Постанова № 76613610, 20.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 628/348/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22.06.2018р., суддя першої інстанції Гетьман Л.В., по справі № 628/348/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Ткаченка Максима Васильовича

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис № 26-ДК/0016/Пр/03/01/-18 від 30.01.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову № 26-ДК/0013/По/08/01/-18 Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Ткаченко М.В. від 30.01.2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. і закрити справу.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22.06.2018р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис № 26-ДК/0016/Пр/03/01\18 від 30.03.2018 року.

Скасовано постанову № 26-ДК/0013/По/08/01/-18 Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Ткаченко М.В. від 30.01.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Третя особа, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги третя особа зазначає доводи щодо не підсудності справи місцевому суду як адміністративному, неповідомлення представника про оголошення судового рішення 22.06.2018 року, щодо не вирішення судом позовної вимоги про закриття провадження в адміністративній справі, а також доводи щодо наявності порушень позивачем земельного законодавства та правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на правомірність оскаржуваних позивачем рішень, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.01.2018 року відповідачем складено акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки, якими встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України та ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У зв'язку з чим видано припис № 26-ДК/0016/Пр/03/01/-18 про усунення порушень вимог вищевказаних норм.

30 січня 2018 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 26-ДК/0014/П/07/01/-18 за ст. 54 КУпАП та п.1 ч.1 ст. 211 ЗК України та постанову про накладення адміністративного стягнення № 26-ДК/0013/По/08/01/-18 у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності прийнятих відповідачем припису та постанови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Колегія суддів, перевіривши оскаржувані припис та постанову на відповідність критеріям ст. 2 КАС України, дійшла висновку щодо їх протиправності виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний припис від 30.01.2018 року № 26-ДК/0016/Пр/03/01/-18 прийнято на підставі висновків перевірки, зафіксованих в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 30.01.2018 року № 26-ДК/19/АП/09/01/-18.

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено, що земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів на території Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, орієнтовною площею 2,7640 га (згідно публічно кадастрової карти України), з кадастровим номером НОМЕР_1, яку використовує ФОП ОСОБА_1. На момент перевірки земельна ділянка огороджена парканом із залізо-бетонних плит . На момент перевірки ФОП ОСОБА_1 надав копії документів в кількості на 44 (сорока чотирьох) аркушах. На території знаходиться вісім одноповерхових нежитлових капітальних будівель з білої цегли. Наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки на момент проведення перевірки відсутні.

У зв'язку з чим зроблено висновок про порушення відповідачем вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно договору оренди землі від 15.01.2007 року укладеного між Куп'янською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), останньому передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - із земель промисловості, яка розташована за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, загальною площею 2,7640 га, в т.ч. під будівлями 0,4235 га та під проїздами і площадками 2,3405 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області матеріалів, які стали підставою для прийняття оспорюваного рішення, а саме листа від 23.12.2016 року № 32-20-10-39217/0/19-16 ( а.с. 199), встановлено, що ОСОБА_1 звертався до обласної державної адміністрації з заявою про поновлення договору оренди від 15.01.2007 року, між тим, через відсутність переліку документів, йому було запропоновано повторно звернутись з таким клопотанням та надати відповідні документи.

Між тим, судовим розглядом встановлено, що під час перевірки та прийняття оскаржуваного припису відповідачем не з'ясовано чи звертався позивач повторно з заявою про поновлення договору оренди і на якій стадії знаходиться розгляд такої заяви.

Оскаржуваним приписом від 30.01.2018 року позивачу надано строк для усунення порушень у термін до 26.02.2018 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що поновленню договору оренди передує певна процедура, яка залежить не тільки від волевиявлення позивача.

Жодних обгрунтувань та доказів достатності наданого строку для усунення порушень з урахуванням необхідних для цього дій відповідачем не надано.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З матеріалів справи встановлено, що 14.02.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Куп'янський ливарний завод» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 163, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність об'єкт незавершеного будівництва «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адреосою: Харківська область, Куп'янський район, Курилівська с/рада, майновий комплекс промислового призначення на земельній ділянці площею 2, 7 га.

Зазначене право вланості зареєстровано в державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11064321 від 27.06.2006 року.

В подальшому за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі, будівлю столярної майстерні, автостоянку на 70 автомобілів та автомийку на один автомобіль з магазином промислової групи «Олімпекс», що розташовані по АДРЕСА_1, згідно витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13743266 від 01.03.2007 року, № 23829167 від 11.09.2009 року.

Колегія суддів, враховуючи приписи ст. 120 Земельного кодексу України, зазначає, що під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного припису, відповідачем не з'ясовано чи було у попереднього власника, а саме Відкритого акціонерного товариства «Куп'янський ливарний завод», право користування земельною ділянкою площею 2, 7 га, на якій розташовані об'єкти незавершеного будівництва, на які набув права власності позивач, чи перейшло таке право до позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний припис та, як наслідок, постанова про накладення адміністративного стягнення, прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що під час перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що позивач використовував земельну ділянку без наявності документів, що посвідчують право власності або користування нею.

Постановою від 30.01.2018 року № 26-ДК/0013/По/08/01/-18 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 54 Кодексу України про адміністративні правопорушення за використання земельної ділянки без документів, що посвідчують право власності або користування нею.

Між тим, стаття 54 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить дві частини, приписами яких встановлено відповідальність за порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням та за непроведення рекультивації порушених земель.

Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, яке не було встановлено під час проведення перевірки.

Отже, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята всупереч приписам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів, перевіривши оскаржуваний припис про усунення порушень та постанову про накладення адміністративного стягнення на відповідність критеріям, встановленим ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що прийняті вони незаконно та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень у даній справі правомірність прийнятих рішень не доведена.

Таким чином, колегія суддів дійшла погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Разом з цим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови через порушення правил юрисдикції (підсудності) справи.

Так, за приписами ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті, тобто тих, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Враховуючи, що позовна заява щодо вимоги про скасування припису відповідача- суб'єкта владних повноважень підсудна окружному адміністративному суду, а щодо вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - місцевому загальному суду як адміністративному суду, дану справу повинен був розглядати окружний адміністративний суд.

Частиною 3 ст. 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22.06.2018р. по справі № 628/348/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Ткаченка Максима Васильовича, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та припису- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Ткаченко Максима Васильовича № 26-ДК/0016/Пр/03/01\18 від 30.01.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 26-ДК/0013/По/08/01/-18 Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Ткаченко М.В. від 30.01.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. та закрити провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва