Рішення № 76611404, 19.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3956/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (65496, Одеська обл., смт. Таїрове, СК Таїр, вул. Яблунева, буд.56) до Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 8-А) про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якому позивач (з урахуванням уточнень від 03.09.2018 року) просить суд визнати протиправним рішення Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26 лютого 2108 року за №6 “Про відмову у призначенні пенсії” яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком; зобов’язати Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 12.12.1990 року по 31.05.1993 року в Кооперативі «Контакт-88»; зобов'язати Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 24 листопада 2017 року дострокову пенсію за віком відповідно до ст.115 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій після досягнення 55 років, надавши всі необхідні документи для призначення пенсії. За результатом розгляду його заяви 26 лютого 2018 року відповідачем було прийнято рішення № 6 «Про відмову у призначенні пенсії». При цьому відмова ґрунтувалась на тому, що право на пенсію ОСОБА_1 набуде після досягнення 60- річного віку, так як відсутня довідка військового комісаріату про період (періоди) участі в бойових діях. Окрім того, як вбачається із розрахунку стажу до протоколу 2159 від 26.02.2018 ОСОБА_1 відповідачем не зараховано до загального стажу для призначення пенсії період роботи з 12.12.1990 року по 31.05.1993 року в Кооперативі «Контакт-88». Відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 оскільки останнім було надано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження його участі у бойових діях та підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно працював в Кооперативі «Контакт-88» в період з 12.12.1990 року по 31.05.1993 року.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України.

03 вересня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25721/18), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, представник відповідача, посилаючись на положення п.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 03.07.2003 року, зазначив, що ОСОБА_1 27.11.2017 звернувся до об’єднаного управління із заявою про призначення дострокової пенсії як учаснику бойових дій та надав наступні документи: трудову книжку; атестат, військовий квіток; посвідчення учасника бойових дій; довідку про проходження військової служби в ОСОБА_2; довідку про визнання учасником бойових дій за виконання завдань щодо розмінування. Позивачу статус учасника бойових дій було надано за участь у розмінуванні, а не за участь у бойових діях, тому за даних умов він матиме право тільки на надбавку до пенсії за віком як учасник бойових дій при досягненні пенсійного віку (60 років). Щодо незарахування до загального стажу позивача деяких періодів роботи представник відповідача зазначив, що відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов’язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку Міноборони (додаток №2). В зазначених довідках безпосередньо зазначається, що особа проходила службу в складі діючої армії в період бойових дій (також країну, в якій велися бойові дії та період участі в бойових діях, які затверджені переліком Постанови Кабінету Міністрів України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 08.02.1994 №63. Так, в розписці-повідомленні, наданій ОСОБА_1, зазначалось про необхідність надати об’єднаному управлінню в строк до 26.02.2018 довідку відповідно до додатку 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Однак, у вказаний строк довідка надана не була. Посилаючись на ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсію страхування» №1058 від 03.07.2003 року та положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, представник відповідача зазначив, що у відповідача відсутні законодавчо визначені підстави для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсій, оскільки ним не було надано достатніх документів, а отже рішення №6 від 26.02.2018 про відмову в призначенні пенсії є обґрунтованим та правомірним.

13 вересня 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками (вх.№26884/18). У вказаній заяві представник зазначив, що в частині 4 прохальної частини позовної заяви невірно зазначено дату, з якої позивач просить суд призначити та виплатити дострокову пенсію за віком, а саме 24 листопада 2018 року, оскільки вірною датою подання заяви про призначення пенсії є 27 листопада 2017 року. У зв’язку з чим, представник позивача просив суд прийняти до розгляду належним чином оформлену позовну заяву.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 263 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) народився 23 листопада 1962 року.

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» разом з якою подав відповідний пакет документів, а саме: трудову книжку БТ-І №4899958 від 20.12.1982 року; атестат №4714 від 15.07.1979 року; військовий квиток НО №4140583 від 28.11.1980 року; посвідчення учасника бойових дій №005672; довідку про проходження військової служби в ОСОБА_2 №4/832 від 21.09.2015 року; довідку про визнання учасником бойових дій за виконання завдань щодо розмінування №4/977 від 27.11.2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки-повідомлення встановленої форми.

При цьому, у вищевказаній розписці-повідомленні зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії та які необхідно надати у строк до 26.02.2018 року, зокрема, довідка додаток 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідка про стаж та трудовий договір.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 26.02.2018 року Чорноморським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України прийнято рішення №6 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій.

В обґрунтування відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1, як учаснику бойових дій відповідач, посилаючись на положення п.4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсію страхування» №1058 від 03.07.2003 року, положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначив, що з наданих документів стаж роботи ОСОБА_1 становить 31 рік 9 місяців 4 дні. Зазначаючи про відсутність відповідної довідки військового комісаріату про підтвердження служби у складі діючої армії в період бойових дій, відповідач вказує, що позивач має право на пенсію за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 29 років.

Не погоджуючись вищевказаним рішенням про відмову в призначенні пенсії, вважаючи його необґрунтованим, протиправним, позивач звернувся до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як передбачено ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування періоду роботи на умовах трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання до загального трудового стажу особи.

Згідно з ст. 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993року №637 (зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993року №58 (зі змінами та доповненнями), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктами 2.1-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993року №58 передбачено, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993року №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Відповідно до п.20 розділу «Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників» «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р., уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу за додатком №5, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

З наявної в матеріалах справи копії протоколу розрахунку стажу ОСОБА_1 №2159 від 26.02.2018 року та оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідачем не зараховано до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.12.1990 року по 31.05.1993 року на посаді водія 3 класу в Кооперативі «Контакт-88» з підстав ненадання останнім у встановлений строк довідки, передбаченої додатком 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової кники або відповідних записів у ній.

Загальний стаж становить згідно розрахунку 31 рік 9 місяців 4 дні, у тому числі військова служба 1 рік 11 місяців 19 днів.

Суд не погоджується з такою позицією з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки БТ-І № 4899958 ОСОБА_1, що в період з 12.12.1990 року по 31.05.1993 року ОСОБА_1 працював водієм 3 класу в Кооперативі «Контакт-88.

Так, відповідно до п. 11 відомостей про роботу вказаних у трудовій книжці позивача вбачається, що 12.12.1990 року ОСОБА_1В прийнятий водієм 3 класу до Кооперативу «Контакт-88» та 31.05.1993 року звільнений з займаною посади відповідно до ст. 38. КЗпП України (за власним бажанням), що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (п.12) та закріплено печаткою кооперативу.

Вищевказані записи (п.11, п.12) в трудовій книжці ОСОБА_1 здійснені у відповідності до п.п. 2.1-2.4, 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993року №58.

Таким чином, суд вважає, що наявність відповідного запису у трудовій книжці позивача, скріпленого печаткою кооперативу, є достатнім доказом для підтвердження та врахування спірного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 у розумінні ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів на підтвердження стажу за спірний період ОСОБА_1

При цьому суд погоджується з доводами представника позивача щодо про те, що відсутність зміни печатки підприємства на нову після припинення СРСР не може бути підставою для неврахування вказаного періоду до загального трудового стажу ОСОБА_1 як неналежно засвідченого.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27 листопада 2018 року дострокову пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Зі змісту абз. 6 п. 3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/1 1846.

Відповідно до вимог статті 81 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з вимогами статті 82 вказаного Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Стаття 83 Закону передбачає, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Так, пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, останній зобов'язаний перевірити правильність оформлення заяви, розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Також, для призначення пенсії позивачу за наявності відповідного стажу із зниженням пенсійного віку необхідно дві умови: 1) особа повинна бути або резервістом чи військовозобов'язаним, та 2) мати статус учасника бойових дій, який наданий відповідно до п. 19 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення дострокої пенсії, як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підтвердження чого, зокрема, надав військовий квиток НО №4140583 від 28.11.1980 року; посвідчення учасника бойових дій №005672; довідку про проходження військової служби в ОСОБА_2 №4/832 від 21.09.2015 року; довідку про визнання учасником бойових дій за виконання завдань щодо розмінування №4/977 від 27.11.2017 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки Овідіопольского районного війкового комісаріату від 21.09.2015 року №4/832, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.11.1980 року по 16.11.1982 року проходив військову службу в ОСОБА_2.

Згідно з довідкою Овідіопольского районного війкового комісаріату від 27.11.2017 року №4/977 ОСОБА_1 приймав участь в розмінуванні в період проходження військової служби у військовій частині 44605 з 11.05.1982 року по 09.10.1982 року на підставі алфавітної карти учасника війни.

Вищевказане підтверджується записами (п.1) в трудовій книжці ОСОБА_1 та наданою позивачем до суду копією військового квитка НО№4140583.

Судом встановлено, що 26.09.2014 року ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника бойових дій серії ЮА №005672.

Відповідно до пункту 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов’язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війки відповідно до пункту 11 статті 7 Закону У країни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомогопункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов’язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» № 2232-ХІІ. Відповідно до ч.9 ст.1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії в т.ч.: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно із пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

З аналізу вищезазначеного судом встановлено, що надані позивачем документи підтверджують, що він під час проходження військової служби виконував завдання щодо розмінування, за що йому, у встановленому законом порядку, надано статус учасника бойових дій, а отже, позивач є собою з числа військовозобовязаних, яким надано статус учасника бойових дій в розумінні п.11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а подані позивачем документи разом з заявою про призначення дострокової пенсії містять достатньо доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того суд зазначає, що що позивач досяг 55 років та має достатній загальний трудовий стаж (більше 25 років), що відповідно до положень абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає йому право на призначення дострокової пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивач підпадає під дію вимог абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу виплати дострокової пенсії за віком є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 26.02.2018 року №6, оскільки доводи, викладені у відзиві на позовну заяву не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65496, Одеська обл., смт. Таїрове, СК Таїр, вул. Яблунева, буд.56) до Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 8-А) про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26 лютого 2108 року за №6 “Про відмову у призначенні пенсії”, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.

Зобов’язати Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 12.12.1990 року по 31.05.1993 року в Кооперативі «Контакт-88».

Зобов'язати Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27 листопада 2017 року дострокову пенсію за віком відповідно до ст.115 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 19 вересня 2018 року у зв’язку із перебуванням судді з 10.09.2018р. по 14.09.2018р. у відпустці та з 17.09.2018р. по 18.09.2018р. у відрядженні.

Суддя М.М. Аракелян

.