Ухвала суду № 76595440, 11.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/3/18 Справа № 701/1230/13-к Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченої – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 19.12.2014 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Крижопіль, Вінницької області, проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судима,-

засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7, звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю два роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_7 покладені певні обвов’язки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу даного вироку в законну силу залишено у вигляді особистого зобов'язання.

Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави, за проведення експертиз судові витрати в сумі 4902 грн. 44 коп.

Вирішена доля речових доказів відповідно ст. 100 КПК України,-

в с т а н о в и л а :

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що 15 лютого 2013 року близько 17 години 20 хвилин, порушуючи вимоги п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем "Форд - Транзит" номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та рухаючись по дорозі від М05 (Київ-Одеса) до а/д Маньківка - Іваньки - Буки, на 03 км.+650 м., грубо порушила вимоги пп. 2.3. б), 12.1. Правил дорожнього руху України, проявила неуважність, не вибрала в установлених межах безпечної швидкості руху, внаслідок чого не справилася з керуванням, виїхала на смугу зустрічного руху, потім з'їхала в кювет за лівим, по напрямку свого руху, узбіччям, де здійснила наїзд на дерева, з подальшим перекидання транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля "Форд - Транзит" номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №62/71 від 10.04.2013 причиною смерті ОСОБА_8, є механічна асфіксія внаслідок стиснення грудної клітки з переломами ребер справа. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля "Форд - Транзит" номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7, а саме п.п. 2.9. а); 2.3. б) та 12.1. Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8

Не погоджуючись з вказаним рішенням, в апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні не оспорюючи доведеності вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої внаслідок м’якості. Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. В решті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

В судове засідання, потерпілий ОСОБА_10 не зявився, надіславши заяву в якій просить розглядати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 без його участі.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону були дотримані в повній мірі.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України досліджені повно, всебічно і об’єктивно та не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України вірно, що також не оспорюється в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікації її дій в апеляційній скарзі прокурора не оскаржується, тому колегія суддів вважає недоцільним здійснювати перегляд вироку в цій частині.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, суд першої інстанції дотримався вимог статей 65, 66, 67 та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винної, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчиненню нею нових злочинів.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_7, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який згідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, від якого настала смерть потерпілої, відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, вчинила злочин з необережності, один епізод злочинної діяльності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, наявність обставини, що пом’якшує покарання – щире каяття, визнання вини в повному обсязі, наявність обставини, що обтяжує покарання – це вчинення злочину особою в стані алкогольного сп’яніння, факт перебування на її утриманні двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 і дочки ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є інвалідом з дитинства, а обвинувачена здійснює її догляд, тому прийшов до обґрунтованого висновку про можливість її виправлення із застосуванням ст.75 КК України, тобто зі звільненням від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на два роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Під час розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_7 надала суду ряд документів медичного характеру з «Вінницької обласної психоневрологічної лікарні згідно яких її донька ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 є інвалідом дитинства та потребує постійного стороннього догляду оскільки не може себе самообслуговувати. При цьому обвинувачена сама виховує дитину інваліда.

Крім того колегія суддів враховує, що потерпіла ОСОБА_8 в день дорожньо-транспортної пригоди, а саме 15 лютого 2013 року, спільно з обвинуваченою вживала спиртні напої, а потім сама, добровільно сіла в автомобіль обвинуваченої ОСОБА_7, тобто усвідомлювала можливість настання наслідків від керування ОСОБА_7 після обопільного вживання алкогольних напоїв. Також колегія суддів враховує ту обставину, що з моменту ДТП до дня розгляду справи прийшов значний проміжок часу, а саме більше п’яти років та позицію потерпілого, який не вживав заходів до активної підтримки апеляційної скарги прокурора, просив розглядати справу у його відсутність.

Колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції покарання із застосуванням до основного покарання у вигляді позбавлення волі вимог ст.75 КК України є справедливим і достатнім для запопобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Крім того, колегія суддів враховує роз’яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визначення розміру призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає принципам індивідуалізації та справедливості, тому доводи апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 занадто м’якого покарання не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції межах апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.5 ст.407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 19.12.2014 року щодо ОСОБА_7 – залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою – скасувати, звільнити ОСОБА_7 з-під варти в залі Апеляційного суду Черкаської області.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :