Постанова № 76613017, 20.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/12075/18 Суддя (судді) першої інстанції: Яровенко Н.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Аліменко В.О.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року

у справі № 755/12075/18

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві

до відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4

про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 в якому просив:

-прийняти рішення про примусове видворення з території України громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

-затримати з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

-рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення неповно з`ясував обставини, що призвело до неправильного , необґрунтованого, необ'єктивного та незаконного вирішення справи по суті, у зв'язку із наведеним просить суд скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави за яких примусове видворення не застосовується (частина 8 статті 26 та частина 8 статті 30 Закону).Крім того, відповідачем не виконано рішення прийняте Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві про покинення території України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи,

10.08.2018 року у ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України співробітниками Національної поліції за адресою: АДРЕСА_1, був виявлений громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться в Україні без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України.

Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснив, що на територію України він прибув в липні 2018 року в пошуках притулку. Кордон України перетнув на ділянці з Російською Федерацією поза пунктом пропуску через державний кордон. Паспортного документа немає. В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на території України без будь яких документів та законних підстав, які б надавали право останньому знаходитись в Україні.

Уповноваженою особою Державної міграційної служби України відносно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ 003890 від 10.08.2018, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, та постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ 003890 від від 10.08.2018року за вчинення вказаного правопорушення накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. в дохід держави.

10.08.2018 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Іваненком Денисом Юрійовичем прийнято рішення про зобов'язання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 покинути територію України у термін до 12.08.2018 року. Дане рішення відповідач отримав 10.08.2018 року, та розписався про те, що він зобов'язується залишити територію України не пізніше 12.08.2018 року. Це рішення відповідачем не оскаржувалося та виконано не було.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 (справа № 743/432/16-а).

Згідно ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється діяЗакону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на території України незаконно без документів на право перебування на території України, при цьому, такий не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, тому підстави вважати, що ОСОБА_5 підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону № 3773-VI відсутні.

Статтею 31 Закону №3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країни де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Враховуючи, що громадянин Республіки Бангладеш ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув до України поза пунктом пропуску кордону без будь-яких документів з метою незаконного працевлаштування, знаходиться в Україні з порушенням норм чинного міграційного законодавства, офіційно не працевлаштований, законного джерела існування, власності та родинних зв'язків на території України не має, рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства не виконано, що фактично свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення з України.

Посилання апелянта на те, що фактично його затримали 10.08.2018 року, а протокол про адміністративне правопорушення складено 13.08.2018 року колегія суддів вважає необґрунтованим оскільки, як вбачається із матеріалів справи, протокол був складений 10.08.2018 року. (а.с.8)

Посилання апелянта на те, що жодного рішення про примусове повернення з території України позивачем не приймалось та будь-яким іншим документом строк на добровільне залишення території України встановлено не було, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки, з матеріалів справи вбачається, що позивач приймав рішення про видворення відповідача та зазначив строк,- 12.08.2018 року відповідно до якого ОСОБА_4 має покинути територію України. (а.с.12)

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що на думку колегії апеляційного суду, дотримано судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 272, 288, 310, 316, 321, 322, 325, 329 суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 -залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Суддя - доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Аліменко В.О.