Рішення № 76592600, 18.09.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1913/18

провадження №: 2/398/1765/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" вересня 2018 р. року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого Крімченко С.А.

при секретарі Куліковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за позовом Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого,-

представника позивача- Ніколаєвої В.М.

представника відповідача- Мунтяна В.І.

Встановив:

Олександрійська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 8600 грн. 24 коп. Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 було засуджено вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.12.2017 р. Вирок набрав законної сили 16.01.2018 р. Особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину відповідно до ст.. 1206 ЦК України.Потерпілий ОСОБА_3 перебував на лікуванні в Олександрійській центральній районній лікарні , яка відповідно до ст.88 Бюджетного кодексу України фінансується за рахунок коштів місцевого /районного/ бюджету, а тому позивачем у справі є Олександрійська районна державна адміністрація.

Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою КМУ №545 від 16.07.1993 р., передбачено, що сума коштів, які підлягають відшкодуванню, визначається закладом охорони в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікуванні.

В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги і просить їх задоволити.

Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні зазначив, що кошти на лікування потерпілого повинна відшкодувати страхова компанія.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав думку відповідача і зазначив, що витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину можуть бути відшкодовані за договором обов»язкового страхування страховою компанією.

Справа розглядалася в порядку спрощеного провадження. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду надано не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, відповідача, представника відповідача, суд вважає , що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Олександрійського міськрайонного суду від 15.12.2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі на 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік. Цивільний позов не заявлявся.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 31 травня 2016 року близько 11 години 00 хвилин на полі № 6 Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом» поблизу села Щасливе Олександрійського району, під час виконання польових робіт, керуючи автомобілем САЗ 3502, державний номерний знак НОМЕР_1, який мав несправність в тому, що сумарні люфти в з’єднаннях рульового механізму складають біля 39 градусів, що не відповідає вимогам п. 31.4.2 (а) Правил дорожнього руху, та експлуатація транспортного засобу заборонена, у світлу пору доби, рухаючись по польовій дорозі заднім ходом з послідуючим виїздом на спеціально облаштованого для розвороту сільськогосподарської техніки «заїзний карман», вкритий трав’яним покривом висотою 0,5м - 1,0м., проявляючи особисту неуважність та безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки руху, позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, грубо порушуючи вимоги пп. 1.5, 2.3 б) та д), 12.3 Правил дорожнього руху України: п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну ..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); п. 10.1. Перед початком руху... водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. п. 10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, здійснив наїзд керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який спав у траві. У результаті наїзду автомобіля пішохід ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому правої стегнової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №488 від 23.09.2016 року відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров’я на термін понад 21 добу.

Вина відповідача в заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілому ОСОБА_2 встановлена вироком суду та не підлягає доведенню.

Суд дійшов висновку про те, що існує причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та наслідками його дій - наявними у потерпілого ОСОБА_3тілесними ушкодженнями середнього ступеню тяжкості та подальше лікування.

Згідно ст.1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У зв'язку з отриманими травмами в результаті вчиненого відносно нього злочину ОСОБА_3знаходився на стаціонарному лікуванні в Олександрійській центральній районній лікарні з 31 травня по 24 червня 2016 року.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджений постановою КМ України № 545 від 16 липня 1993 року із змінами (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку сума коштів,яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Згідно наданої Олександрійською центральною районною лікарнею довідки- розрахунку на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, за період з 31 травня по 24 червня 2016 року ( 24 ліжко-день) витрачено 8600 грн. 24 коп.

Суд вважає, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи, є доведеними і такими , що підлягають задоволенню.

Тому необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Олександрійської райдержадміністрації 8600 грн. 24 коп. в рахунок відшкодування витрат Олександрійської центральної районної лікарні на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2

Суд не погоджується з позицією відповідача та його представника про те, що відшкодування витрат Олександрійської центральної районної лікарні на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 повинно бути покладено на страхову компанію.

Згідно зі ст. 999 ЦК законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом №1961-IV.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст.3 закону №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 цього закону).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов’язкового страхування страховою компанією.

Такий висновок міститься в правовій позиції Верховного суду України, яка міститься в постанові від 24.02.2016 року № 6-1343цс15, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.1166 ЦК України, ст.ст. 141,259-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків) на користь Олександрійської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04055144, вул Шевченка, 132, м.Олександрія Кіровоградської обл.) 8600 грн. 24 коп.в рахунок відшкодування витрат Олександрійської центральної районної лікарні на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2, перерахувавши кошти на р/р 31416544700014 в Управлінні Державного казначейства в Кіровоградській області , м.Кіровоград, МФО 823016, код надходження: 24146085.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2018 року.

Суддя