Ухвала суду № 76605748, 13.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

УХВАЛА

Справа №619/134/17 (категорія: договірні)

Провадження №22-ц/790/2900/18

13 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченка І.О.,

- Бурлаки І.В.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 липня 2017 року (суддя - Нечипоренко І.М.)

у цивільній справі (№ 619/134/17) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5

про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики.

Позовна заява мотивована тим, що 7 липня 2015 року між ним та ОСОБА_5, у простій письмовій формі, було укладено договір позики, згідно з яким він позичив у ОСОБА_5 20 тис. грн., які зобов'язався повернути до 7 липня 2016 року.

Крім того, 7 вересня 2015 року та 23 листопада 2015 року між сторонами було укладено дві додаткові угоди, згідно з якими позивач позичив у ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 20 тис. грн, які зобов'язався повернути до 7 липня 2016 року.

Позивач зазначав, що у 2015 році він страждав стійким психічним розладом, внаслідок якого не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, посилаючись на положення статей 203, 215 ЦК України, просив визнати недійсним договір позики від 7 липня 2015 року.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 липня 2017 року позов задоволено. Суд визнав недійсним договір позики, укладений в простій письмовій формі 07 липня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В поданій 26.07.2017 року апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначає: що на час звернення позивача з даним позовом в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебували справи про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4, а також про поділ майна подружжя; що оскаржене нею рішення може вплинути на вирішення інших справ по спору між нею і ОСОБА_4, так як дати укладення угод щодо майна, яке підлягає поділу між ними, були предметом судового дослідження, за наслідками якого позивач в момент вчинення правочинів 07 липня 2015 року, 07 вересня 2015 року та 23 листопада 2015 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22.11.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, зважуючи на те, що при задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 і ухваленні нового рішення по суті спору апеляційний суд не звернув увагу на відсутність належного обґрунтування апелянтом в чому ж саме полягає порушення її прав та інтересів у даній справі.

При новому перегляді справи апеляційним судом ОСОБА_3 додаткового обґрунтування апеляційної скарги не подала, в судові засідання апеляційного суду не з'явилася, а її представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити, посилаючись на вказані в ній доводи.

Крім того, 13 вересня 2018 року представник апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про забезпечення доказів у справі шляхом: витребування у ПрАТ «ВФ Україна» даних про геолокацію та місцезнаходження мобільних пристроїв, що використовувалися у червні-квітні 2015 року; витребування у Українського науково-дослідного інституту соціальної судової психіатрії та наркології копію медичної картки позивача ОСОБА_4, яка була використана комісією експертів під час проведення судово-психіатричної експертизи; виклику та допиту у якості свідка позивача ОСОБА_4 з метою з'ясування обставин його лікування у психіатричній клініці в м.Одеса, укладення ним право чинів 07.07.2018 року, 23.11.2015р. та інших обставин що мають значення для справи; виклику та допиту приватних нотаріусів Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з метою з'ясування обставин посвідчення ними правочинів, укладених ОСОБА_4; виклику та допиту у якості свідка лікаря-психіатра консультативно-поліклінічного відділення Українського науково-дослідного інституту соціальної судової психіатрії та наркології МОЗ України доктора медичних наук ОСОБА_9; виклику та допиту у якості свідка голову експертної судово-психіатричної комісії, заступника директора з наукової роботи і судової психіатрії та експертизи Українського науково-дослідного інституту соціальної судової психіатрії та наркології МОЗ України доктора медичних наук ОСОБА_10

Зазначене клопотання представник ОСОБА_11 - ОСОБА_6 обґрунтовував посиланням на те, що за допомогою перелічених процесуальних дій доведе зазначені в апеляційній скарзі обставини фальсифікації доказів, на підставі яких суд ухвалив незаконне рішення.

При цьому з пояснень представника апелянта вбачається, що з такими заявами до правоохоронних органів ОСОБА_3 та її представники не зверталися.

Представники позивача і відповідача проти задоволення клопотання заперечували, вважаючи його безпідставним, а перелічені представником ОСОБА_3 - ОСОБА_6 дії таким, що суперечать закону.

Колегія суддів, заслухавши думку осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи представника апелянта, приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки фактично представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить суд цивільної юрисдикції вжити притаманні кримінальному судочинству оперативно-розшукові та слідчі дії з метою виявлення та фіксування обставин скоєння посадовими і фізичними особами правопорушень, які можуть кваліфікуватися як злочини, що суперечить завданням та основним засадам цивільного судочинства, передбачених статтями 2, 3 ЦПК України, та положенням ст. ст. 4, 5, 10, 11, 13, 352 ЦПК України щодо права особи на звернення до суду за захистом прав цивільних, способу захисту, пропорційності та меж вимог захисту у цивільному судочинстві.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 118, 368, ч.2 ст.381, ст.ст. 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про забезпечення доказів - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

І.В. Бурлака