Постанова № 76602992, 20.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 678/806/17

Провадження № 22-ц/792/1390/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач), Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю учасників справи: апелянта ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Летичівського районного суду від 05 липня 2018 року (суддя Лазаренко А.В.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення відсотків від суми позики, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_5, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що в жовтні 2013 року позичив ОСОБА_4 1500 дол. США строком на 2 місяці за умови сплати ним 3% за кожен місяць користування. Протягом 2014 року ОСОБА_4 повернув добровільно 700 дол. США, решту - відмовився. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року з ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто 20752 грн. боргу. Відповідач повернув 20752 грн. тільки 21 липня 2017 року, крім того прострочив виконання зобов'язання по сплаті 3% місячних.

У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 18956,46 грн. - відсотки від суми позики; 1586,11грн. - три відсотки річних; 332,03 грн. - інфляційних втрат, з підстав несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за період з 1 січня 2015 року по 29 травня 2017 року і з 30 травня по 21 липня 2017 року.

Рішенням Летичівського районного суду від 05 липня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 18956,46 грн. - відсотки від суми позики; 1586,11 грн. - три відсотки річних; 332,03 грн. - інфляційних втрат; а разом 20874грн. 60 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що між сторонами договір позики не укладався, тому заявлені позивачем стягнення є безпідставними.

Апелянт зазначає, що жодним доказом не підтверджується, що позивачем передавались кошти у позику з умовою сплати 3 % річних.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним, а доводи апеляційної скарги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто 20752 грн. боргу по договору позики (а. с. 5-7).

Випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21 липня 2017 року підтверджується повернення ОСОБА_4 зазначеного боргу в сумі 20752 грн. (а. с. 15).

Згідно розрахунку позивача суми стягнення складають: 3 % місячних від суми позики ( за користування грошима) за період з 01.01.2015 р. по 20.07.2017 р. у розмірі (17932,25+1024,21)= 18956,46грн.; 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.01.2015 р. по 20.07.2017р. у розмірі ( 1497,42+88.69)=1586,11 грн.; інфляційних втрат за період з 30.05.2017 р. у розмірі -332,03 грн. Разом сума стягнення складає (18956,46+1586.11+332,03)=20874,60грн. Відповідач її не спростував.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_4 прострочив виконання грошового зобов'язання, тому зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З таким висновком апеляційний суд погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

У частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що між сторонами договір позики не укладався, тому заявлені позивачем стягнення є безпідставними, не заслуговують на увагу, оскільки факт укладення договору позики встановлено у рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи апеляційної скарги, про те, що жодним доказом не підтверджується, що позивачем передавались кошти у позику з умовою сплати 3 % річних, спростовується нормою законодавства, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Летичівського районного суду від 05 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2018 року.

Судді: /підписи/ А.В. Купельський

Т.В. Спірідонова

Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області А.В. Купельський