Постанова № 76613334, 20.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 472/486/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Орленко Л.О. Дата ухвалення рішення 27.12.2017 р. Місце ухвалення: смт. Веселинове

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Домусчі С.Д.

судді - Шевчук О.А.

за участю секретаря - Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3» на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо відмови у визначенні розміру збитків, заподіяних обмеженням прав власника землі внаслідок не повернення та самовільного використання земельної ділянки ТОВ «Веселинівська автоколона №3»; зобов'язати Веселинівську районну державну адміністрацію Миколаївської області розглянути на засіданні Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської районної державної адміністрації заяву та визначити розмір збитків, заподіяних обмеженням прав власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки ТОВ «Веселинівська автоколона №3».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 4,386 га, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області. Оскільки вказана земельна ділянка у період 2015-2016 років фактично використовувалась ТОВ «Веселинівська автоколона №3» за відсутності правових підстав, чим обмежено право позивача на оброблення землі та завдано відповідних збитків, позивач подав до районної адміністрації належним чином оформлену заяву про визначення їх розміру. Однак, у задоволенні вказаної заяви уповноваженою Комісією місцевої адміністрації відмовлено, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо відмови у визначенні розміру збитків, заподіяних обмеженням прав ОСОБА_1 як власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки ТОВ «Веселинівська автоколона №3».

Зобов'язано Веселинівську районну державну адміністрацію Миколаївської області розглянути на засіданні Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і визначити розмір збитків, заподіяних ОСОБА_1 обмеженням його прав як власника землі внаслідок неповернення та самовільного використання земельної ділянки ТОВ «Веселинівська автоколона №3», відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,386 га, розташована в межах території Веселинської селищної ради Веселинського району Миколаївської області, про що виданий Державний акт Серії ЯБ №821316 (а.с. 19).

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 4 квітня 2016 року, по справі №472/1269/15-ц визнано недійсним договір оренди землі №130 площею 4,386 га (кадастровий номер 4821755000:05:000:0211), розташованої в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Веселинівська автоколона №3» 02.01.2010 року та зареєстрований відділом Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області 23.06.2011 року за №482175504000062. Зобов'язано ТОВ «Веселинівська автоколона №3» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,386 га (кадастровий номер 4821755000:05:000:0211), розташовану в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області.

З огляду на те, що орендар - ТОВ «Веселинівська автоколона №3» у встановленому законом порядку земельну ділянку не повернув, фактично здійснював її використання у власних цілях, у період з лютого 2015 року по квітень 2016 року позивачу завдано збитків за час тимчасового невикористання земельної ділянки, ОСОБА_1 через свого представника подав до Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області заяву, в якій просив розглянути на засіданні Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської райдержадміністрації матеріали щодо встановлення розміру збитків, заподіяних обмеженням прав власника землі, внаслідок не повернення та самовільного використання його земельної ділянки ТОВ «Веселинівська автоколона №3» (а.с. 8-9).

Розглянувши вказану заяву, Комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської районної державної адміністрації дійшла висновку про неможливість визначення збитків, завданих позивачу за час використання належної йому земельної ділянки підприємством, через відсутність відповідної методики (формули) розрахунку збитків. Також, районною адміністрацією роз'яснено позивачу, що, оскільки заявлені до розрахунку збитки фактично випливають із самовільного зайняття підприємством земельної ділянки, їх визначення належить до компетенції відповідного територіального органу Держгеокадастру (а.с. 10-11).

Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов'язання відповідача розглянути його заяву про розрахунок збитків, одержаних в результаті тимчасового не використання земельної ділянки, на відповідному засіданні Комісії з цього питання в судовому порядку.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що до повноважень Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області входить визначення розміру збитків, заподіяних власнику землі неодержанням доходів за час тимчасового не використання земельної ділянки, а отже відмова Комісії у виконанні свого обов'язку є неправомірною, у зв'язку із чим вбачаються всі підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення із позовом) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; 6) адміністративні справи щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; 7) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішень органів (посадових осіб), крім судових рішень.

Згідно із ч. 2 ст. 18 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення із позовом) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: 1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам; 2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач просив визнати протиправними дії Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, що виразились у відмові визначити розмір збитків, заподіяних внаслідок не повернення та самовільного використання належної йому земельної ділянки, а також зобов'язати районну державну адміністрацію розглянути спірне питання на засіданні відповідної Комісії.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року №586-XIV виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Таким чином, предметом оскарження за цим позовом є протиправні дії державного органу виконавчої влади, а отже даний спір предметно підсудний окружному адміністративному суду.

Предметна підсудність даного спору відповідно до ст. 20 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) розповсюджується на окружні адміністративні суди і на момент ухвалення рішення суду першої інстанції.

Проте, судом першої інстанції помилково не враховано наведені норми адміністративного процесуального законодавства, у зв'язку із чим вирішення спору відбулось з порушенням правил юрисдикції, передбачених ст. 20 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року).

Разом з цим, не знайшли свого підтвердження доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що за цим позовом оскаржуються саме дії посадових осіб місцевого органу виконавчої влади, що відповідно до ч. 3 ст. 18 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення із позовом) давало йому можливість скористатись вибором адміністративного суду, будь-які уточнення позову матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил юрисдикції (підсудності), апеляційний суд вважає, що судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Водночас, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що спір вирішено з неправильним визначенням предметної підсудності справи, а справа підлягає розгляду належним адміністративним судом, колегія суддів вважає передчасними на цій стадії доводи апелянта про порушення судом вимог процесуального права у зв'язку із ухваленням рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що під час вирішення спору суд першої інстанції помилково вважав, що даний спір належить до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду, колегія суддів приходить до висновку про скасування судового рішення із направлення справи для розгляду за встановленою законом підсудністю.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 318, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3» - задовольнити частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017 року - скасувати.

Справу направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 20.09.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.А. Шевчук