Постанова № 76613324, 19.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 481/1175/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Уманська О.В. Час і місце ухвалення: 11:06, 04.04.2018р., м. ОдесаОдеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Єщенка О.В.,

Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Кушнєр Наталії Олександрівни, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

25.09.2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Кушнєр Н.О., Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.06.2017 року №212-ДК/0119По/08/01/-17.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 04.04.2018 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 15.05.2018 року подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що пропущений строк звернення до суду підлягає поновленню, оскільки оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 27.06.2017 року №212-ДК/0119По/08/01/-17 нею не отримувалась, а про її існування позивачу стало відомо 22.09.2017 року з матеріалів виконавчого провадження.

На підставі викладеного, апелянтом ставиться питання про скасування ухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 04.04.2018 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та державний інспектор Кушнєр Н.О. подали письмові відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в яких просять суд скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та учасниками справи не заперечується, що 27.06.2017 року відповідачем стосовно ОСОБА_2 винесено постанову №212-ДК/0119По/08/01-17 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення ст. 53-1 КУпАП , що виразилося у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 45 га для ведення фермерського господарства.

Державним виконавцем Новобузького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області викликом від 13.09.2017 року №5754 запрошено ОСОБА_2 для надання 19.09.2017 року пояснень стосовно невиконання постанови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №212-ДК/0119По/08/01-17 від 27.06.2017 року про накладення штрафу.

Не погоджуючись з правомірністю постанови №212-ДК/0119По/08/01-17 від 27.06.2017 року ОСОБА_2 звернулась 25.09.2017 року з позовом до суду про її скасування.

Суд першої інстанції, залишаючи поданий позов без розгляду, дійшов висновку про недотримання позивачем строків звернення до суду, передбачених процесуальним законодавством.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст.289 КУпАП адміністративний позов (скарга) на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст.100 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться і в ст.123 КАС України, яка чинна на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем разом з позовом подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій підставою поважності пропущеного строку зазначено, що ОСОБА_2 не знала про оскаржувану постанову, не отримувала її завчасно, а була повідомлена про її існування вже в Новобузькому районному відділі ДВС ГТУЮ у Миколаївській області. Крім того, позивач зазначала, що вона проживає у м. Новому Бузі вже більше десяти років, а не у с. Майорівка, Новобузького району, а тому отримати постанову за вказаною адресою вона не могла.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Також, Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. (рішення у справі «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, «Онер'їлдіз проти Туреччини», заява №48939/99).

Колегія суддів наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.

З наявного у матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Виклик державного виконавця від 13.09.2017 року №5754 здійснювався саме за адресою: АДРЕСА_2

Дослідивши наявну у матеріалах справи копію конверту та рекомендованого повідомлення, колегія суддів встановила, що спірну постанову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №212-ДК/0119По/08/01-17 від 27.06.2017 року направлено ОСОБА_2 на адресу: с. Майорівка, Новобузький район рекомендованим листом (номер ідентифікатора поштового відправлення 5560110423059).

Вказаний лист було повернуто відправнику із відміткою «відмова від отримання».

Суд першої інстанції 27.12.2017 року направив запит до відділення поштового зв'язку №1 м. Новий Буг стосовно надання відомостей чи дійсно ОСОБА_2 відмовилась від отримання листа, в якому їй направлено постанову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №212-ДК/0119По/08/01-17 від 27.06.2017 року.

На виконання вимог зазначеного запиту Миколаївська дирекція ПАТ «Укрпошта» надала лист №20 від 15.01.2018 року, в якому зазначено, що рекомендований лист оператор не змогла передати ОСОБА_2, оскільки остання проживає у м. Новий Буг. Проте, 04.07.2017 року в с. Майорівці оператор звернулась до її чоловіка - ОСОБА_4 з метою вручення листа йому, однак після телефонної розмови з дружиною, останній відмовився його приймати.

Колегія суддів наголошує, що законодавець встановлює початок перебігу строку звернення до суду не лише день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, а й день, коли така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, надаючи оцінку заявленому клопотанню про поновлення строку звернення до суду, мають бути враховані не лише доводи позивача про час ознайомлення нею з оскаржуваною постановою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №212-ДК/0119По/08/01-17 від 27.06.2017 року, а й проведений аналіз дій позивача стосовно її об'єктивної можливості отримання вказаного оскаржуваного рішення значно раніше.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцвї, що позивач мала об'єктивну можливість отримати постанову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №212-ДК/0119По/08/01-17 від 27.06.2017 року починаючи з 04.07.2017 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що вся кореспонденція Новобузького районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області направлялась на адресу ОСОБА_2 в с. Майорівка, Новобузького району та отримувалась позивачем, що беззаперечно свідчить про вибірковість у отриманні кореспонденції задля досягнення певної процесуальної вигоди.

Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем значно пропущено строк звернення до суду, проте не наведено жодних обставин, котрі були об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А відтак, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені процесуальним законодавством.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Ю.В. Осіпов