Постанова № 76613335, 20.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 1540/3466/18

Категорія: 8.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Дата ухвалення рішення 16.07.2018 р. Місце ухвалення: м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Домусчі С.Д.

судді - Шевчук О.А.

за участю секретаря - Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року по справі за заявою Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року Головне управління ДФС в Одеській області звернулося до суду із заявою, в порядку статті 283 КАС України, про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.07.2018р.

Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви податковий орган зазначив, що платник податків відмовив у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що, у відповідності до ст.94 Податкового кодексу України, є підставою для арешту майна ФОП ОСОБА_2

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2018р. заяву Головного управління ДФС в Одеській області задоволено.

Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_2 згідно рішення податкового органу від 11.07.2018р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні заяви Головного управління ДФС в Одеській області.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що відповідача фактично позбавлено можливості захистити свої права та інтереси в суді, оскільки наданий судом строк для подання відзиву на заяву Головного управління ДФС в Одеській області припав на вихідні дні та в період перебування ФОП ОСОБА_2 у відрядженні, що унеможливило останнього звернутися за правовою допомогою.

Також, апелянт посилається на те, що адміністратор бази відпочинку «Блік» не є представником платника податків або особою, яка проводить розрахункові операції, а тому відсутні підстави для висновку про наявність відмови платника податків від проведення перевірки або у допуску посадових осіб контролюючого органу в розумінні ст.94 ПК України.

Вказує апелянт і на незаконність наказу Головного управління ДФС в Одеській області №4912 від 09.07.2018р. «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1», а також на сплив строку для прийняття рішення про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, встановленого ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.07.2018р. Головним управлінням ДФС в Одеській області видано наказ №4912 «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1», яким вирішено провести з 11.07.2018р. тривалістю 10 діб фактичну перевірку відповідача з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

11.07.2018р., на підставі вказаного наказу, з метою проведення фактичної перевірки та вручення копії наказу і пред`явлення направлень для проведення перевірки від 09.07.2018р. за №5665/1306, №5666/1306, №5667/1306, №5668/1306, №5669/1306, посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області здійснено вихід за адресою господарської одиниці Бази відпочинку «Блік» (Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Затока, вул.Лазурна, 83), господарську діяльність в якій здійснює ФОП ОСОБА_2

Однак, 11.07.2018р. адміністратором бази відпочинку «Блік» ОСОБА_1 було відмовлено посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки, у зв'язку з чим державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС в Одеській області складено акти №828/15-32-13-16/НОМЕР_1 від 11.07.2018р. «Про відмову отримання копії наказу «Про проведення фактичної перевірки» та підписання направлень на проведення перевірки ФОП ОСОБА_2», №827/15-32-13-16/НОМЕР_1 від 11.07.2018р. «Про не допуск до перевірки», №829/15-32-13-16/НОМЕР_1 від 11.07.2018р. «Про відмову від підпису у акті «Про не допуск до перевірки ФОП ОСОБА_2».

11.07.2018р. о 15:25 год. в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_2, з поданням про обґрунтованість якого ГУ ДФС в Одеській області звернулося до суду відповідно до ст.283 КАС України.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ГУ ДФС в Одеської області, дійшов висновку, що оскільки відповідач відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, податковим органом правомірно, у відповідності до ст.94 Податкового кодексу України, прийнято рішення про накладення умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Отже, вказана норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В свою чергу, процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Кодексу визначено, що непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України).

Згідно п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

З вказаних норм слідує, що для застосування адміністративного арешту майна платника податків необхідно встановити факт відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки безпосередньо самим платником податків, його представником або особами, які фактично проводять розрахункові операції.

Учасниками справи не заперечується, що ФОП ОСОБА_2 був відсутнім під час виходу 11.07.2018р. посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області за адресою бази відпочинку «Блік» (Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 83) з метою проведення перевірки.

Також, в матеріалах справи відсутні відомості про присутність за адресою місцезнаходження господарської одиниці платника податків його представників, наділених ФОП ОСОБА_2 на здійснення представництва його інтересів відповідно до вимог глави 17 Розділу IV Цивільного кодексу України.

В складеному позивачем акті №827/15-32-13-16/НОМЕР_1 від 11.07.2018р. зазначено про відмову в допуску до проведення перевірки посадовим особам Головного управління ДФС в Одеській області адміністратором Низькобудовою О.В.

При цьому, позивачем ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надано жодного доказу в підтвердження, що вказана особа фактично проводить розрахункові операції або уповноважена їх проводити.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що Головним управлінням ДФС в Одеській області при зверненні із заявою до суду не доведено належними доказами факт не допуску платником податків контролюючого органу до проведення перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту такого платника податків відповідно до ст.94 ПК України.

Таким чином, оскільки контролюючим органом не у повній мірі підтверджено обставини, що зумовлюють прийняти рішення про застосування до платника адміністративного арешту, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вказаного рішення та наявність підстав для задоволення відповідної заяви органу державної фіскальної служби.

Поряд з цим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на позбавлення судом першої інстанції його права захистити свої інтереси в суді через надання недостатнього часу для підготовки відзиву на заяву ГУ ДФС в Одеській області, оскільки частиною 7 статті 283 КАС України встановлено скорочені строки розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наданий ФОП ОСОБА_2 судом першої інстанції ухвалою від 13.07.2018р. строк до 16.07.2018р. 12 год. 30 хв. для надання відзиву, є достатнім для реалізації платником податків своїх прав в суді.

Безпідставними, також, колегія суддів вважає посилання апелянта на незаконність наказу Головного управління ДФС в Одеській області №4912 від 09.07.2018р. «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1», оскільки перевірка законності вказаного наказу не є предметом даного спору. Апелянтом, в свою чергу, не надано доказів оскарження ним наказу №4912 від 09.07.2018р. в судовому порядку, що б могло свідчити про наявність спору про право.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що судом встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області не належним чином зафіксовано факт відмови платника податків від допуску контролюючого органу до проведення перевірки, а суд першої інстанції вказану обставину не перевірив, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви.

Судові витрати розподіляються за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 283, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року -скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 4, код ЄДРПОУ 39398646) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 20.09.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.А. Шевчук