Постанова № 76612241, 19.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/6516/2018 Головуючий в 1 інстанції - Астахова О.О.

Унікальний № 755/12856/17 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Панченка М.М.

cуддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Макаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог заяви послався на те, що предметом третейського розгляду була справа про стягнення заборгованості зі споживача банківських послуг, в той час як статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено, що розгляд справ про захист прав споживачів заборонений третейськими судами.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року заяву задоволено у повному обсязі та скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 червня 2017 року.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви відмовити. Скаржник посилається на те, що позов про стягнення Банком заборгованості з позичальника за кредитним договором не є справою про захист прав споживачів. Крім того, зазначає, що Закон України «Про захист прав споживачів» може застосовуватися до кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки тощо.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 28.02.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №830/27/14-4/12/8/105, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику на поточні потреби відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 240 000 доларів США зі сплатою 12,75 процентів річних.

Стаття 6 кредитного договору містить третейське застереження щодо вирішення спорів, які виникають з приводу виконання даного договору.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 червня 2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з відповідачана користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 4 175 250 грн. 21 коп. та третейський збір у розмірі 25 500 грн.

Частиною 1 ст. 454 ЦПК України визначено право сторін, третіх осіб, а також осіб, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

При цьому, статтею 458 ЦПК України визначено підстави для скасування рішення третейського суду.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з п. 1 ч. 2 ст. 458 ЦПК України, тобто з того, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не була йому підвідомча відповідно до закону.

Так, статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», який набрав чинності 12 березня 2011 року, частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли з договору кредиту, який в силу його суб'єктного складу та цільового призначення використання грошових коштів, є споживчим.

Крім того, судом встановлено, що на момент ухвалення Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків рішення суду, тобто 08 червня 2017 року, ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» містила заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що дана справа не є справою про захист прав споживачів, з огляду на те, що відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-1716цс15, правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, колегія суддів вважає, що судом правомірно зроблено посилання на правову позицію Верховного Суду України, яка висловлена 21 жовтня 2015 року у справі №6-831цс14, оскільки грошові кошти за спірним договором кредиту видавалися в іноземній валюті, зокрема, в доларах США, а тому дана справа не може розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.

Судом не приймається посилання скаржника на правові позиції, висловлені Верховним Судом України у справах №6-511цс15, №6-1341цс15, а також Верховним Судом у справі №362/4641/15-ц, згідно яких Закон України «Про захист прав споживачів» може застосовуватися до кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки тощо, оскільки предметом розгляду в указаних цивільних справах є інші правовідносини, а відповідні правові позиції стосуються спорів щодо визнання кредитних договорів недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа, яка була предметом третейського розгляду, не була підсудна третейським судам за законом, з огляду на те, що спір стосується захисту прав позичальника, як споживача банківських послуг, а кредит надався в іноземній валюті.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.7,369,374, 375 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: