 грн. з урахуванням виплачених сум (а.с. 118).

Казначейством за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" 06.12.2017 виконано виконавчий лист, виданий 29.10.2013 Зарічним районним судом Сумської області по справі № 2-3931/10

Позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявою, в якій просив нарахувати йому компенсацію за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі № 2-3931/10.

Листом Державної казначейської служби України від 16.01.2018 № 5-13/1058 позивачу відмовлено у нарахуванні компенсації, у зв'язку із тим, що рішення у справі № 2-3931/10 має зобов'язальний характер, а тому підстави для застосування приписів ч.1 ст. 5 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" відсутні.

Отже, відмова Державної казначейської служби України у нарахуванні позивачу компенсації грунтується на тому, що рішення має зобов'язальний характер, а тому підстави для застосування приписів ч.1 ст. 5 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" відсутні.

Між тим, колегія суддів вважає таку відмову необгрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1. ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми випливає, що виконання рішення суду зобов'язального характеру здійснюється з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", в тому числі приписів ч. 1 ст. 5 вказаного Закону України, а тому висновки Державної казначейської служби України щодо відмови у нарахуванні позивачу компенсації є необгрунтованими.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 20 Порядку № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 N 845.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 33 Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Підпунктом 1 п. 47 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 48 цього Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що рішення суду виконується Казначейством України за черговістю надходження таких рішень в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Казначейство протягом 2015-2017 років неодноразово зверталося до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, в підтвердження чого було надано листи звернені до Міністерства фінансів України, а тому рішення суду у період з 2015 року по 2017 рік не було виконано з поважних причин.

З наданої відповідачем-3 лімітної довідки Міністерства фінансів України колегією суддів встановлено наявність у відповідача-3 асигнувань на 2017 рік з січня по грудень за програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державною» в загальній сумі 500 000 грн.

Листом Державної казначейської служби України від 16.01.2018 № 5-13/544-1058 підтверджено, що Казначейством за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" лише 06.12.2017 виконано виконавчий лист, виданий 29.10.2013 Зарічним районним судом Сумської області по справі № 2-3931/10 (а.с. 13).

Отже, станом на січень 2017 р. Державній казначейській службі України були виділені кошти на виплату заборгованості за рішеннями судів, в тому числі і на виконання рішення суду на користь позивача, однак виплата коштів на виконання виконавчого документу мала місце лише 06.12.2017, тобто майже через рік з моменту виділення бюджетних асигнувань на заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державною.

В той же час за приписами ч.4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні у представника відповідача було витребувано докази щодо дати надходження коштів на виплату позивачу заборгованості з пенсії на виконання рішення суду.

Між тим, представник відповідача такі докази не надав з посиланням на неможливість їх надання.

Враховуючи ненадання представником відповідача доказів в підтвердження дати надходження коштів на виплату пенсії позивачу та дотримання 3-х місячного строку з часу надходження бюджетних асигнувань на виплату позивачу заборгованості з пенсії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність факту прострочення виконання судового рішення та наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі № 2-3931/10 та зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати та виплатити позивачу з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 по справі № 818/918/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 21.09.2018.