Рішення № 76612095, 13.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/14561/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судових засідань Хаюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Індивідуал»доКиївської міської радипровизнання протиправним та скасування рішенняТретя особа:

- Державна регуляторна служба України;

за участю представника:

- від відповідача - Перепеліцина К.М.;

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Індивідуал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №223/445 від 20.04.2017 «Про затвердження правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» в частині пункту 5, пункту 2.5. Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, пункту 3.1. Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, додатку 2 «Зонування розміщення рекламних засобів у місті Києві», додатку 3 «Класифікатор типових рекламних засобів» з Графічним довідником щодо рекламних конструкцій, що розміщується під кутом до фасаду будинку.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний нормативно-правовий акт суперечить Конституції України, Законам України «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про рекламу», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Правилам благоустрою міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, Технічним правилам ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 лютого 2014 року № 54, Регламенту Київської міської ради, затвердженому рішенням Київської міської ради від 7 липня 2016 року № 579/579, та зазначає, що чинним законодавством України не передбачено прийняття Київською міською радою рішення щодо встановлення Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві. Також позивач вказує на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначив наступне.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 січня 1985 року, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, Конституції України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про автомобільні дороги», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про рекламу», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 7 липня 2016 року № 579/579, та зазначив що Київською міською радою прийнято рішення від 20.04.2017 № 223/2445 «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» в межах своїх повноважень і воно відповідає вимогам чинного законодавства, як в цілому, так і в окремих частинах.

Представник третьої особи - Державної регуляторної служби України надав пояснення з приводу заявленого позову та просив їх врахувати при прийнятті рішення.

Представником позивача також заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Однак, зважаючи, що дане клопотання було завлено представником позивача на стадії закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і представником позивача не наведено обгрунтувань поважності причин, з яких таке клопотання не заявлено до початку розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 49, ч. 2 ст. 204 КАСУ), а також належним чином не наведено на які саме права, інтереси чи обов'язки цієї особи матиме вплив рішення суду (ч.4, 5 ст. 49 КАСУ), - судом відхилене заявлене клопотання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Київською міською радою відповідно до законів України «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про автомобільні дороги», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про рекламу» прийнято рішення № 223/2445 від 20.04.2017 «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві».

Позивач, вважаючи окремі частини, а саме пункт 5, пункту 2.5. та пункт 3.1. Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, додатку 2 « 3онування розміщення рекламних засобів у місті Києві», додатку 3 «Класифікатор типових рекламних засобів» з Графічним довідником щодо рекламних конструкцій, що розміщуються під кутом до фасаду будинку, протиправними, звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України від 15 січня 1999 року № 401-ХІV «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 січня 1985 року, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Разом з тим, згідно з абзацом першим частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-ІV «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2807-ІV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до статті 3 Закону № 2807-ІV система благоустрою населених пунктів включає: 1) управління у сфері благоустрою населених пунктів; 2) визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів; 3) організацію благоустрою населених пунктів; 4) стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів; 5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів; 6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Пунктом 4 частини першої статті 21 Закону № 2807-ІV встановлено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2807-ІV комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

Статтею 31 Закону № 2807-ІV встановлено, що стандартизація і нормування у сфері благоустрою населених пунктів здійснюються з метою формування сприятливого для життєдіяльності людини середовища, в умовах якого забезпечуються захист довкілля, санітарне та епідемічне благополуччя населення, шляхом розроблення комплексу взаємопов'язаних нормативних документів, якими визначаються взаємопогоджені вимоги до об'єктів благоустрою.

До нормативних документів із стандартизації у сфері благоустрою населених пунктів належать документи, які містять: 1) визначення основних понять і термінів; 2) характеристику систем класифікації; 3) методи, методики та способи визначення об'єктів благоустрою населених пунктів; 4) метрологічні норми і вимоги до організації робіт з благоустрою населених пунктів; 5) інші нормативи із стандартизації у цій сфері, передбачені законом (частина перша статті 32 Закону № 2807-ІV).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-ІV «Про автомобільні дороги» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2807-ІV) вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (стаття 17 Закону 2807-ІV).

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 21 Закону № 2862-ІV встановлено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв.

Відповідно до частини першої, другої статті 38 Закону № 2862-ІV розміщення реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про рекламу» та цього Закону.

Забороняється розміщення рекламоносіїв, що перешкоджають оцінці дорожньо-транспортної ситуації або мають схожість (за зовнішніми ознаками, зображенням чи звуковим ефектом) з технічними засобами організації дорожнього руху і спеціальними сигналами, а також рекламоносіїв, що створюють ефект присутності на дорозі пішоходів або транспортних засобів.

Згідно з пунктом 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку про наявність повноважень у Київської міської ради щодо прийняття рішення по встановленню відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, яким, в даному випадку, затверджено Правила розміщення рекламних засобів у місті Києві.

В той же час, з вищенаведеного вбачається, що оскаржуваним нормативно-правовим актом Київська міська рада встановила правила користування комунальним майном, яке віднесено до сфери її управління, а тому доводи позивача про суперечність Законам України «Про рекламу» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» є безпідставними.

Відносно доводів позивача про порушення Київською міською радою процедури прийняття оскаржуваного рішення з тих підстав, що на засіданні комісії проводилось обговорення проекту рішення про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в м.Києві», проте відповідачем прийнято рішення від 20 квітня 2017 року № 223/2445 «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві», проект якого не пройшов передбаченої законом процедури розгляду та прийняття, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту (пункт 44 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР).

Порядок розгляду і прийняття Київрадою регуляторних актів регламентується Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Регламентом Київської міської ради, затвердженим рішенням Київської міської ради від 7 липня 2016 року № 579/579.

Згідно зі статтею 31 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1160-ІV) сільські, селищні, міські, районні у містах, районні та обласні ради з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики можуть створювати у своєму складі постійні комісії з питань реалізації державної регуляторної політики або можуть покладати ці повноваження на одну з існуючих постійних комісій відповідної ради (далі - відповідальна постійна комісія).

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації державної регуляторної політики або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідного виконавчого органу ради (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Організаційне забезпечення здійснення державної регуляторної політики сільським, селищним та міським головою здійснює відповідальний структурний підрозділ виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

Організаційні засади здійснення державної регуляторної політики у системі місцевого самоврядування у місті Києві визначаються цим Законом та Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ".

Статтею 32 Закону № 1160-ІV встановлено, що планування діяльності сільських, селищних, міських, районних у містах, районних та обласних рад з підготовки проектів регуляторних актів здійснюється в рамках підготовки та затвердження планів роботи відповідних рад у порядку, встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та регламентами відповідних рад, з урахуванням вимог частин третьої та четвертої статті 7 цього Закону.

У разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект (частина перша статті 33 Закону № 1160-ІV).

Відповідно до статті 34 Закону № 1160-ІV кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу).

Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу внесених проектів регуляторних актів встановлюються регламентами відповідних рад.

На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту та пропозицій уповноваженого органу відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу та пропозицій уповноваженого органу.

Висновки відповідальної постійної комісії готуються на підставі аналізу регуляторного впливу, яким проект регуляторного акта супроводжувався при його внесенні, лише у разі, якщо експертний висновок щодо регуляторного впливу не був наданий відповідальній постійній комісії протягом строку, встановленого для його підготовки. Це правило не застосовується у випадках, передбачених частиною другою статті 33 цього Закону.

Висновки відповідальної постійної комісії та пропозиції уповноваженого органу передаються для вивчення до постійної комісії, до сфери відання якої належить супроводження розгляду проекту регуляторного акта у відповідній раді (далі - головна постійна комісія), за винятком випадків, коли відповідальна постійна комісія є головною постійною комісією.

При представленні на пленарному засіданні сесії ради проекту регуляторного акта голова відповідальної постійної комісії доповідає висновки цієї постійної комісії про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону, а також пропозиції уповноваженого органу разом з рішенням постійної комісії щодо їх врахування.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону 1160-ІV оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

Частиною 36 Закону № 1160-ІV встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 794/1798 від 22 грудня 2016 року відповідно до пункту 7 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 7 та 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», статті 46 Регламенту Київської міської ради затверджено план діяльності Київської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік, пунктом 1 якого визначено проект рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в м. Києві», пунктом 2 - проект рішення Київської міської ради «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів в місті Києві», та пунктом 3 - проект рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253 «Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві», відповідальний підрозділ - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Державна регуляторна служба України листом від 14 лютого 2017 року за № 872/0/20-17 надала постійній комісії з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики Київської міської ради пропозиції щодо удосконалення проекту регуляторного акта - проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в м. Києві», а саме: запропоновано доопрацювати пункт 1.5 проекту рішення та доопрацювати аналіз регуляторного впливу до проекту рішення.

28 лютого 2017 року на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики прийнято рішення (протокол № 3), яким відхилено пропозиції Державної регуляторної служби України щодо удосконалення проекту регуляторного акта «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві», підтримано проект рішення Київської міської ради «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» та зобов'язано підготувати висновки постійної комісії Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики про відповідність проекту регуляторного акта «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві вимогам статей 4 та 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Як зазначено у витягу з протоколу № 3, Концепція розвитку зовнішньої реклами в м.Києві - є концептуальним документом, який є базовим та визначає стратегію розвитку. Правила - це нормативно-правовий акт, який конкретизує нормативні приписи загального характеру. Тобто, Концепція розвитку та правила розміщення рекламних засобів є різні за змістом та призначенням. Також існуючий порядок розміщення реклами в місті Києві поряд із розробленими правилами ускладнить застосування суб'єктами господарювання цих документів. Тому постійна комісія запропонувала розробнику привести цей проект у відповідність до принципів державної регуляторної політики, а саме: внести зміни до назви проекту рішення і викласти в такій редакції: «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» з відповідним доопрацюванням додатків, які додаються до цього рішення: доопрацювати аналіз регуляторного впливу; порядок розміщення реклами у м. Києві затвердити розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як того вимагає чинне законодавство; визнати такими, що втратили чинність рішення Київської міської ради «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в м. Києві» та «Про затвердження Порядку розміщення реклами у м.Києві».

28 лютого 2017 року постійною комісією Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики складено висновки № 08/286-76 про відповідність проекту регуляторного акта «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» вимогам статей 4 та 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У висновках зазначено, що в результаті опрацювання зауважень та пропозицій прийнято рішення внести зміни до назви проекту регуляторного акта і викласти його в такій редакції «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» з опрацьованими додатками, скасувавши при цьому чинні рішення Київської міської ради «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в м. Києві» та «Про затвердження Порядку розміщення реклами у м. Києві». Відповідно Аналіз регуляторного впливу на МТ-Тест до проекту регуляторного акта також доопрацьовані та повторно оприлюднені разом з проектом рішення на веб-сайті міської влади в розділі «Регуляторна діяльність» для інформування громадян. У висновках також зазначено, що постійна комісія отримала від Державної регуляторної служби України пропозиції щодо удосконалення проекту регуляторного акта. Оскільки, пропозиції уповноваженого органу стосувалися написання Аналізу регуляторного впливу до проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві», то постійна комісія прийняла рішення відхилити пропозиції Державної регуляторної служби України.

На засіданні постійної комісії з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики (21 березня 2017 року) підтримано проект рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві» з урахуванням пропозицій та зауважень щодо удосконалення цього проекту регуляторного акта: назву проекту рішення викладено в редакції «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» та викладено проект рішення з відповідними змінами.

22 березня 2017 року постійною комісією Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики складено висновки № 08/286-113 про відповідність проекту регуляторного акта в редакції «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» вимогам статей 4 та 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань транспорту, зв'язку та реклами (протокол № 6) підтримано проект рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві» з урахуванням протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики № 4 від 21 березня 2017 року та з відповідними змінами до Правил розміщення рекламних засобів в місті Києві, прийнятими на засіданні.

З огляду на встановлені у суді обставини суд зазначає, що Київською міською радою фактично прийнято рішення по проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві», проте із змінами, прийнятими під час розгляду проекту рішення, в тому числі в назві проекту рішення.

Разом з тим, Київською міською радою отримано висновки постійної комісії Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики щодо відповідності проекту рішення з відповідними змінами вимогам статей 4 та 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі №826/14012/17.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, крім того позивачем наведені доводи в підтвердження протиправності рішення Київської міської ради №223/2445 від 20 квітня 2017 року в цілому, в той час, як в позовній заяві просить скасувати окремі пункти Правил розміщення рекламних засобів в місті Києві, які затвердженні оскаржуваним рішенням.

Окрім того, як слушно зауважив представник відповідача, оскаржувані позивачем Правила розміщення рекламних засобів у місті Києві, в частині, які є Додатком 1 до рішення Київської міської ради від 20 квітня 2017 року №223/2445, регулюють правові відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними і юридичними (незалежно від форми власності та підпорядкованості) особами, що виникають у процесі розміщення засобів зовнішньої реклами та реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади на території міста Києва, та визначає вимоги щодо їх розміщення, вимоги до проектування рекламних засобів, визначення місць встановлення рекламних засобів, їх експлуатації та обслуговування.

Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (п.2) визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Таким чином, встановлення окремої конкретно визначеної спеціальної рекламної конструкції у певному місці та на певний строк не є видом економічної (господарської) діяльності, в тому числі і згідно Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого та введеного в дію Наказом Держспоживстандарту України 11 жовтня 2010 року за №457.

Відтак, думка позивача щодо неврахування відповідачем вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» є помилковою, оскільки оскаржуване рішення жодним чином не регулює надання суб'єкту господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Крім того, як було наголошено відповідачем та не спростовано позивачем, Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом від 08 лютого 2017 року за №02-07/524 погодило проект рішення Київської міської ради «Про внесення змін до Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року №20/7357.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та з огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що Київською міською радою прийнято рішення від 20.04.2017 № 223/2445 «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» в межах своїх повноважень та оскаржуване рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 77, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Індивідуал» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 21.09.2018 року.