Рішення № 76592456, 13.09.2018, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1156/18

№ провадження 2/196/461/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 26 березня 2006 року померла - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №072886, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції 29.03.2006 року), з якою він проживав постійно в незареєстрованому шлюбі з 1998 року за адресою: с.Могилів вул.Дніпропетровська (Дніпровська), 22 Царичанського району Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: с.Могилів вул.Дніпровська (Дніпропетровська), 22 Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 04.07.1988 року.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала. Крім нього, спадкоємців за законом чи осіб, які б мали право на обов'язкову частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_3 немає.

В березні 2006 року він провів поховання ОСОБА_3, в чому йому допомогла його дочка ОСОБА_4 З того часу він став проживати в цьому будинку, сплачував за комунальні послуги та утримував господарство. Таким чином фактично спадщину прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем.

Звернувшись в березні 2006 року до приватного нотаріуса ОСОБА_2 щодо оформлення своїх спадкових прав, постановою нотаріуса від 20 липня 2018 року йому було відмовлено, оскільки йому необхідно в судовому порядку встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем більше п'яти років по день смерті.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1233, 1268 ЦК України, прохає суд встановити факт постійного проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_3 понад п'ять років та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги заявлені позивачем підтримала повністю та прохала їх задовольнити.

Представник відповідача - Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечував проти їх задоволення.

Третя особа приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Свідок ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сусіди позивача, в судовому засіданні пояснили, що дійсно позивач ОСОБА_1 проживав з померлою 26.03.2006 року ОСОБА_3 однією сім'єю з 1998 року, тобто більше п'яти років.

Суд, заслухавши думку сторін, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

26 березня 2006 року померла - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №072886, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції 29.03.2006 року), з якою позивач проживав постійно в незареєстрованому шлюбі з 1998 року за адресою: с.Могилів вул.Дніпропетровська (Дніпровська), 22 Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.20).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: с.Могилів вул.Дніпровська (Дніпропетровська), 22 Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 04.07.1988 року (а.с.12).

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала. Крім позивача, спадкоємців за законом чи осіб, які б мали право на обов'язкову частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_3 немає.

В березні 2006 року позивач провів поховання ОСОБА_3 та з того часу став проживати в цьому будинку, сплачував за комунальні послуги та утримував господарство. Таким чином фактично спадщину прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем.

Звернувшись в березні 2006 року до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо оформлення своїх спадкових прав, постановою нотаріуса від 20 липня 2018 року йому було відмовлено, оскільки йому необхідно в судовому порядку встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем більше п'яти років по день смерті.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

В судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно проживав з померлою 26.03.2006 року ОСОБА_3 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, що також підтверджується показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сусідів позивача, згідно яких, дійсно позивач ОСОБА_1 проживав з померлою 26.03.2006 року однією сім'єю більше п'яти років.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3, який спадщину прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_9 Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1223, 1258, 1268 ЦК України, ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, померлої 26 березня 2006 року, більше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: с.Могилів вул.Дніпровська (Дніпропетровська), 22 Царичанського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 26 березня 2006 року, та якій вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 04.07.1988 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ