Постанова № 76612312, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/7142/2018

Унікальний номер 756/10046/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Тітова М.Ю., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому зазначив, що 22 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № №40.29-48/383, за умовами якого остання отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 137 782,00 швейцарських франків, терміном повернення всієї заборгованості до 22 серпня 2032 року зі сплатою 10,2% річних. 30 червня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредиту, якою змінено розмір процентної ставки на 10,3% річних та змінено графік погашення кредиту.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1, 22 серпня 2007 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 013/470-П. 30 червня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до договору поруки, яким закріплено змінені умови договору кредиту.

Зобов'язань за кредитним договором боржник належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість. Станом на 27 липня 2016 року заборгованість за договором кредиту становить 253 177,53 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті на дату розрахунку складає 6 348 385,55 грн. та включає:

- заборгованість за кредитом у розмірі 133952,01 швейцарських франків;

- заборгованість за відсотками у сумі 78240,02 швейцарських франків;

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 9369,94 швейцарських франків;

- пеню за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 31615,56 швейцарських франків.

Зважаючи на викладене, позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно борг у розмірі 253 177,53 швейцарських франків в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, а також судовий збір в сумі 95225,78 грн. (т.1 а.с.3-5)

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечувала із посиланням на те, що розрахунок заборгованості за договором кредиту викликає сумніви та наведений Банком без врахування вже сплачених на користь Банку 50 046 швейцарських франків. Вказувала, що ПАТ «Укрсоцбанк» порушуючи умови договору кредиту видав кредит у гривні в розмірі 558 017,10 грн., а не швейцарських франках в сумі 137 782,00 швейцарських франків. Просила застосувати строки позовної давності, зважаючи на те, що 19 жовтня 2011 року вона, як позичальник, порушила зобов'язання за договором кредиту та додатковою угодою, що надало Банку право вже 20 жовтня 2011 року звернутись до суду з позовом про стягнення в повному обсязі суми кредиту (тіла кредиту), процентів за фактичний час використання кредиту та нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені), але Банк звернувся до суду з позовом лише в серпні 2016 року. Крім цього, 21 лютого 2013 року ОСОБА_1 отримала від Банку повідомлення з вимогою дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та штрафних санкцій в повному обсязі в розмірі 160 989,36 швейцарських франків. Таким чином, Банком було змінено кінцевий строк і умови повернення заборгованості за договором кредиту з 20 серпня 2037 року на 22 березня 2013 року (21 лютого 2013 року + 30 днів у відповідності до умов п.6. додаткової угоди) та однією сумою, а не частинами щомісячно. Так само, Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме в період з 20 жовтня 2011 року до 20 квітня 2012 року, не пред'явив вимоги до поручителя та звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 лише у серпні 2016 року, тобто поза межами визначеного ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України строку позовної давності. (т.1 а.с.38-42, 91, 152-153, 184-186)

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 6714268,10 грн. та по 47612,89 грн. з кожного судових витрат. (т.1 а.с.228-233)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначила, що внаслідок порушення умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків, згідно п. 4.5 та п. 7.4 договору кредиту, строк користування кредитом сплив і Банк з 20 жовтня 2011 року мав право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Так само, направивши вимогу щодо повернення кредиту в повному обсязі, яка отримана боржником 21 лютого 2013 року, строк виконання основного зобов'язання було змінено і Банк з 23 березня 2013 року мав право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, однак звернувся із позовом лише 04 серпня 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові в повному обсязі. Вказувала, що суд не врахував обставин та доказів якими обґрунтовані заперечення проти позову, не застосовано до даних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності, а тому суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову. (т.2 а.с.1-7)

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала скаргу і просила її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.(т.2 а.с.113-117)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №40.29-48/383, за умовами якого остання отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 137 782,00 швейцарських франків, терміном повернення всієї заборгованості до 22 серпня 2032 року зі сплатою 10,2% річних.

Згідно з підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 статті 1 договору, ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно 22 числа кожного місяця рівними частинами сплачувати кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 1286 швейцарських франків (ануїтетний платіж) з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 22 серпня 2032 року (включно), на умовах визначених цим договором. (т.1 а.с.13-15)

Згідно з підпунктом 4.5 вищевказаного кредитного Договору № 40.29-48/383 від 22 серпня 2007 року, в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених підпунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до пункту 7.4 кредитного договору, у разі настання обставин, визначених підпунктами 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

30 червня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредиту №40.29-48/383 від 22 серпня 2007 року, якою сторони дійшли згоди щодо зміни умов кредитування, зокрема змінили відсоткову ставку за користування кредитом до 10,30% річних та встановили новий графік погашення кредиту, згідно з яким кінцевий термін повернення кредиту - серпень 2037 року. Сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату підписання цієї угоди складає 133 952,01 швейцарських франків, залишок заборгованості за нарахованими процентами - 303,62 швейцарських франків. За погодженим сторонами Графіком, ОСОБА_1 не мала погашати кредитну заборгованість протягом липня 2010 року - грудня 2011 року та зобов'язувалась наступний платіж на погашення кредитної заборгованості здійснити до 20 січня 2012 року. Інші положення, зокрема пункти 3.3.8, 3.3.9, 4.5, 7.4 цього кредитного Договору, залишились незмінними.(т.1 а.с.19-20)

З метою забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному договору кредиту між Банком та відповідачами укладено договір поруки № 013/470-П від 22 серпня 2007 року, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту №40.29-48/383 від 22 серпня 2007 року. (т.1 а.с. 16-18)

Також, 30 червня 2010 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору поруки, за умовами якого сторони змінили зміст забезпеченого порукою зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання. (т.1 а.с. 21)

Зобов'язань за кредитним договором боржник належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість. Станом на 27 липня 2016 року заборгованість за договором кредиту визначена Банком в розмірі 253 177,53 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті на дату розрахунку складала 6 348 385,55 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом у розмірі 133952,01 швейцарських франків;

- заборгованість за відсотками у сумі 78240,02 швейцарських франків;

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 9369,94 швейцарських франків;

- пеню за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 31615,56 швейцарських франків.

Цих обставин отримання грошей на вищевказаних умовах і наявності непогашеної заборгованості в меншому розмірі, ніж нараховано Банком, відповідач ОСОБА_1 не заперечувала.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10цс18.

За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, положень ЦПК України. Подання позову з порушенням правил підвідомчості справ не перериває цього перебігу.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських Банків від 18 серпня 2015 року в справі № 742/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, оскільки спір щодо стягнення заборгованості за кредитом, не підвідомчий третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України « Про третейські суди».(т. 1 а.с. 74-75)

Зважаючи на вищевказане, колегія суддів відхилила доводи Банку про переривання перебігу строку позовної давності зверненням до третейського суду про стягнення кредитної заборгованості з боржника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2

За наданими Банком доказами, розрахунком заборгованості, 22 червня 2010 року Банком зараховано 108,39 швейцарських франків на погашення заборгованості за кредитом. 20 червня 2011 року Позичальником сплачено 594,04 швейцарських франків, що еквівалентно 5 584,51 грн. на погашення нарахованих відсотків. (т. 1 а.с. 6-12)

Інших доказів погашення заборгованості до суду не надано і судом таких не встановлено.

Наступний платіж, за Графіком, визначеним пунктом 2.2 додаткової угоди до Договору кредиту №40.29-48/383 від 22 серпня 2007 року, позичальник мала б сплатити до 20 січня 2012 року.(т. 1 а.с. 19-20)

Тому, за визначенням пункту 4.5 договору кредиту, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 20 квітня 2012 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 20 квітня 2012 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 02 серпня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що після зміни строку виконання зобов'язання - 20 квітня 2012 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Позичальник ОСОБА_1 в суді першої інстанції заявила про застосування положень частини 4 ст. 267 ЦК України, як підставу відмови в заявлених вимогах Банку. (т.1 а.с.91)

Доказів вчинення дій, які б свідчили про визнання боргу боржником до суду не надано.

Щодо вимог про стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі N 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі N 6-3087цс16 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 червня 2018 року у справі N 408/8040/12 (провадження N 14-145цс18).

За пунктом 6.2 укладеного сторонами договору поруки № 013/470-П від 22 серпня 2007 року, цей Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. (т. 1 а.с. 16-18, 21)

Як встановлено судом, строк виконання основного зобов'язання було змінено на 20 квітня 2012 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав і строк заявлення вимог до поручителя сплив 20 жовтня 2012 року, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 02 серпня 2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у разі пред'явлення Банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука ОСОБА_2 за договором № 013/470-П від 22 серпня 2007 року є припиненою.

Оскільки судом першої інстанції, відповідно до наданих сторонами доказів, встановлено фактичні обставини справи, однак спір вирішено з порушенням зазначених норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги було задоволено та відстрочено сплату судового збору в розмірі 142838 грн. 67 коп. до ухвалення судового рішення у справі.(т. 2 а.с. 107-108)

Доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не надала, тому, на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути із Банку на користь держави 142838 грн. 67 коп. (95225.78 грн. судового збору сплаченого Банком за розгляд справи районним судом х 150%) судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їхвідхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ - 00039019 на користь держави 142838 (сто сорок дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн.. 67 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 21 вересня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова