Постанова № 76607631, 17.09.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/912/18 Провадження № 22-ц/795/959/2018 Головуючий у I інстанції - Коваленко А. В. Доповідач - Кузюра Л. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

за участю секретаря судового засідання Бивалькевич Т.В.,

учасники судового процесу:

позивач: ОСОБА_2;

відповідач: ОСОБА_3;

третя особа: державне підприємство МВС України «Черкаси-Інформ-Ресурси»;

особа, яка подала скаргу: ОСОБА_2;

оскаржується рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину,

прізвище судді: Коваленко А.В.; місце та час ухвалення рішення: м. Прилуки, 10 год. 00 хв.; дата складання повного тексту рішення: 03 червня 2018 року,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання нікчемним правочину від 03 травня 2008 р. щодо транспортного засобу марки БМВ 524 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN:НОМЕР_3, який було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 7400 доларів США в порядку застосування наслідків нікчемного правочину.

Вимоги мотивовано тим, що 03 травня 2008 року позивач на підставі укладеного в простій письмовій формі правочину, придбав у відповідача автомобіль марки БМВ 524, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за який ним було сплачено 7400 доларів США. У подальшому він звернувся до начальника ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві із заявою про проведення операції «Зняття ТЗ з обліку для реалізації», але йому було в цьому відмовлено, оскільки автомобіль перебуває під арештом на підставі постанови слідчого Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Зазначав, що письмовий правочин було укладено між сторонами за взаємною згодою. Відповідач передав автомобіль, який перебував під арештом в порядку кримінального провадження, а тому останній незаконно отримав кошти, які підлягають поверненню в порядку застосування наслідків нікчемності правочину.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що суд першої інстанції не надав оцінки факту арешту транспортного засобу у кримінальному провадженні та неповно дослідив надані до позовної заяви докази та фактичні обставини справи, застосувавши помилково норми матеріального права, що регулюють підстави та порядок визнання правочинів недійсними. Зазначав, що суд першої інстанції на підставі ч. 11 ст. 262 ЦПК України був зобов'язаний винести окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, а саме шахрайства з боку відповідача.

В засідання апеляційного суду сторони у справі не з»явились, будучи належним чином сповіщеними про час та місце розгляду справи, інтереси відповідача представляв адвокат ОСОБА_4, уповноважений останнім на вчинення зазначених дій відповідно до вимог закону, відтак справу розглянуто апеляційним судом згідно до приписів ч.2 ст. 371 ЦПК України без участі сторін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що автомобіль BMW 1990 року випуску, з 10 квітня 2007 року належить ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.6).

03 травня 2008 року, від імені власника автомобіля ОСОБА_5 ОСОБА_3, було видано довіреність ОСОБА_2 та ОСОБА_6, якою уповноважено останніх бути представниками власника в органах державної автоінспекції з питань експлуатації транспортного засобу, в тому числі здавати в оренду, міняти, зняти з обліку в органах державної автоінспекції та продати належний ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 легковий автомобіль марки BMW 524, 1990 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_6, зареєстрований УДАІ ГУМВС України в м. Києві 10.04.2007 року (а.с.5).

Цього ж дня ОСОБА_3 було видано ОСОБА_2 розписку про те, що він отримав від ОСОБА_2 7400 доларів США в порядку розрахунку за автомобіль BMW НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2 та претензій не має (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2009 р. ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 звернувся до начальника ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві із заявою про проведення операції «Зняття ТЗ з обліку для реалізації» легкового автомобіля марки BMW 524, 1990 року випуску (а.с.11), однак за даними "АІС" від 04.08.2009 року було встановлено , що автомобіль BMW 524 № НОМЕР_7 значиться під арештом на підставі постанови слідчого Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Цирульникова А.С. №59/СВ-316 01.11.2007 (кримінальна справа №10-14020) (а.с.11-12), відповідно операцію зняття з обліку здійснено не було.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок набуття права власності на автомобіль встановлений Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року (із змінами та доповненнями).

Пунктами 7, 8 Порядку передбачено, що однією з умов відчуження транспортного засобу є зняття його з обліку в уповноваженому органі МВС.

Відповідно до п. 40 Порядку зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції (станом на момент укладення розписки) в сервісному центрі МВС на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця або рішення суду.

Пунктом 43 передбачено, що якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку із його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації.

Отже, набуття права власності на автомобіль здійснюється при наявності договору купівлі-продажу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття цього засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в уповноваженому підрозділі МВС.

Згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Довіреність за своїм юридичним змістом є договором про представництво та не може трактуватись як посвідчення договору купівлі-продажу.

За правовою позицією ВСУ України, висловленою у постанові від 16.12.2015 року за №6-688цс15, видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, на ім'я якої видано довіреність.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що видача позивачеві довіреності на право володіння, користування та розпорядження транспортним засобом є правовідношенням з надання представникові повноважень діяти від імені і за рахунок особи, яку він представляє, та за своєю правовою природою не є договором купівлі-продажу транспортного засобу, положення якого передбачають прийняття покупцем майна у власність та сплату за нього певної грошової суми коштів (ст..655 ЦК України).

Отже, згідно з положеннями закону видання довіреності не є договором купівлі продажу, оскільки питання представництва та купівлі-продажу врегульовані різними нормами права та не є тотожними.

Зважаючи на те, що позивач користувався автомобілем в межах повноважень, визначених у довіреності, та не набув права власності на автомобіль, його твердження про те, що правочин від 03 травня 2008 р. щодо транспортного засобу марки БМВ 524 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN:НОМЕР_3 є нікчемним, через що мають бути застосовані наслідки недійсності нікчемного правочину, не ґрунтується на положеннях ст.203, ч.2 ст. 215, ст.. 216, 237 ЦК України.

Подана позивачем суду копія розписки ОСОБА_8 про отримання коштів в порядку розрахунку за автомобіль не є підтвердженням переходу права власності на спірний автомобіль від останнього до ОСОБА_2, оскільки сторони договору купівлі-продажу зазначеного автомобілю у встановленій законом формі укладено не було, у зв'язку з чим не відбулось переходу права власності на спірний автомобіль.

Зважаючи на те, що видачу довіреності позивачеві від 03 травня 2008 року було здійснено у відповідності з вимогами закону, зазначений правочин не можна вважати нікчемним з підстав порушення публічного порядку (ч.2 ст. 228 ЦК України).

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі щодо допущення судом першої інстанції бездіяльності в частині непостановлення окремої ухвали відповідно до ч. 11 ст. 262 ЦПК України, оскільки положення зазначеної норми закону не містять зобов'язальних приписів суду, а надають йому право на постановлення окремої ухвали.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування правильного по суті рішення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:Судді: