Постанова № 76607632, 21.09.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/663/18 Провадження № 22-ц/795/854/2018 Головуючий у I інстанції - Павлов В. Г. Доповідач - Кузюра Л. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

учасники судового процесу:

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач,особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2,

оскаржується рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості;

прізвище судді: Павлов В.Г.; час і місце ухвалення рішення суду: 13 год. 57 хв. м. Прилуки; дата складання повного тексту рішення: 02 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.06.2011 року в загальній сумі 76 183 грн 25 коп., а також судових витрат. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що призвело до виникнення вказаної вище заборгованості.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вищенаведеним кредитним договором в сумі 70 779 грн 29 коп., з яких: заборгованість за кредитом 8450 грн. 86 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 61 028 грн. 43 коп., заборгованість по пені та комісії в сумі 1300 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні рішення дійшов невірного висновку про правомірне підвищення банком відсоткової ставки, не врахувавши, що в порушення укладеного між сторонами кредитного договору, позивачем було збільшено відсоткову ставку без згоди боржника. Крім того, за доводами апеляційної скарги, судом помилково не було застосовано строк позовної давності щодо стягнення основної суми кредиту, неустойки та відсотків.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни, посилаючись на те, що суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, дійшов вірного висновку про те, що розрахунок поданий банком є прийнятним з огляду на умови договору та звернувшись до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не пропустив строк позовної давності.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольнивши частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції послався на те, що банком на підтвердження позовних вимог надано належні та допустимі докази, зокрема, виписку за рахунком відповідача, яка містить відомості про зняття відповідачем коштів з карти та її поповнення, подано розрахунок заборгованості за договором від 29.06.2011 року, який не спростований відповідачем у встановлену законом порядку.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, 29.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н згідно умов якого останній отримав кредит у розмір 8300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Пам'яткою клієнта», "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами" становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с.7).

Згідно з п. 1.1.3.2.3 «Умов та правилами надання банківських послуг» банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менш, ніж за 7 днів до введення змін поінформувати клієнта, у тому числі, у виписці за картрахунком, що узгоджується з п. 1.1.3.1.9 «Умов та правил надання банківських послуг». Цим же пунктом визначено, що клієнт є таким, що приймає нові умови, якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення клієнта про незгоду зі змінами. З виписки по рахунку вбачається новий розмір встановленої нової відсоткової ставки та період, за який нараховуються відсотки.

Пунктом 1.1.2.3. Умов встановлений обов'язок клієнта одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками.

Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт, для держателів карти «Універсальна» було встановлено такі тарифи: місячна базова процентна ставка - 2,5%, за тратами, здійсненими: з 01.09.2014 - 2,9%, з 01.04.2015 - 3,6%.

На виконання зазначених положень Умов та Правил, банком було повідомлено позичальника про збільшення відсоткової ставки у виписках за рахунком, які позичальник зобов'язаний отримувати згідно з п. 1.1.2.3. Умов та Правил, однак жодних дій з приводу отриманої інформації банка щодо незгоди з підвищенням тарифів та про розірвання договору відповідачем здійснено не було.

Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої та частини четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Зважаючи на такі обставини та враховуючи, що відповідачем не було подано повідомлень про незгоду зі змінами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач погодився з продовженням договору на нових умовах.

Згідно з розрахунком заборгованості, поданим ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, станом на 31.01.2018 року, перед ПАТ КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість в загальній сумі 76 183 грн. 25 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 8450 грн. 86 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом 61 028 грн. 43 коп., заборгованість за пенею та комісією - 2600 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) 3 603 грн. 96 коп. (а.с.5-6).

Виходячи з того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції поданий позивачем розрахунок не було спростовано відповідачем шляхом подання належних та допустимих доказів, висновок суду першої інстанції про його належність є вірним.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання вказаного кредитного договору відповідачу було надано кредитну карту НОМЕР_1 з терміном дії до серпня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з наявних у справі доказів, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 70779 грн 29 коп. , з яких: заборгованість за кредитом 8450 грн. 86 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом 61 028 грн. 43 коп., заборгованості по пені та комісії в сумі 1300 грн.

Заяву відповідача про застосування строків позовної давності судом першої інстанції правомірно було залишено без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду позивач звернувся в березні 2018 року.

Право на звернення до суду з позовом виникло у позивача після виникнення простроченої заборгованості щодо грошових зобов'язань відповідача та з дня нарахування пені.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за перевипущеною картою, строк дії якої було встановлено банком до 08.2017 року, ОСОБА_2 було здійснено 29.04.2016 року, натомість з даним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в березні 2018 року.

Отже, позивачем було дотримано трирічний строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогами про стягнення кредиту та відсотків, а також річний строк позовної давності щодо звернення до суду з вимого про стягнення пені.

Доводи апеляційної скарги про незаконне збільшення відсоткової ставки, не заслуговують на увагу, оскільки розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Про зміну в Тарифах банк повідомляв у спосіб передбачений умовами договору, зокрема у виписці про рух грошових коштів по картрахунку.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2018 року без зміни.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: