Рішення № 76612151, 21.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2018 року № 826/3652/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2015 № 0000281701, № 0000291701, № 0000301701 та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2015 № Ф-8 У та № Ф-9 У, скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 14.04.2015 № 0000311701 та № 0000321701, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2015 № 0000281701, № 0000291701, № 0000301701 та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2015 № Ф-8 У та № Ф-9 У, скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 14.04.2015 № 0000311701 та № 0000321701.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 року суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3652/16, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

14.07.2016 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №5462 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/3652/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/3652/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки до її початку позивачу не було вручено копію наказу на її проведення.

Наведені обставини позбавили позивача можливості надати до перевірки оригінали документів на підтвердження правомірності ведення бухгалтерського обліку, в тому числі і формування валових витрат.

В свою чергу, недотримання порядку проведення перевірки зумовлює відсутність її правових наслідків.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (станом до 15.12.2017) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 20.02.2015 № 257, виданого ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, та згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 глави 8 розділу ІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 1040/26-58-17-01-17-2512421080 від 24.03.2015 року.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого внаслідок непідтвердження валових витрат за 2012-2014 роки занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 83 976, 72 грн.;

- пункту 164.6 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 169 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з порушенням порядку утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб (ненарахування ПДФО при виплаті заробітної плати неоформленим найманим працівникам), що призвело до заниження податку з доходів найманих осіб на суму 14 250, 00 грн.;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), з огляду на недонарахування та несплату до бюджету ЄСВ з фізичної особи-підприємця, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на суму 35148,00 грн.;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), з огляду на ненарахування та несплату до бюджету ЄСВ при виплаті заробітної плати найманим працівникам, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на суму 35148,00 грн.;

- пункту 6, пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) внаслідок незберігання протягом трьох років контрольних стрічок за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, незберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну (до перевірки не надано книги КОРО);

- пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок ненадання первинних документів для проведення перевірки - незабезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

14.04.2015 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки від 24.03.2015 № 1040/26-58-17-01-17-2512421080 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000281701, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), пунктом 3, пунктом 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) за порушення пункту 6, пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000291701, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, частиною першою пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення пункту 164.6 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, статті 169 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку з доходів найманих працівників у розмірі 17812,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 14250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3562,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000301701, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, частиною першою пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за порушення статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 104970,90 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - в розмірі 83976,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 20994,18 грн.;

- вимогу форми № Ф-8У, якою згідно зі статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 визначено суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 181986,93 грн.;

- вимогу форми № Ф-9У, якою згідно зі статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 визначено суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 35148,00 грн.;

- рішення № 0000311701, яким згідно із пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI за порушення підпункту 1 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 38157,68 грн.;

- рішення № 0000321701, яким згідно із пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI за порушення підпункту 1 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 17574,00 грн.

Незгода з вказаним рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як було встановлено вище, висновками Акту перевірки встановлено непідтвердження валових витрат за 2012-2014 роки чим занижено позивачем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 83 976, 72 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 1040/26-58-17-01-17-2512421080 від 24.03.2015 року зроблені відповідачем без дослідження первинних документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою отримання надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення підприємницької діяльності за період з 2011 року по 2014 рік, в тому числі дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками), здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без реєстрації, а також здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи податкової служби, податковим органом на адресу позивача було надіслано запит від 15.12.2014 року № 12263/К/26-58-17-01-11.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу з відміткою пошти "за закінченням встановлено строку зберігання".

20.02.2015 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ № 257 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та видано направлення на таку перевірку від 20.02.2015 року № 46/К/26-58-17-01-11, у зв'язку із ненаданням позивачем, у строк, передбачений чинним законодавством інформації на запит податкового органу.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу з відміткою пошти "за закінченням встановлено строку зберігання".

За приписами п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації визначено Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1245.

Відповідно до пунктів 9, 10, 13 вказаного Порядку, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а в разі направлення в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби - у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.

Таким чином, єдиним правовим наслідком складання та направлення податковим органом на адресу позивача письмового запиту про подання інформації є виникнення обов'язку в останнього подати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження, при цьому, у випадку, якщо запит складено з порушенням вимог чинного законодавства, відповідний обов'язок у платника податків не виникає.

З огляду на зазначене, діяльність податкового органу та його посадових осіб щодо складання та направлення запиту на адресу платника податків є лише службовою діяльністю таких осіб спрямованою на отримання інформації необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

В разі отримання або не отримання інформації та первинних документів на запит, податковий орган має право прийняти рішення про проведення перевірки, що передбачено пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що якщо під час перевірки у відповідача виникли сумніви у підтвердженні відповідних сум витрат на придбання робіт/послуг, він міг вимагати надання необхідних документів для підтвердження достовірності даних.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не витребовувалися та не досліджувалися. Висновки податкового органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на інформації наявній в Аналітично-інформаційній системі ДФС України «Податковий блок».

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, нормами податкового законодавства не обмежено право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час вирішення спору в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що позивачем до суду було надано належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні, накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії, акти прийняття-передавання товарної продукції, фіскальні чеки тощо), чим було підтверджено спірне придбання товарів, робіт, послуг за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та тим самим спростовано висновки податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 83 976, 72 грн. внаслідок непідтвердження валових витрат за 2012-2014 роки.

Суд також звертає увагу, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Водночас, оскільки висновок податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу спростовується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, протиправність висновку податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 83976,72 грн. внаслідок непідтвердження валових витрат за 2012-2014 роки має наслідком визнання протиправним висновку про заниження єдиного соціального внеску на суму 35148,00 грн. внаслідок недонарахування та несплати до бюджету ЄСВ з фізичної особи-підприємця.

Враховуючи вищевикладене, висновки податкового органу про заниження позивачем сум грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставними, а тому збільшення грошового зобов'язання із зазначеного податку та внеску і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, також є протиправним, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 14.04.2015 № 0000301701, вимога від 14.04.2015 форми № Ф-8У та рішення від 14.04.2015 № 0000311701 підлягають скасуванню.

Крім того, матеріалами справи спростостовується висновок податкового органу про не зберігання позивачем протягом трьох років контрольних стрічок за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, не зберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну, відтак, за відсутності підстав для застосування штрафу у розмірі 510,00 грн. суд доходить висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 № 0000281701.

Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до платників податку на доходи фізичних осіб належить податковий агент.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України cтавка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного

податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом «є» пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.4 статті 167 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У відповідності до пункту 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок;

Як встановлено з акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2012 по 31.12.2014 використовувала працю найманих неоформлених працівників без нарахуваня заробітної плати, а також без нарахування та сплати до бюджету податку з доходів найманих працівників та єдиного соціального внеску.

На підтвердження свого висновку відповідач посилається на пояснення, надані громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно вказаних пояснень вбачається, що, зокрема, гр. ОСОБА_4 нібито з 20.10.2009 року по 01.08.2013 року працювала в кав'ярні «Альма Матер». За роботу отримувала 2 700 грн. в місяць (за 2009 рік) та 4 000, 00 грн. в місяць (2010-2013). Трудових угод з ФОП ОСОБА_1 не укладала. Посади не вказано.

При цьому, гр. ОСОБА_5, нібито працювала з лютого -травень 2013 року в кав'ярні «Альма Матер» на посаді помічника кондитера. За роботу отримувала 2 750 грн. в місяць. Трудових угод з ФОП ОСОБА_1 не укладала.

Водночас, з пояснень ОСОБА_5 не вбачається хто і коли з нею розраховувався, так само як і не зазначено ким вона була прийнята на роботу.

Відповідно до ч.4 ст.24 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

За вказаних обставин, суд критично ставиться до вказаних пояснень, з підстав того, що податковим органом не надано достатніх доказів, які б давали можливість об'єктивно встановити факт перебування позивача з вказаними особами в трудових відносинах (зокрема, пояснення, отриманні податковим органом під час позапланової невиїзної перевірки від осіб, які могли б підтвердити факти викладені в поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5.) та відповідно підтвердити його обов'язок по сплаті податків та зборів.

Зокрема, суд звертає увагу, що у акті перевірки не наведено жодного первинного документу, який би обґрунтовував розмір винагород, які мали б бути сплачені вищевказаним працівникам. Таких документів не було встановлено і судом під час розгляду вказаної справи. Водночас, висновок про перебування зазначених громадян в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 фактично був зроблений податковим органом на лише підставі пояснень вказаних вище осіб, без будь-яких інших доказів щодо інших осіб.

У той же час, суд бере до уваги письмовий доказ, а саме Акт Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві щодо перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 від 24.04.2014 року № 26-09-49/506, висновками кого не встановлено порушення вимог законодавства під час перевірки.

Також суд звертає увагу на лист Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 24.03.2015 року № 3817/03, згідно якого до ФОП ОСОБА_1 не застосованих санкцій немає.

Також суд зазначає, що відповідачем не було подано доказів повідомлення правоохоронні органи щодо порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що факт використання позивачем найманих працівників, їх кількість та розмір їх заробітної плати не підтверджується належними та допустимими доказами, що в свою чергу позбавляє можливості визначити позивачу належний розмір податків та зборів.

При цьому, суд зазначає, що до повноважень податкового органу, виходячи з положень Податкового кодексу України відноситься лише перевірка суб'єктів господарювання на предмет правомірності сплати ними податків та зборів, а не додержання такими суб'єктами законодавства про працю та встановлення відповідних порушень.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 таким органом є, зокрема, Державна служба України з питань праці та її територіальні управління.

Тобто, лише після встановлення Державною службою України з питань праці або її територіальними підрозділами порушення суб'єктом господарювання вимог Кодексу законів про працю України в частині використання найманої праці, можна робити висновок про порушення такими особами вимог оподаткування.

Таким чином, в даному випадку, пояснення фізичних осіб, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 № 0000291701, вимоги від 14.04.2015 форми № Ф-9У, а також рішення від 14.04.2015 № 0000321701, не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку, на підставі якого відповідач повинен був зафіксувати відповідні обставини, та не можуть вважатися достатніми доказами існування неоформлених трудових відносин. При цьому, самі пояснення громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було подано до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Також у відповідача відсутні відомості щодо реєстрації позивачем у державній службі зайнятості у вказаному в поясненнях періоді трудових договорів з вказаними особами, як то передбачено статтею 24-1 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги вказані пояснення.

Згідно звітів форми № 1ДФ, поданих позивачем до податкового органу за місцем реєстрації, за період з 1 кварталу 2012 року по 1 квартал 2014 року, а також у 4 кварталі 2014 року у ФОП ОСОБА_1 працювало в штаті 3 працівника, в 2-3 кварталах 2014 року - 5 працівників, яким нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.

Та саме із заробітної плати цих працівників позивачем сплачувався в повному обсязі податок з доходів найманих працівників та єдиний соціальний внесок, при цьому факт перерахування до бюджету податку і внеску підтверджується відомостями виписок по рахунку № 26009201328153 в АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, 01.01.2013 по 31.12.2013, 01.01.2014 по 31.12.2014, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини щодо використання відповідачем праці неоформлених громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, нарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, єдиного соціального внеску та відповідних штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 № 0000291701, вимоги від 14.04.2015 форми № Ф-9У та рішення від 14.04.2015 № 0000321701 є безпідставним, у зв'язку із чим зазначені рішення підлягають скасуванню.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_6, 03087, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.04.2015 № 0000281701.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.04.2015 № 0000291701.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.04.2015 № 0000301701.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.04.2015 форми № Ф-8У.

6. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми від 14.04.2015 № Ф-9У.

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.04.2015 № 0000311701.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.04.2015 № 0000321701.

9. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390, 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_6, 03087, АДРЕСА_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 3858 (три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін