Постанова № 76609926, 21.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Справа № 903/400/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

Суддя Розізнана І.В.,

Суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Волинської області від 23.07.2018 у справі № 903/400/18 (суддя Кравчук А. М. м.Луцьк, повний текст складено 23.07.2018)

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Київ

до відповідача: підприємця Видринської Тетяни Петрівни, м.Луцьк

про стягнення 94 840 грн. 64 коп.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з підприємця Видринської Тетяни Петрівни заборгованості за договором №Б/Н від 17.06.2013 в розмірі 94 840 грн. 64 коп., з яких 34 670 грн. 22 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 6 512 грн. 00 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 53 658 грн. 42 коп. пені та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення 34 670 грн. 22 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 512 грн. 00 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 53 658 грн. 42 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.07.2018 у справі №903/400/18 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до підприємця Видринської Тетяни Петрівни про стягнення 94 840 грн. 64 коп. відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що вказане рішення обґрунтовано тим, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків, пені та комісії за договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23.07.2018 по справі АТ КБ «Приватбанк» до відповідача підприємця Видринської Тетяни Петрівни про стягнення 94840,60 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву АТ КБ «Приватбанк».

Вважає, що оскільки зобов`язання належним чином не виконано до цього часу, то відповідно і нарахування відсотків, в тому числі і після ухвалення рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014 є правомірним згідно до п.3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг. Щодо пені, то вона відповідно до п.3.18.4.5 Умов та правил надання банківських послуг нараховується за кожний випадок порушення зобов`язання протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане клієнтом. Щодо нарахування комісії, то згідно п.3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт сплачує банку винагороду за користування ліміту 1 числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Оскільки, зобов`язання зі сплати кредитного ліміту не виконано позичальником, то відповідно банк має право нараховувати винагороду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Волинської області від 23.07.18р. у справі №903/400/18. Встановлено строк підприємцю Видринській Тетяні Петрівні для надання суду - відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" копії відзиву та доданих до нього документів, витягу з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до 18.09.2018 включно. Роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Волинської області від 23.07.18р. у справі №903/400/18 буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на дату ухвалення даної постанови відповідач підприємець Видринська Тетяна Петрівна не використала право на подання відзиву передбачене ст. 263 ГПК України.

У відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 23.07.2018 у справі № 903/400/18 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2013 підприємцем Видринською Т.П. підписана заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитком печатки.

Згідно Заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 17.06.2013 року (далі за тестом - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

За правовою природою вказаний договір, укладений шляхом приєднання до запропонованих банком умов та тарифів, є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, який не суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки сторонами були здійсненні всі необхідні дії, які спрямованні на придбання, припинення або зміну цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають заява про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на відповідній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 1048, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.18.1.16. умов передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до пункту 3.18.1.1. умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Пунктом 3.18.1.3. умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.18.1.8 умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно пункту 3.18.1.6. умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

У відповідності до пункту 3.18.4 умов, яким затверджений порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі- "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня(п. 3.18.4.1.4 умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У відповідності до пункту 3.18.1.17 умов при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь - які рахунки або пластикові картки, власниками якого є сам власник поточного рахунку або пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного проведеного за рахунок кредитного ліміту перерахувань, стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, належні до сплати банку, зі свого поточного рахунку.

Згідно пункту 3.18.2.3.4. умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

В пункті 3.18.6.1. умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Свої зобов'язання за договором ПАТ КБ "Приватбанк" виконав в повному обсязі, надавши фізичній особі-підприємцю Видринській Тетяні Петрівні кредитний ліміт в розмірі 16000 грн. 00 коп. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт в сумі 16 000 грн. 00 коп. на поточний рахунок 26003055500169 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта ( системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", що підтверджується довідкою від 16.11.2017 року (а.с. 30).

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однак відповідачем умови договору виконані не були.

У відповідності до пункту 3.18.2.3.4. умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014 по справі №903/722/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Видринської Тетяни Петрівни про стягнення 20343,88 грн., у в зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував умови договору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. №E0209VOZ0004R від 07.07.2014 з вимогою погасити прострочену заборгованість, однак претензія залишена без відповіді та задоволення.

В подальшому, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Видринської Тетяни Петрівни про стягнення 20343,88 грн. заборгованості в т.ч. 16000,00 грн. непогашення кредиту; 3313,39 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 410,17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 620,32 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського господарського суду Волинської області від 26.08.2014 по справі №903/722/14 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Видринської Тетяни Петрівни про стягнення 20343,88 грн., задоволено. Стягнуто з підприємця Видринської Тетяни Петрівни на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 20 343, 88 грн. заборгованості, в т.ч. 16 000, 00 грн. - непогашеного кредиту, 3 313, 39 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 410, 17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 620, 32 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом та 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору (а.с. 37-39). На виконання рішення видано наказ №903/722/14-1 від 10.09.2014(а.с. 39 на звороті). Дане рішення суду набрало законної сили.

У відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв'язку з не виконанням рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014 № 903/722/14 ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 15.07.2014 року по 08.05.2018 року донараховано відповідачу 34 670 грн. 22 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 53 658 грн. 42 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 6 512 грн. 00 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.

В силу вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані його позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

АТ КБ «Приватбанк» скористався своїм правом на звернення до суду з вимогою про повернення суми кредиту та відсотків за його користування разом із штрафними санкціями у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, що підтверджується рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2014 № 903/722/14(а.с. 37-39).

У постанові Верховного Суду по справі №557/922/15-ц від 05.03.2018 викладено правовий висновок, що пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання.

Отже ПАТ КБ "Приватбанк", пред'явивши позов до господарського суду Волинської області (рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014 № 903/722/14) про стягнення з підприємця Видринської Т.П. заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 17.06.2013, фактично пред'явив вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за вказаним договором, в т.ч. сплату процентів за користування кредитом та пені, а тому відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов'язання.

Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою від 07.07.2014 №Е0209VOZ0004R позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Таким чином, після зміни строку виконання зобов'язань щодо погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, комісії за користування кредитом, оскільки нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України "Про виконавче провадження".

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02.12.2015 (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15) та Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, висновки якого щодо застосування норм права згідно зі ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковими для судів.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що вбачається в рішенні господарського суду Волинської області від 26.08.2014 у справі №903/722/14 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ФОП Видринської Тетяни Петрівни про стягнення 20343,88 грн. в т.ч. 16000,00 грн. непогашення кредиту; 3313,39 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 410,17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 620,32 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом., а отже строк дії договору банківського обслуговування №б/н від 17.06.2013 змінився з 13.07.2014, тобто з дати коли відправлено відповідачу претензію №E0209VOZ0004R з вимогою погасити прострочену заборгованість.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. В разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що вбачається в рішенні суду.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), яка в даній постанові відступила від правового висновку викладеного постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 на яку посилається позивач в даній справі при обґрунтуванні позовних вимог..

Таким чином, колегія суддів відзначає, що після ухвалення рішення господарського суду Волинської області від 26 серпня 2014 року по справі №903/722/14 про стягнення суми боргу за кредитним договором з відповідача, позивач має право на отримання інфляційних втрат від суми боргу, вираженої в національній валюті, та на три проценти річних від простроченої суми боргу відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України

Даний правовий висновок про застосування норм права, викладений також у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц, від 09 липня 2018 року у справі №170/484/17, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Щодо позовних вимог в частині стягнення боргу по процентах, судова колегія відзначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція про застосування норм права, відповідно до якої за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо підвищення процентної ставки, колегія суддів відзначає, що у відповідності до ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.ч. 3-4 ст.1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищевикладене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Аналогічна позиція викладена в Верховним Судом України в постанові від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.

Крім того, відповідно до положень п. 3.18.2.3.1 "Умов та правил надання банківських послуг" сторони в порядку ч. 1 ст. 212 ЦК дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 та/або більше відсотків, сторони погодилися, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами та правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

Отже підставою застосування збільшеної процентної ставки є настання подій, визначених зазначеним пунктом Умов та правил надання банківських послуг або кожної окремо, або разом в сукупності, та обов'язкове повідомлення про настання цієї події (цих подій) позичальника за умови наявності у останнього простроченого боргу.

У відповідності до ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Разом з тим, договором банківського обслуговування №б/н від 17.06.2013 не визначено максимальний розмір збільшення процентної ставки в розмірі 56%.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів належними та допустимими доказами факт повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, відповідно до вимог Умов та правил надання банківських послуг та доказів, які б свідчили про настання обставин, які надавали банку право на зміну процентної ставки по кредитному ліміту матеріали справи не містять.

Щодо сплати винагороди (комісії), колегія суддів звертає увагу на те, що остання не є обов'язковою для виконання відповідачем, оскільки не відповідає вимогам розумності та справедливості договору, передбаченим в ст. 627 ЦК України. При цьому, судом врахована правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 16.11.2016 у справі №6-1746цс16, відповідно до якої нараховування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача (клієнта) є незаконною.

Враховуючи вищевикладені правові висновки Верховного Суду колегія суддів погоджується, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" про стягнення з підприємця Видринської Тетяни Петрівни заборгованості в сумі 94 840 грн. 64 коп., з яких 34 670 грн. 22 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 6 512 грн. 00 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 53 658 грн. 42 коп. пені, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів, пені та комісії по договору банківського обслуговування №б/н від 17.06.2013.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 23.07.2018 у справі № 903/400/18 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 23.07.2018 у справі № 903/400/18 без змін.

2. Справу №903/400/18 повернути господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений «21» вересня 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.