Постанова № 76613149, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5013/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (постановлену головуючим - суддею Іванчулинець Д.В., у м. Ужгороді) у справі № 807/12/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09.01.2018 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року залишено дану позовну заяву без руху у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.18, 19).

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви буз руху позивачем 22.01.2018 надано суду позовну заяву в такій остаточній редакції:

1. Визнати незаконними та скасувати:

- Наказ Управління МВС України в Закарпатській області № 132 від 05.02.2013 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС області» про звільнення слідчого слідчого відділення Перечинського РВ (з обслуговування Перечинського та В.Березнянського районі) УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 за п. «є» ст.64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби;

- Наказ Управління МВС України в Закарпатській області № 31 о/с від 12.02.2013 про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого слідчого відділення Перечинського РВ (з обслуговування Перечинського та В.Березнянського районі) УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_1.

2. Поновити позивача, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на службі на посаді слідчого слідчого відділення Перечинського РВ (з обслуговування Перечинського та В.Березнянського районі) УМВС України в Закарпатській області.

3. Стягнути з Управління МВС України в Закарпатській області середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

4. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати грошового забезпечення за один місяць

22.01.2018 від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яку останній обґрунтовує тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду встановлений статтею 122 КАС України, оскільки з оскаржуваним наказом позивач ознайомився 12.02.2013 в чому власноруч розписався. Отже вважає, що перебіг строку звернення до суду визначений Кодексом адміністративного судочинства України в останнього розпочався з 12.02.2013. Представник відповідач також окремо зазначає, що 12.02.2013 позивач одержав трудову книжку за НОМЕР_1 та військовий квиток НОМЕР_2. Оскільки позивач звернувся до суду з приводу визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення лише 03.01.2018, останній пропустив місячний строк встановлений чинним законодавством України щодо поновлення його на займаній до звільнення посаді

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено наявності поважних причин за яких позивач не міг дотриматися місячного строку на звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що лише 30.11.2017 після прийняття рішення про закриття провадження кримінального провадження щодо нього, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпані можливості їх отримання) ОСОБА_1 стало відомо про безпідставність звільнення та констатовано факт порушення його конституційних прав. І лише після прийняття судом рішення та набуття таким законної сили став очевидним факт порушення порушення права і можна стверджувати про обізнаність особи про стан своїх суб`єктивних прав, зокрема щодо терміну з якого особі стало відомо про порушення права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, з підстав, визначених частина третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними - суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є місячний строк.

Предметом оскарження у даній адміністративній справі є наказ начальника Управління МВС України в Закарпатській області В.М. Варцаби від 05 лютого 2013 року за № 132 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС області» та наказ начальника Управління МВС України в Закарпатській області В.М. Варцаби від 12 лютого 2013 року за № 31 о/с «По особовому складу»), якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення дисципліни та звільнено з органів внутрішніх справ.

З матеріалів справи слідує, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області. За наслідками службового розслідування за фактом затримання за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, помічника дільничного інспектора міліції Великоберезнянського відділення міліції Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області сержанта міліції ОСОБА_4 та слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, винесено наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 05.02.2013 за № 132 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС області» (а.с.12, 13).

12.02.2013 Управління МВС України в Закарпатській області прийнято наказ за № 31 о/с «По особовому складу», відповідно до якого старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) УМВС України в Закарпатській області з 13.02.2013 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.46). З вищезазначеним наказом позивач ознайомлений 12.02.2013, що підтверджується його підписом на витязі з наказу за № 31 о/с від 12.02.2013 (а.с.46). Більше того, в матеріалах справи наявна копія розписки ОСОБА_1 про те, що 12.02.2013 останньому вручено військовий квиток серії НОМЕР_2 та трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с.52).

Однак, як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач лише 09.01.2018 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із цим адміністративним позовом, тобто з пропуском місячного строку встановленого КАС України.

Щодо доводів апелянта на те, що строк звернення до суду слід рахувати з 30.11.2017 після прийняття рішення про закриття провадження кримінального провадження щодо нього, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпані можливості їх отримання) ОСОБА_1 стало відомо про безпідставність звільнення та констатовано факту порушення його конституційних прав, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, суд встановив, що позивач будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав.

З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та у відповідності до норм КАС України залишив позовну заяву без розгляду, оскільки судом не встановлено наявності поважних причин за яких позивач не міг дотриматися місячного строку на звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 807/12/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року