Рішення № 76610493, 17.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 р. Справа№805/1805/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2018 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неправомірно припинив виплату пенсії, без зазначення підстав такого припинення. З посиланням на статтю 64, 46, 49, 92 Конституції України, статтю 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати з 01 серпня 2017 року пенсії позивачу;

- зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу з моменту припинення виплати з 01 серпня 2017 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць;

- зобов’язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

19 березня 2018 року позовна заява залишена без руху і позивачу був наданий строк для усунення її недоліків.

06 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

10 квітня 2918 року від відповідача були витребувані докази.

07 травня 2018 року провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

14 вересня 018 року провадження у справі поновлено.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Красноармійському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа. У 2016 році позивач змінив місце реєстрації та відмовився від довідки внутрішньо переміщеної особи. Відповідач, на звернення позивача, повідомив, що виплата пенсії була зупинена після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, не заважаючи на зміну місця проживання, згідно статті 1 та статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706 та Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Постановою Кабінету міністрів України 3365 від 08.06.2016 року «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

12 квітня 2018 року відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому припинення виплати пенсії мотивував тим, що громадяни України, які на момент реєстрації місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці згідно розпорядження №1085-р отримали статус внутрішньо переміщених осіб, а потім змінили місце реєстрації на підконтрольній українській владі території є внутрішньо переміщенимим особами незалежно від зміни реєстрації та мають право на отримання всіх виплат та допомог внутрішньо переміщеним особам. Реалізація права на отримання пенсійних виплат пов’язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України. Також відповідач вважає, що права позивача порушені не були, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог їй слід відмовити.

Дослідивши докази та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 8, кв. 1, що підтверджується копією її паспорта громадянина України ВС 717161.

Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія її пенсійного посвідчення № 089035.

02 лютого 2015 року розпорядженням 300808 ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначило позивачу пенсію за віком.

На письмове звернення позивача ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 06 вересня 2017 року № 15/9-01-01-01 повідомило, що виплата пенсії тимчасово приипнена з серпня 2017 року, оскільки громадяни України, які на момент реєстрації місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці згідно розпорядження №1085-р отримали статус внутрішньо переміщених осіб, а потім змінили місце реєстрації на підконтрольній українській владі території є внутрішньо переміщеними особами незалежно від зміни реєстрації та мають право на отримання всіх відплат та допомога внутрішньо переміщеним особам. Для поновлення виплати пенсії позивачу було рекомендовано звернутися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

18 жовтня 2016 року управління соціального захисту населення Покровської міської ради листом №01-05/2105 повідомило ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про зняття з обліку позивача.

Згідно довідки Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1662 від 16.04.2018 у період з червня по вересень 2017 року позивачу щомісячно нараховувалася пенсія у розмірі 2266,33 гривень. У період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно, пенсія позивачу щомісячно нараховувалася у розмірі 2831, 17 гривень. Виплата пенсії припинена з вересня 2017 року. Заборгованість по виплаті пенсії становить 21519,68 гривень.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2017 року на підставі встановленого факту відсутності реєстрації позивача в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з серпня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Суд враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 «Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов’язання відповідача поновити виплату пенсії з серпня 2017 року.

Аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги що виконання рішення в даній справі становить значний суспільний інтерес та вимагає від відповідача вчинення певних дій, а саме відновлення виплати пенсії позивачу, суд з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання: 85300, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, б.154, код ЄДРПОУ 37869345) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_3 з серпня 2017 року.

Зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з серпня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 вересня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.