Рішення № 76602593, 07.09.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4035/14-ц

пр.№ 2/464/50/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.

секретаря судового засідання Гаврилишин О.Б.

за участю: представника відповідача та третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості;

позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 780 582 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08 січня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0001/08/6.10-CL, за умовами якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 79 000 доларів США із кінцевим терміном повернення по 05 січня 2018 року. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 1 780 582 гривні, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 780 582 гривні.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 24 вересня 2014 року вказане заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2018 року скасовано, а справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Третя особа ОСОБА_3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулася з позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, разом з усіма змінами та доповненнями до нього. Обґрунтовує позов тим, що відповідач на момент укладення кредитного договору не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2014 року позовна заява ОСОБА_3 прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова 23 грудня 2014 року провадження у справі зупинено до вирішення іншої цивільної справи №464/10315/14-ц за заявою ОСОБА_3 про визнання недієздатним ОСОБА_2

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 30 січня 2018 року провадження у справі поновлено і призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 31 липня 2018 року витребувані докази, зобов'язано позивача надати у розпорядження суду оригінали заяв про видачу готівки. Вимоги ухвали суду від 31.07.2018 не виконані, витребовувані документи у розпорядження суду не надано.

Представник позивача в судове засідання не прибув, відповідним клопотанням просить (т.2 а.с.51) розглядати справу без його участі, позов підтримує. З відзиву від 02 травня 2018 року вбачається, що позов третьої особи заперечує у повному обсязі. Вважає, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_2 усвідомлював свої дії та відповідав за наслідки їх вчинення, а ухвалою Сихівського районного суду м. Львова у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення опіки, заява ОСОБА_3 залишена без розгляду. Просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1, який діє також від імені третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, в судовому засіданні позов заперечив, просить у його задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог покликається на те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту видачі коштів відповідачу у сумі про стягнення, якої просить позивач, зазначає, що підписи на заявах про видачу готівки відповідачу не належать, розрахунок розміру пені та процентів за користування кредитним коштами суперечить умовам договору та чинному законодавству. Окрім цього, просить застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши докази, подані учасниками справи на підтвердження свої вимог та заперечень судом встановлено наступне.

Встановлено, що 08 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум») та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №0001/08/6.10-CL.(т.1 а.с.9-11, 176-178).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 79 000 (сімдесят дев'ять тисяч) доларів США.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору кредитні кошти надаються строком по 05 січня 2018 року.

Відповідно до п.1.3. Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13% (тринадцять) процентів річних.

Відповідно до п.2.3. Кредитного договору ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком (Додаток №1 до Договору), який є невід'ємною частиною цього Договору. Повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати Позичальником коштів на відкритий йому позичковий рахунок НОМЕР_1 в АКБ "Форум", МФО 385509.

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно п.2.6. цього Договору. Несплата позичальником процентів в терміни встановлені в п.2.6. цього договору дати, є підставою для вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Відповідно до п.2.5. кредитного договору сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360.

Відповідно до п.2.6. кредитного договору проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту на рахунок НОМЕР_2 в АКБ "Форум", МФО 385509, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредиту.

Відповідно до п.3.1.1 кредитного договору банк зобов'язаний на умовах, передбачених п.2.2. цього договору, в сумі, що передбачена п.1.1. цього договору, надати позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на поточний, картковий рахунок Позичальника або видачі готівкою відповідно до заявки позичальника.

Відповідно до п.3.2.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

Відповідно до п.3.2.6. кредитного договору банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору.

Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повертати кредитні кошти, згідно п.2.3. цього договору. Не пізніше строку, визначеного п.1.2. цього договору, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.3.3.8. кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ми застави, укладеним/и із позичальником (майновим поручителем), зокрема:

-У випадку порушення справи про банкрутство майнового поручителя;

-Якщо майно, що надане Банку в заставу Позичальником чи майновим поручителем не застраховане на користь Банку (не продовжено дію договору/ів страхування);

-При наявності виконавчих документів, рішень суду, будь-яких інших органів, що можуть призвести до невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань по цьому Договору та ін.;

-В інших випадках, передбачених цим Договором, договором застави (іпотеки) та чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до п.5.1. Кредитного договору Банк має право відмовитися від подальшого кредитування Позичальника за цим Договором частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий Позичальнику кредит своєчасно не буде повернений.

Відповідно до п.5.3. Кредитного договору сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п.3.3. цього Договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком Позичальника, а Позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього, Банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом Позичальнику письмову вимогу про повернення Позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, Банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат Банку, у порядку, визначеному цим Договором, договором застави та чинним законодавством України.

Додатком №1 до Кредитного договору №0001/08/6.10-CL від 08 січня 2008 року сторонами погоджено графік зменшення ліміту кредитування. Відповідно до вказаного Додатку перший платіж на погашення заборгованості за кредитом має бути здійснено Позичальником до 20 лютого 2011 року.

Встановлено, що 25 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №0001/08/6.10-CL від 08 січня 2008 року, за умовами якої сторони домовилися змінити відсоткову ставку за користування кредитними коштами та встановили її у розмірі 16% річних (т.1 а.с.179).

Позивачем на підтвердження видачі коштів згідно п.3.3.1. Кредитного договору надано суду копії заяв про видачу готівки на загальну суму 116 000 доларів США, що водночас підтверджується випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 з 08.01.2008 по 09.04.2010. (т.1 а.с.180-213).

Водночас з даної виписки Банку, що не заперечується позивачем, вбачається, що 19.08.2008 відповідачем сплачено Банку на погашення суми основного боргу за Кредитним договором 37 000 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч.1 ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що згідно умов Кредитного договору (п.2.4.- п.2.6. договору) та Додатку №1 до Кредитного договору, відповідач в період з 08.01.2008 до 20.02.2011 зобов'язаний щомісячно до 20 числа місяця сплачувати Банку проценти за користування кредитним коштами.

Однак, як вбачається з наданих позивачем виписок про рух коштів по особових рахунках НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, відкритих для обліку нарахованих, сплачених, несплачених та прострочених процентів за кредитом, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував нараховані проценти за користування кредитними коштами.(т.1 а.с.213-257, т.2 а.с.1-42)

Зазначеними виписками про рух коштів підтверджується, що останній платіж на погашення заборгованості за Кредитним договором здійснений ОСОБА_2 21.01.2009. Після зазначеної дати відповідач будь-яких платежів на погашення заборгованості за кредитом, процентами не здійснював, тобто допустив прострочення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, сплата неустойки тощо.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст.1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Аналогічне право на односторонню відмову передбачене п.п. 3.2.2, 5.1., 5.3. Кредитного договору. Вказане право реалізоване Банком.

Як вбачається з Вимоги №78/3.6.1 від 03 лютого 2012 року, долученої до позовної заяви, 03 лютого 2012 року позивач звернувся до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з вимогою, у якій покликаючись на систематичне порушення відповідачем умов кредитного договору вимагав у 30 денний строк з моменту отримання даної вимоги достроково повернути отримані відповідачем кредитні кошти в сумі 79 000 доларів США, нараховані та не сплачені проценти в сумі 39 499,86 доларів США, а також сплатити штрафні санкції (т.1 а.с. 14).

З розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість, яка складається, з 79 000 доларів США заборгованості по поверненню кредитних коштів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на момент подання позовної заяви становить 886 632,80 гривень; 67 377,98 доларів США заборгованості за нарахованим та не сплаченими процентами, що згідно офіційного курсу НБУ станом на момент подання позовної заяви становить 756 196,55 гривень; 137 752,66 гривень пені, розрахованої відповідно до умов кредитного договору (т.1 а.с.5-8).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 порушено зобов'язання щодо повернення суми боргу, однак, в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про застосування позовної давності щодо звернення позивача до суду з даним позовом, у зв'язку з тим, що строк, у межах якого позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив 06 липня 2012 року (т.2 а.с.54-56).

З'ясовано, що відповідачу надіслана вимога №6329/8.10.5.1 від "05" червня 2009 року, з якої вбачається, що Банк припинив кредитування ОСОБА_2 згідно кредитного договору та вимагав у 30-денний термін з дати отримання вимоги сплатити весь кредит, а саме: прострочену заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 4 213,32 доларів США; строкову заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 1 088,44 доларів США; строкову заборгованість за тілом кредиту в сумі 79 000,00 доларів США; неустойку у вигляді пені без зазначення конкретної суми такої пені; штраф у розмірі 5 000,00 гривень. При цьому, у випадку не погашення зазначеної у вимозі суми по закінченню 30-ти денного строку з дати отримання такої вимоги Банк ініціюватиме звернення стягнення на заставлене майно, а саме квартиру загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що виступає предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 08.01.2008 року (т.2 а.с.107).

Таким чином, пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту, Банк реалізував своє право, передбачене п.п. 2.4., 3.2.2 та п.5.1. кредитного договору, змінив строк повернення кредитних коштів, передбачений п.1.2. Кредитного договору з "05" січня 2018 року на інший, а саме "06" липня 2009 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (частина п'ята статті 261 ЦК України ).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Цивільне законодавство України передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Таким чином, позивач мав можливість реалізувати своє право на захист свого цивільного права протягом трьох років з моменту виникнення у нього права на позов, починаючи з "06" липня 2009 року. Тобто останнім днем подачі позову є "06" липня 2012 року.

Позивач у вказаний строк із позовом про стягнення заборгованості до суду не звернувся, позовна заява про стягнення заборгованості надійшла 23 квітня 2014 року, що підтверджується штампом Сихівського районного суду м. Львова на позовній заяві. Тобто Банк звернувся за судовим захистом свого права фактично через п'ять років з моменту надіслання вимоги Позичальнику та вже після спливу строку позовної давності.

При цьому, сама по собі умова п. 7.3. Кредитного договору про дію договору до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього Договору не може розглядатися як встановлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовуються при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Такий підхід сформував Європейський суд з прав людини у справах, у яких позивачі звернулися до суду за захистом порушеного права після спливу позовної давності, хоча про особу порушника їм було відомо своєчасно.

Так, Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зазначає, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. проти Республіки Молдова, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).

Слід зазначити, що захисту потенційних відповідачів від несправедливого притягнення до відповідальності сприяють і встановлені в п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства України, як справедливість, добросовісність та розумність.

Системний аналіз цих принципів дає можливість сформувати висновок про те, що у випадку встановлення судом факту обізнаності позивача про порушення своїх прав, та не вжиття наданих йому чинним законодавством заходів до їх своєчасного захисту, то за таких обставин суд повинен стати на бік відповідача. Такий висновок узгоджується з ч.4 ст. 267 ЦК України, згідно з якими сплив позовної давності без поважних причин на її пропущення є підставою для відмови в позові.

Судом враховано, що представником позивача жодних підстав для поновлення строку на право звернення до суду з вказаним позовом не наведено.

За таких обставин, враховуючи те, що в судовому засіданні не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності, або про існування поважних причин пропуску такої, відтак, в задоволенні позову ПАТ "Банк Форум" слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Вирішуючи дану справу, позов третьої особи про визнання кредитного договору недійсним з тих підстав, що ОСОБА_2 на момент укладення договору не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступ ного.

Як встановлено судом, 08.01.2008 ОСОБА_2 на момент укладення договору був дієздатним, усвідомлював свої дії, частково проводив періодичні платежі в погашення заборгованості, тим самим визнавав борг, доказів протилежного суду не надано, жодних судових рішень про визнання ОСОБА_2 недієздатним чи обмежено дієздатним не існує. Таким чином, на момент підписання кредитного договору ОСОБА_2 був дієздатною особою, мав можливість ознайомитися з усіма умовами кредитування та у разі необхідності отримати відповідну консультацію у спеціаліста, мав вибір банкіської установи, підписавши договір позивач реалізував своє право на отримання кредиту на визначених у договорі умовах, виконував його умови.

Тим більше, як видно з матеріалів справи як позичальнику, так і іпотекодавцям - матері відповідача протягом тривалого часу з 2008 року було відомо про укладення договору, отримання кредитних коштів і існування щомісячного платежу, третя особа по справі сприяла отриманню кредитних коштів, виступивши його іпотекодавцем.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності недієздатності її сина.

На підставі ст.ст. 256, 257, 526, 626, 628, 638, 639, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.2, 12, 141, 206, 258, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- відмовити.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним залишити без задоволення. Позивач: Публічне акціонерне товариство " Банк Форум", ЄДРПОУ 21574573, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 7.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН-НОМЕР_10.

Третя особа: ОСОБА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Сихівський районний суд м.Львова до апеляційного суду Львівської області.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.09.2018.

Суддя О.Ю.Горбань