Постанова № 76613178, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5915/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Гавриляк Р.А.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Сподарик Н.І., о 12 год. 47 хв. у м. Львові, повний текс рішення складено 18 червня 2018 року) у справі № 813/1346/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення №66 про виключення з реєстру платника єдиного податку, із вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з реєстру платника єдиного податку з 30.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку є протиправним, оскільки сума податку була сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується квитанцією, кошти були перераховані на помилковий рахунок, чого не взято до уваги контролюючим органом при прийнятті рішення. Також не дотримано процедури прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення, оскільки останнє прийняте за відсутності проведеної перевірки платника податку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №66 про виключення з реєстру платника єдиного податку.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відмінність між статусом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_3 відсутня, оскільки ідентифікатор фізичної особи та фізичної особи-підприємця є один - її ІПН.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що з 04.11.2014 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.12.2014 за № 1413053400812, позивачем було обрано спрощену систему оподаткування 3 групи зі ставкою оподаткування 5% з 01.01.2015.

12.03.2018 на адресу позивача надійшла податкова вимога від 06.02.2018 за №12080-17 про те, що станом на 05.02.2018 у ФОП ОСОБА_3 наявний податковий борг у розмірі 5 914,78 грн, а саме: борг за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

В інтересах позивача його представник звернувся до ГУ ДФС у Львівській області із адвокатським запитом, на який 29.03.2018 було одержано відповідь від 23.03.2018 року за №11089/10/13-01-13-10-21.

Згідно відповіді ГУ ДФС у Львівській області, на вказаний адвокатський запит, у зв'язку із порушенням строків, передбачених п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України щодо сплати податкового зобов'язання, 20.07.2017 року на підставі п.299.10 ст.299 ПК України було прийнято рішення № 7412/10/113-01-13-10 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з реєстру платника єдиного податку з 30.06.2017.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.299.10 ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Згідно із п.299.11 ст.299 цього Кодексу, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Так у зв`язку з із порушенням строків, передбачених п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України щодо сплати податкового зобов'язання, а саме несплата позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Однак потрібно зазначити, що ніякої перевірки, як це вимагає п.299.11 ст.299 ПК України контролюючим органом не здійснено.

Разом з цим з матеріалів справи слідує, та підтверджено поясненнями представника позивача, що по суті позивач у строки встановленні ПК України сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Однак під час здійснення платежу було допущено машинальну помилку і цей платіж було сплачено, а в подальшому і зараховано на інший бюджетний рахунок, що в свою чергу вказує на дії позивача котрі були направленні для здійснення оплати відповідного податку.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо латник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, ч. 1 ст. 43 та ч. 5 ст. 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, а також висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.05.2018 у справі №815/2405/16.

Так 04.11.2016 позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 2640-13, відповідно до якого йому було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2015 рік у розмірі 5616, 20 грн. У даному податковому повідомленні-рішенні вказано, що суму нарахованого податкового зобов'язання позивачеві слід оплатити протягом 60 днів на бюджетний рахунок одержувача № 31413617700005, отримувач Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області, банк утримувача - ГУ ДКСУ у Львівській області МФО 825014, код платежу 18010200.

08.11.2016 року позивачем в межах строків, визначених п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України було здійснено оплату у сумі 5 616,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. Однак, під час здійснення даного платежу допущено помилку і даний платіж було сплачено на інший бюджетний рахунок, код платежу 18050400.

З огляду на встановлене та висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем по суті сплачено визначену суму податкового зобов'язання за платежем податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2015 рік у розмірі 5616, 20 грн у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації, такий платник податку не вважається таким, який пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим виключення позивача з реєстру платника єдиного податку, згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 813/1346/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року