Постанова № 76612232, 18.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

Постанова

Іменем України

18 вересня 2018 року

м. Київ

провадження № 22-ц/796/6850/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,

за участю секретаря Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Святошинського районного суду м. Києва

в складі судді Шум Л.М.

від 06 липня 2018 року

у справі № 759/10380/16-ц Святошинського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1, Київської міської ради,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3,

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (батько та брат спадкодавця) звернулися до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, посилаючись на поважні причини.

14 листопада 2016 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

26 червня 2018 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без розгляду та залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи.

06 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті свого сина ОСОБА_4

Вказував, що законодавством не встановлений вичерпний перелік поважних причин для продовження строку на подання заяви для прийняття спадщини, але відповідно до норм цивільного законодавства поважними слід вважати такі обставини, які перешкоджають своєчасному зверненню, роблячи його неможливим, або тяжким.

Вказував, що погіршення стану здоров'я, відсутність місця проживання та тяжкі обставини, а саме моральні страждання через втрату молодшого сина, не дали йому змоги вчасно звернутися до нотаріуса з приводу подачі заяви та оформлення своїх прав як спадкоємця.

Після втрати сина, в тяжкому моральному та фізичному стані родичі забрали його доглядати до Республіки Білорусь, а потім у с. Гаї Сумської області. Однак, а ні у Білорусі, а ні за тимчасовим місцем проживання в с. Гаї Сумської області він не міг звернутися до нотаріуса, тому що його моральний та фізичний стан погіршилися. До того ж він не знав в якого нотаріуса відкрита спадкова справа.

Крім цього, як на поважні причини пропущення строку вказував на те, що він є людиною похилого віку і попри те, що мав намір скористатися своїм правом щодо звернення для прийняття спадщини, не міг цього зробити, оскільки юридично необізнаний і проживав в сільській місцевості.

Посилаючись на вказані вище обставини, а також на те, що пропущений строк для звернення із заявою про прийняття спадщини є незначним, а саме майже два місяці, просив позов задовольнити та визначити додатковий строк для звернення із заявою про прийняття спадщини терміном у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач - ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона проживала разом зі спадкодавцем у цивільному шлюбі і фактично прийняла спадщину та у встановлений законом строк подала заяву до нотаріуса, звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, зокрема не зазначено в мотивувальній частині рішення фактів, які б свідчили про те, що позивач пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, та в рішенні суду відсутні посилання на докази, які б свідчили про наявність у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення відповідних дій.

Судом не взято до уваги, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій на подання заяви про прийняття спадщини.

Вважала, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік спадкоємця, непрацездатність; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Посилаючись на те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України, та визначення позивачу додаткового строку на прийняття спадщини, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2018 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача, яка також одночасно є представником третьої особи ОСОБА_3, - ОСОБА_5, подала відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші учасники справи своїм право подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні з підстав, викладених в апеляційній скарзі, підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.

Представник позивача та третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим.

Відповідач - Київська міська рада, та треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_2 - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

30 листопада 2015 року за заявою ОСОБА_1 Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 176).

Згідно матеріалів спадкової справи із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 звернувся 10.03.2016 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 214).

23 лютого 2016 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_8 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання однією сім'єю.

29 березня 2016 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру в АДРЕСА_1 у зв'язку із пропуском встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 14).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із наявності поважних причин для визначення додаткового строку на подання заяви для прийняття спадщини, якими є: похилий вік позивача, віддаленість місця проживання, факт поховання сина, що негативно вплинуло на стан здоров'я, душевні страждання.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції також зазначив про рівність спадкоємців, та те, що пропущений позивачем строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини є незначним.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що суперечать нормам матеріального права, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1221, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.06.2018 по справі № 592/9058/17-ц.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, визначеного у ст. 13 ЦПК України, сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору, а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 вказував на те, що ним пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що після смерті сина у нього погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим він змушений був тимчасово проживати у родичів в іншому регіоні, а саме в с. Гаї Сумської області; через свій похилий вік (ІНФОРМАЦІЯ_2), віддаленість місця проживання та юридичну необізнаність щодо вчинення дій для прийняття спадщини, а також через необізнаність місця відкриття спадщини не зміг у встановлений законом строк вчинити дії для прийняття спадщини, зокрема подання до відповідних органів заяви про прийняття спадщини.

Крім цього, посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, та пропущений строк є незначним.

Однак, наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: похилий вік, віддаленість місця проживання, юридична необізнаність щодо місця відкриття спадщини та вчинення дій для прийняття спадщин, у відповідності до вимог закону, не є такими, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що факт поховання позивачем сина (спадкодавця), що негативно вплинуло на стан здоров'я позивача, та призвело до моральних і душевних страждань, також не є причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій, необхідних для прийняття спадщини, оскільки матеріали справи не містять належних доказів в розумінні ст. 77 ЦПК України, які підтверджують стан здоров'я ОСОБА_2, за якого останній протягом шести місяців після смерті спадкодавця не міг вчинити дій, спрямованих на прийняття спадщини.

Більш того, як пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_5 на підтвердження стану здоров'я позивача в період строку для прийняття спадщини надано суду лише довідку з лікарської установи про вікові зміни ОСОБА_3

Отже, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 мав об'єктивні, непереборні, істотні труднощі щодо звернення до відповідних органів для вирішення питання про прийняття спадщини.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги, що черговість спадкування та пропущення незначного строку не можуть вважатися причинами, що свідчать про непереборні, істотні труднощі.

Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_9 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 826,80 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1085342064.1 від 16.07.2018.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Київської міської ради, треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді О.Ф. Лапчевська

С.Г.Музичко