Постанова № 76612503, 06.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа№ 910/5945/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

представники сторін не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі)

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. (повний текст складено 06.06.2017р.)

у справі №910/5945/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача Дарницького районного відділу державної виконавчої служби

м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову позивач вказував, що у відповідача на виконанні перебував наказ Господарського суду міста Києва №26/422 від 15.04.2010р. про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 140 365,00 грн. боргу, 1 403,65 грн. державного мита та 215,71 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.12.2010р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

На час звернення до суду позивачу стало відомо, що виконавче провадження №26133907 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі №26/422 знищене у зв'язку з закінченням терміну зберігання, проте дій щодо скасування арешту, який накладений на все майно позивача в межах виконавчого провадження №26133907 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва №26/422 від 15.04.2010р. державним виконавцем не було здійснено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі №910/5945/17 позов задоволено повністю. Знято арешт, який накладений державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження №26133907 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва №26/422 від 15.04.2010р. Стягнуто з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

За твердженням апелянта, оскаржуване ним рішення безпосередньо зачіпає права не залученої до участі у справі особи, в інтересах якої був накладений арешт на майно боржника для забезпечення примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі №26/422.

Скаржник вказував, що з висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки питання щодо зняття арешту з майна, накладеного при примусовому виконанні судового рішення, здійснюється в порядку оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, і позивач у даній справі не має права на звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Руденко М.А., відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 24.05.2018р.

05.09.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Представники сторін до судового засідання, що відбулось 06.09.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. у справі №26/422 частково задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 140 365,00 грн. боргу, 1 403,65 грн. державного мита та 215,71 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що на підставі постанови 19226652 ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва від 30.04.2010р. зареєстровано 25.05.2010р. обтяження у вигляді арешту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

За твердженням ФОП ОСОБА_3, про наявність відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі №26/422 вона повідомлена не була, а лише у лютому 2017 року випадково дізналася, що поточний рахунок в КРУ "Фінанси і Кредит" та квартира, в якій вона зареєстрована і яка належить їй на праві власності в АДРЕСА_1, знаходяться у обтяженні - арешті за постановою ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва від 30.04.2010р.

У березні 2017 року позивач звернулася до Дарницького РВ ДВС в м. Києві ГТУЮ у м. Києві із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, проте у цьому їй було відмовлено, у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається з роздруківки ВП-спецрозділ (номер виконавчого провадження 19226652), отриманої у Дарницькому РВ ДВС в місті Києві ГТУЮ у місті Києві, 08.12.2010р. стягувачу було повернуто виконавчий документ через відсутність у боржника майна на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно акту державного виконавця, боржника за вказаною адресою не розшукано, відповідно до відомостей УДАІ, БТІ рухомого та нерухомого майна боржник не має.

З наявної у справі відповіді відповідача №5070 від 31.03.2017р. вбачається, що на виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження ВП №26133907 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. по справі №26/422.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" 25.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого провадження, оскільки в ході проведення виконавчих дій перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим. Надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження відповідач не міг у зв'язку з їх знищенням. Вчиняти будь-які дії щодо зняття арешту вищевказаного майна відповідач також немає можливості, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки.

Враховуючи зазначені обставини, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати арешт, який накладений на все її майно в межах виконавчого провадження №26133907 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва №26/422 від 15.04.2010р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачу не були вчинені заходи щодо зняття арешту з майна боржника у відповідності до вимог статтей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Зі змісту статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення правовідносин) випливає, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених частиною 1 цієї статті. При цьому у ній не зазначено такий випадок як повернення виконавчого документа у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У частині 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, законодавством не передбачено зняття арешту у разі повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу, оскільки стягувач (апелянт) має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано боржником (позивачем у цій справі).

ФОП ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом до виконавчої служби про зняття арешту з майна, не звернула уваги на те, що є стороною виконавчого провадження (боржником) за наказом Господарського суду міста Києва №26/422 від 15.04.2010р. провадження по якому не було закрито, не може довести, що відповідачем незаконно порушені її речові права на нерухоме майно, тому сама по собі відсутність матеріалів виконавчого провадження ДВС не є підставою для задоволення вимог її позову.

До того же оскаржуваним рішенням неправомірно знято арешт по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі №26/422, за яким стягувачем є ОСОБА_2, який участі при розгляді даної справи судом першої інстанції не приймав, тому в силу пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України рішення суду підлягає скасуванню в імперативному порядку.

За таких обставин справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У задоволенні клопотання апелянта про витребування у відповідача належним чином засвідчених копій виконавчого провадження №26133907; постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011р.; постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.12.2016р., слід відмовити, оскільки наведені документи не впливають на правильність вирішення спору.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі №910/5945/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. у справі №910/5945/17 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (02139, АДРЕСА_4) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

3. Матеріали справи №910/5945/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 19.09.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Руденко