Постанова № 76612201, 17.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 22-6997 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Астахова О.О.

Унікальний №755/17835/16-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &qu№ ;Про судоустрій і статус суддів&q?та; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?я ;Голос України&q?ол; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII &quро;Прикінцеві та перехідні положення&q?і ; Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &qu№ ;Про судоустрій і статус суддів&q?та; апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII &q?оз;Перехідні положення&q?ні; ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.

Просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитною лінією на загальну суму 41 383,54 грн., яка складається з: тіла кредиту - 0,00 грн., простроченого тіла кредиту - 29 008,40 грн., та нарахувань (процентів, комісії) - 12 375,14 грн., а також стягнути судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 10.01.2013 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта, відповідно до умов заяви №005-29072-100113.

За умовами укладеного договору банк відкрив позичальнику картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України, з лімітом кредитної лінії у розмірі 50 000,00 грн.

Внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань виникла заборгованість, яка станом на 10.11.2016 р. становить 41 383,54 грн., яку банк просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року в позов було задоволено.

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20.02.2018 р.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1, 18 липня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилався на те, що висновки суду першої інстанції щодо виникнення у позичальника заборгованості є помилковими та не ґрунтуються на належних доказах.

Встановивши порушення відповідачем зобов'язань суд першої інстанції не дослідив належним чином зміст та строк виконання взятих на себе позичальником зобов'язань та не обґрунтував вказані висновки відповідними доказами.

Судом першої інстанції не було витребувано та не досліджено Правила здійснення операцій за картковими рахунками, якими нібито покладений на позичальника обов'язок по погашенню заборгованості до кожного 15 числа місяця.

Позивачем не було надано суду, на підтвердження встановлених строків виконання позичальником зобов'язань, належним чином завірених Правил здійснення операцій за картковими рахунками.

Враховуючи не встановлення умовами укладеного договору строку виконання боржником свого обов'язку, таке виконання здійснюється у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Проте будь-яких доказів на підтвердження факту звернення позивача з письмовими вимогами до відповідача матеріали справи не містять.

Апелянт наполягав, що не досліджені та не встановлені судом обставини, і підтверджуючих доказів існування у відповідача заборгованості повинні були стати підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що 10 січня 2013 року шляхом акцептування ПАТ «Дельта Банк» пропозиції ОСОБА_1 укладена кредитна угода відповідно до умов заяви.

Згідно з пунктами 2.1-2.5 частини 2 договору банк відкрив ОСОБА_1. картковий рахунок в гривнях та встановив ліміт кредитної лінії у розмірі 50 000,00 грн. зі строком ліміту кредитної лінії - 364 календарні дні. (а.с.5)

Тарифами на обслуговування платіжних карток тарифний пакет «Новий Лояльний/Зарплатний» визначено, що тип картки - VisaInternationalта/або MasterCard Worldwideта/або ВОПС Дельта, валюта рахунку - гривня, частка обов'язкового погашення тіла кредиту - 5 % від суми використаних коштів станом на день розрахунку. В умовах тарифного пакету зазначено, що держатель зобов'язаний щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, який складається із частки обов'язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредитом, плати за обслуговування, овердрафту, процентів за овердрафт, штрафу за прострочену заборгованість та суми заборгованостей минулих періодів. Процентні ставки становлять процент за користування кредитною лінією становить 4,90 % річних, процент на позитивний залишок становить 3,00 % річних, процент за недозволений овердрафт становить 48,00 % річних.

Плата за обслуговування карткового рахунку становить 9,90 грн., штраф за прострочену заборгованість обов'язкового мінімального платежу становить 0,01 %, але не менше та /або не більше 75,00 грн. за кожен факт прострочення. (а.с.6)

У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 10 листопада 2016 року заборгованість ОСОБА_1 становить 41 383,54 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 29 008,40 грн., заборгованість за відсотками - 12 375,14 грн., заборгованість за пенею - 975,00 грн. (а.с.4)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно. (а.с.9)

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції, виходив із того, що кредитний договір укладений між сторонами з урахуванням волевиявлення відповідача, на момент укладення договору сторони погодилися з його умовами, в тому числі і з видами штрафних санкцій, їх розміром та порядком нарахування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ОСОБА_1 підписав відповідну заяву від 10 січня 2013 року, де містяться умови кредитування, тарифи кредитних послуг. Крім того, у тексті вказаної заяви перед підписом позичальника зазначено, що він ознайомився і згодний з Правилами надання послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб та Тарифами Банку, а також отримав від банку їх автентичний примірник в дату підписання заяви.

Наявність підпису позичальника щодо ознайомлення ним із діючими тарифами банку щодо цієї банківської послуги вказує на погодження сторонами умов про порядок повернення кредитних коштів шляхом сплати позичальником щомісячних платежів, а також умови сплати пені та комісії, а також відповідальність позичальника у випадку порушення кредитного зобов'язання шляхом сплати штрафів. Інших Умов та правил надання банківських послуг матеріали справи не містять.

Банк оформив та видав ОСОБА_1. платіжну картку і ПІН-код до неї та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій відповідача із використанням платіжної картки.

На виконання вказаного договору відповідачу відкритий поточний рахунок з використання платіжної картки у національній валюті України - гривні, із видачею 10 січня 2013 року кредитної картки НОМЕР_2 із лімітом 50 000,00 грн., при цьому, за умовами договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.4 частини 2 цієї пропозиції (364 (календарних) дні). Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цій пропозиції, та не потребує підписання додаткових угод до цієї пропозиції.

Отже, з моменту підписання особою заяви, між банком та нею укладено кредитний договір шляхом приєднання такої особи до запропонованого банком договору.

Доводи апелянта, що належним і допустимим доказом існуючої в нього заборгованості перед банком та як наслідок існуючого права на задоволення вимог в судовому порядку, є лише завірені Правила здійснення операцій за картковими рахунками станом на 10.01.2013 року, колегією суддів вважають необґрунтованими.

Відповідно до положень чинного законодавства встановити здійснені сторонами операції за кредитом й визначити розмір існуючої заборгованості, можливо лише на підставі первинних бухгалтерських документів, якими відповідно до положень ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» є виписки по особовому рахунку боржника.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 06 лютого 2017 року було витребувано у ПАТ «Дельта Банк» виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 по кредитному договору №005-29072-100113 від 10.01.2013 р. за період з 10.01.2013 р. по 10.11.2016 р. (а.с.32)

Вказані документи були надані суду 21 лютого 2017 року. (а.с.37-46)

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Умовами кредитного договору визначено, що чинна редакція Правил та Тарифів розміщені на офіційному сайті банку, і ОСОБА_1 зобов'язаний періодично ознайомлюватися з ними, з метою перевірки їх чинності та ознайомлення зі змінами до них, а також перевіряти правильність здійснених операцій за рахунком, у спосіб та в порядку, визначеними у Правилах. (пункт 5 частини 3 заяви)

Підпунктом 7.1 пункту 7 частини 3 договору визначено, що Правила та Тарифи банку є невід'ємною складовою та частиною укладеного сторонами договору.

Правила надання послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб в матеріалах справи відсутні.

Вирішення судом питання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог здійснюється на підставі наявних матеріалів справи. Твердження апелянта щодо необхідності відмови у позові через відсутність Правил надання послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб в редакції чинній на момент підписання заяви, у матеріалах справи, колегією суддів вважаються безпідставними.

За змістом укладеного договору будучи невід'ємною частиною договору дані Правила можуть зазнавати змін разом із Тарифами банку. Позичальник взяв на себе обов'язок постійного моніторингу офіційного сайту банку з метою перевірки правильності здійснюваних розрахунків та проведених процедур. Правила та Тарифи банку перебувають в загальному доступі, тому ознайомитись з ними може кожний. Правових підстав для представлення банком саме Правил в редакції чинній на момент укладення договору, колегія суддів не вбачає. Будь-яких доказів такої необхідності, існування певних суперечностей у відсоткових ставках, розрахунках апелянтом не надано. Окрім того, такі Правила не були надані суду і самим апелянтом.

Як вже вказувалось раніше доказом розміру наявної заборгованості, проведених сторонами операцій у відповідні строки, є саме первинні бухгалтерські документи, а не Правил надання послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб.

Твердження апелянта щодо відсутності в матеріалах справи письмового звернення банку з вимогою про повернення коштів та відповідно виникнення у боржника обов'язку по їх поверненню у семиденний строк, до уваги не приймаються, з огляду на те, що позовна заява також є письмовою вимогою адресованою боржнику через суд.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Таким чином, у силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин відповідач підписав заяву та прийняв пропозицію позивача і приєднався до договору згідно із умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній заяві, таким чином сторони досягли згоди за всіх істотних умов договору, а отже, факт наявності кредитних правовідносин між сторонами доведений належним чином. Крім того, отримавши кредитні кошти, відповідач здійснював часткове погашення, що свідчить про існування між сторонами кредитних правовідносин, а отже є підставою для стягнення з позичальника отриманих ним коштів та відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Всі інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що пункту першого статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (справа Гарсіа Руїз проти Іспанії).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль